Ще коли ракетно-космічна індустрія здавалася фантастикою, українці вже розробляли перші ракети, пропонували ідеї створення космічних апаратів та подумували про польоти за межі Землі. Широкій публіці відомі імена уродженця Житомира Сергія Корольова та одесита Валентина Глушко. Проте не лише Корольовим та Глушко була багата українська космонавтика.
Проект першого у світі реактивного літального апарату для польоту в космос створив революціонер-терорист Микола Кібальчич. Народився він у місті Короп Чернігівської губернії, у родині українського священика. Навчався в петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення та медико-хірургічної академії, проте лікуванню людей віддав перевагу їх знищенню. Він був «головним вибухом» у народовольців і готував метальні снаряди.
Перебуваючи у в’язниці, за кілька днів до страти, Кібальчич розробив проект пілотованого ракетного літального апарату. Винахід повинен був бути оснащений пороховим ракетним двигуном і керуватися зміною кута його нахилу. Крім того, проект передбачав забезпечення стійкості апарату, методи спалювання палива, програмований режим горіння та багато інших моментів.
Нагадаємо, що ці ідеї терорист розробляв 1881 року, задовго до Ціолковського. Природно, що на той час ніхто з вчених розробками Кібальчича не зацікавився, а опублікований проект був лише 1918 року в журналі «Колишнє».
Олександр Засядько народився 1779 року в селі Лютенька Полтавської губернії і був сином родового козака, головного зброяра Запорізької Січі. Він виховувався в артилерійському та інженерному шляхетському кадетському корпусі, служив в артбатальйоні в Херсонській губернії, брав участь у війнах та закордонних походах, мав звання генерал-лейтенанта.
Засядько з власної ініціативи розпочав розробку бойових ракет, які застосовували проти турків, а також винайшов першу установку залпового вогню — прообраз «Катюші» та «Града». Всі розробки він виробляв за власний кошт, і для цього продав свій маєток під Одесою. Вже 1818 року з’явилися перша бойова ракета, пусковий верстат, що дозволяє вести залповий вогонь, пристосування для наведення і навіть інструкція із застосування ракетної зброї.
Генерал Засядька побудував ракетну пускову установку, з якої можна було зробити залп відразу шістьма ракетами на відстань до шести кілометрів. Ці ракети успішно використовували у всіх війнах Росії, а в турецьку кампанію в боях під Браїловим і Варною ці ракети відіграли вирішальну роль.
Крім того, Засядька обмірковував ідею польоту ракети на Місяць. Спочатку він вираховував, скільки для цього знадобиться пороху, проте цей вид палива не влаштував винахідника і став експериментувати з нафтопродуктами.
Юрій Кондратюк народився в 1897 році в Полтаві в сім’ї єврея та обрусілої шведської баронеси. Його прадідом був генерал-майор шведської армії Вольмар Шліппенбах.
Справжнє ім’я винахідника було Олександр Шаргей. Він навчався на механічному відділенні Петроградського політеху, але був призваний до білогвардійської армії, з якої дезертував. Проте за радянських часів служба в білій армії могла обійтися йому дорого, тому він роздобув документи на ім’я Кондратюка та прожив під цим ім’ям до кінця життя.
Кондратюка сміливо можна назвати піонером української космонавтики, оскільки багато його ідей було використано для реалізації польотів у космос, і не лише в Україні.
Адже саме Кондратюк вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув траєкторії космічних польотів, першим спроектував варіанти космічних модулів, а також запропонував використовувати для ракетного палива метали та водневі сполуки. Саме український вчений на самому початку XX століття розрахував оптимальну траєкторію польоту до Місяця, який був названий «трасою Кондратюка». А елементи технологій, запропоновані вченим, були використані НАСА у програмі «Аполлон» при польотах на Місяць.
Інший український творець космічної техніки Володимир Челомей народився 1914 року на території сучасної Польщі. Він закінчив Київський авіаційний інститут, був конструктором та науковцем у галузі ракетно-космічної техніки, а також академіком та лауреатом трьох Державних премій.
Челомей брав участь у створенні двигунів та інших найважливіших об’єктів ракетної, космічної та авіаційної техніки. Він керував розробкою ракет-носіїв, штучних супутників Землі «Протон», орбітальних станцій «Алмаз», кораблів пілотованих транспортно-космічної системи.
Крім того, Челомей був одним із творців радянського «ядерного щита». При цьому один із його найбільших і багатообіцяючих проектів — океанічно-сухопутно-космічний комплекс так і не був затребуваний радянською оборонною промисловістю.
Хоча Михайло Янгель у 1911 році народився в селі Зирянова Іркутської губернії, він був нащадком запорозьких козаків. Його дід Лаврентій Янгель жив у селі Рижики на Чернігівщині, проте за бунтарський характер був засланий на каторгу, а потім на вічне поселення в Іркутськ.
Ангель з відзнакою закінчив московський авіаційний інститут та академію авіапромисловості. Багато років працював у дніпропетровському КБ «Південне» та був найвідомішим конструктором космічної галузі та ракетної зброї. Академік Янгель брав участь у розробці багатьох літаків, важких винищувачів супроводу, координував роботи з розвитку літакобудування, був заступником головного конструктора Сергія Корольова.
Крім того, український вчений став основоположником нового напрямку в ракетній техніці — використання висококиплячих компонентів палива та автономної системи управління. Очолював створення космічних ракет-носіїв «Космос» та «Циклон», ракетного блоку місячного корабля, а також космічних апаратів «Метеор» та «Целіна».
19 червня 1925 року в Києві пройшла перша у світі виставка, яка була присвячена вивченню космічного простору. Вона складалася з п’яти розділів: радіотелеграфного, метеорологічного, авіаповітроплавного, астрономічного та міжпланетного. Київські підприємства демонстрували зразки техніки на той час, які можна було використати для космічних досліджень. Виставка проходила протягом двох місяців і мала незвичайний успіх, і незабаром практику проведення подібних виставок перейняли в усьому світі.
Головним експонатом першої космічної виставки був проект київського винахідника Федорова — ракетний космічний корабель власної конструкції. Діаметр корабля, розрахованого на екіпаж із 36 осіб, був 8 метрів, а довжина – 60 метрів. Швидкість ракети мала становити 1000 кілометрів на годину.
Передбачалося, що злітати корабель буде подібно до вертольота — за допомогою гвинтомоторних установок. А коли він вийде за межі атмосфери, працюватимуть ракетні двигуни. Конструкцією було передбачено встановлення додаткових двигунів, що використовують сонячну енергію, що давало кораблю можливість виходити за межі Сонячної системи.
Іменами українських винахідників Олександра Засядька, Миколи Кібальчича та Юрія Кондратюка названо кратерів на Місяці, а ім’ям Сергія Корольова — астероїд.
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі
