Знаменитий «Канкан» в одеській Музкомедії: свято свободи й кохання

Ключові моменти:

• Прем’єра мюзиклу «Канкан» в Одеському театрі музичної комедії стала емоційною подією про свободу мистецтва, кохання та право бути собою.

• Постановка переносить глядача до Парижа кінця XIX століття, де танець і почуття стають викликом суспільним заборонам і моралі.

• Головні акторські образи розкривають внутрішній конфлікт між законом і почуттями, страхом і сміливістю, формальністю та живою емоцією.

• Жива музика, хореографія, хор і візуальне оформлення створюють цілісний театральний простір, який дарує відчуття радості й світла.

Зізнання в любові до свободи, театру і життя

Прем’єра мюзиклу «Канкан» стала не просто подією — вона перетворилася на щире, емоційне зізнання в любові до свободи, театру і життя. З перших акордів глядач опинився на Монмартрі кінця ХІХ століття — серед кав’ярень, кабаре, сміху, суперечок про мораль і мистецтво, у світі, де танець може бути викликом, а кохання — злочином лише на папері.

Режисер Володимир Подгородинський вибудував виставу так, що кожна сцена дихає змістом і настроєм. Це історія не лише про заборонений танець, а про вибір — між страхом і сміливістю, правилами й почуттями, зовнішньою пристойністю та внутрішньою правдою. Тут немає випадкових пауз чи формальних рішень: усе працює на головну ідею — мистецтво не підкоряється заборонам.

«Щастя не може бути незаконним»

У центрі цієї історії — Крихітка Пісташ у виконанні Катерини Мись. Її героїня з’являється на сцені як ковток повітря: жива, іронічна, відверта й водночас надзвичайно ніжна. Вона сміється, спокушає, танцює, але за легкістю рухів відчувається внутрішня сила і гідність. Пісташ у цій інтерпретації — не просто танцівниця, а жінка, яка має сміливість бути собою. І коли з її уст звучить фраза «Щастя не може бути незаконним», зал реагує миттєво — бо це вже не репліка персонажа, а правда, сказана вголос.

Арістід Форестьє у виконанні Ярослава Селедцова — образ багатошаровий і живий. Це не сухий служитель закону, а людина, яка ховається за правилами, боячись власних почуттів. Актор тонко проводить героя шляхом внутрішніх змін: від категоричності й стриманості до розгубленості, ніжності й прийняття. У сценах із Пісташ між ними виникає справжня драматургічна напруга — крихка, іронічна, наповнена мовчазними паузами й поглядами, які говорять більше за слова.

Відчуття справжнього театрального дива

Особливу роль у виставі відіграє музика Коула Портера, що звучить наживо під керівництвом Вадима Перевознікова. Оркестр тут не супроводжує дію — він живе разом зі сценою, підтримує акторів, підкреслює настрій, іноді жартує, іноді зізнається в почуттях. Саме жива музика створює те відчуття справжнього театрального дива, заради якого глядач приходить у зал.

Хор під керівництвом Сергія Савенка звучить злагоджено й об’ємно, додаючи масовим сценам відчуття простору і святкової метушні Парижа. Балет і хореографія Віталія Кузнецова — це вибух енергії, ритму й свободи. Канкан тут — не декоративний номер, а справжній характер вистави, її пульс і нерв. Рухи точні, сміливі, наповнені радістю і викликом водночас.

Візуальний світ вистави, створений Станіславом Зайцевим та Оленою Лесніковою, занурює в атмосферу епохи без зайвої ілюстративності. Костюми працюють як частина драматургії, а сцена живе й змінюється разом із героями, відображаючи їхній внутрішній стан.

«Канкан» у постановці Володимира Подгородинського — це вистава про свободу мистецтва, про право на щастя і про кохання, яке не визнає заборон. Вона залишає після себе не просто гарний настрій, а тепле, майже фізичне відчуття радості. І коли завіса опускається, глядач виходить із зали з переконанням, яке ще довго звучить усередині: щастя не може бути незаконним.

P.S. «Канкан» був представлений за домовленістю з Concord Theatricals Ltd. від імені TamsWitmark LLC — concordtheatricals.co.uk

Відеозапис або створення електронних чи інших аудіо- та/або відеозаписів або трансляцій цієї вистави суворо заборонено і є порушенням Закону про авторське право, промислові зразки та патенти Сполученого Королівства 1988 року.

Читайте також: 

• Прем’єра «Децими» в одеській Музкомедії: весела постановка з глибоким змістом
• 25 років на сцені одеської Музкомедії: бенефіс Ірини Ковальської «Справжня»
• В Одеському театрі ляльок прем’єра – вистава за казкою відомого українського письменника

Анонсне фото – скріншот з анонсу вистав одеської Музкомедії, фото в тексті – авторки