«Це грабіж»: чому аграрії Одещини не можуть продати врожай зерна

Ключові моменти:

• Ціна пшениці на Одещині впала приблизно на третину через проблеми зі збутом.
• Елеватори переважно зберігають зерно, очікуючи на кращу ціну.
• Фермери відкладають розрахунки з пайовиками через нестачу грошей.
• Без покращення ситуації аграрії ризикують провести посівну собі у збиток.

Ще зовсім недавно хороший урожай для фермера означав полегшення: найважче залишалося позаду, а попереду — продаж зерна та розрахунки за сезон. Цьогоріч на півдні Одещини все інакше. Урожай пшениці виявився кращим, ніж торік, але разом із повними коморами фермери отримали нову проблему — зерно нікуди продавати за нормальною ціною.

Журналістка «Одеського життя» Юлія Валієва поспілкувалася з аграріями, керівниками елеваторів та сільгосппідприємств Буджацької й Бессарабської громад. Вони розповіли, як падіння цін і проблеми з логістикою впливають на розрахунки з пайовиками, зарплати, податки та підготовку до нової посівної.

Два виходи є, але нікому від них не легше

Цього року на колишній Тарутинщині зібрано багатий ужинок, кращий, ніж минулого року, – весняні дощі зробили свою справу. Середня врожайність пшениці сягнула 50-60 центнерів з гектара, тоді як у минулому – 40-45 центнерів. Здавалося б – комори заповнені, залишається розрахуватися з пайовиками, сплатити податки, придбати добрива, насіння, паливо, щоб провести посівну озимих. Але не так сталося, як гадалося.

Через постійні атаки по портовій інфраструктурі Одещини, порти фактично перестали приймати судна – основних перевізників зерна. Як результат – ціна в порівнянні з минулим роком впала на третину: з восьми до п’яти гривень за кілограм. Тому тарутинські аграрії вирішили поки що притримати зерно, сподіваючись на покращення ситуації з логістикою і зростання ціни. Проте якщо ситуація не зміниться, фермери будуть змушені здавати зерно навіть по низькій ціні, адже треба буде починати посівну озимих культур.

Держава на форс-мажор, який склався через війну в сільському господарстві, поки що ніяк не реагує: компенсації можуть отримати тільки великі холдинги. А маленькі сільгосппідприємства мають два виходи – або вийти в «мінус» і борги, або не сіяти взагалі.

Як працюють елеватори?

У колишньому Тарутинському районі є два зернові елеватори. Керуюча підприємством «Березинський» Наталія Дімітрова пояснила, що наразі зерно вони не купують, а лише беруть на зберігання.

– Наші сховища розраховані на 52600 тонн зерна. Елеватор модернізований, склади сухі, у них підтримується належна температура, є і надійні металеві силоси для безпечного тривалого зберігання, – розповіла пані Наталія. – Враховуючи нелегку сьогоднішню ситуацію, беремо у фермерів зерно на зберігання по пільговій ціні – шість копійок на добу за тонну. Також надаємо додаткові послуги з очищення, лабораторного аналізу та сушіння зерна. Проте через заплутане становище з вартістю зерна та збутом закупівлею вирішили не займатися.

Недалеко від цього елеватора розташований ще один – приватне підприємство «ХОРС – АгроЮг». За словами керуючого Миколи Скляренка, тут, крім зберігання, зерно і закуповують.

– Ми купуємо зерно на свій страх і ризик, з надією, що ціна підніметься, ситуація якось вирішиться і ми отримаємо свій прибуток. Проте поки що не продали навіть і тонни зерна, бо немає кому і немає належної вартості, – пояснив пан Микола.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Урожай есть, а денег нет: что происходит с зерном на Одесчине

«Вам хочеться грошей? Їх в мене немає»

Як наслідок цієї ситуації – проблеми щодо розрахунків із пайовиками. Якщо раніше фермери розраховувалися як зерном, так і грошима, то в цьому році тільки зерном: немає збуту – немає грошей.

– Мої три гектари в оренді у фермера, – розповідає мешканка Бессарабського. – Він пропонує мені за них три тонни зерна, а що я буду з ним робити? В мене всього двадцять курей, їм стільки не треба. Мені гроші потрібні. А він мені каже, що порти стоять, продати нікуди, і все, що він може дати, – три гривні за пшеницю і дві п’ятдесят за ячмінь. «Але ж це грабіж», – кажу. На що він відповідає: «А я що можу вдіяти? Беріть зерно і продавайте дорожче».

Такі випадки не є частими, загалом же аграрії Буджацької і Бессарабської громад розрахувалися лише частково, більшість сільгосппідприємств поки що чекають на прийнятну ціну.

«Агропрайм Холдинг», відділення якого «Красне» працює у селі Красне, завжди давав своїм пайовикам більше за інших і був дуже добросовісним при розрахунку з людьми. Зазвичай до середини серпня холдинг повністю закривав свої обов’язки перед пайовиками. Цьогоріч – поки вичікує.

– Ситуація з остаточною ціною на зерно ще не визначена, цей момент треба перечекати. Гадаю, на кінець серпня – початок вересня вона виправиться, – прокоментувала Олена Янчева, головний спеціаліст відділення «Красне».

Сільгосппідприємство «Правда», що базується в селі Лісне Буджацької громади, теж ще не розрахувалося з пайовиками.

– Зараз такі часи, що багатьом потрібне не тільки зерно, а й гроші, а в нас їх немає. Також як немає ні збуту, ні ціни. Спочатку будемо розраховуватися з тими, хто хоче зерно, – плануємо близько тонни на гектар. А потім подивимося, що буде з ціною. Гадаю, вересень покаже остаточну вартість, – пояснює Олександр Граматик, керівник сільгосппідприємства «Правда». – А взагалі складається враження, що малі підприємства просто вирішили знищити. Ми, прикордонне село з Молдовою, не можемо ані вивезти, ані продати своє зерно за нормальну ціну. Це сміх крізь гіркі сльози.

Згоден із колегою і Яков Кісеолар, керівник сільгосппідприємства «Копорани» (село Рівне, Бессарабська громада).

– У кожного нашого пайовика пай становить 3,5 гектара. Ми плануємо давати близько тонни за гектар, або двадцять тисяч гривень за весь пай. Розумію, що це мало, але більше не можемо, немає ціни. Поки що не розраховувалися, сподіваємось, що за декілька тижнів ціна стабілізується. Нам теж треба заробити, дати зарплату, податки сплатити, посівну провести. Отже, ситуація насправді патова і дуже схоже на те, що справа не тільки в обстрілі портів, а в системній політиці влади, яка розчищає поле для холдингів.

ЦИФРА

На 23 серпня ціна зерна на елеваторі становила:

• пшениця першого класу – 5,80 грн,
• другого – 5,20 грн,
• фуражна пшениця – 5,20 грн,
• ячмінь – 4,70 грн,
• горох – 5,70 грн.

Нагадаємо, на Одещині селяни планують годувати свиней пшеницею: що не так з урожаєм у 2026 році.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Чому жнива у Буджаку більше не приносять радості: репортаж із півдня Одещини

«Одеське життя» висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт «Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики», що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією «Media Development Foundation» (MDF). «Одеське життя» зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.