Чотири хвилі руйнування Одеси: хто і як руйнував місто протягом ста років (відео)

Ключові моменти:

• Одеса пережила чотири масштабні хвилі руйнування історичної забудови.
• Архітектурні пам’ятки знищували ідеологія, війна, забудова та російський терор.
• Деякі будівлі стали символами цілих історичних епох.
• Більше архівних фактів і маловідомих історій — у новому випуску «Одеських історій».

Чому Одеса втратила десятки унікальних архітектурних пам’яток і як різні історичні епохи змінювали її обличчя? Про це йдеться у новому випуску авторського проєкту «Одеські історії» на Youtube-каналі «Одеського життя». Журналістка Олена Кудряшова, спираючись на історичні дослідження, архівні фотографії, спогади очевидців і праці одеських краєзнавців, розповідає про будівлі, які колись були символами міста, але не пережили ідеологічних кампаній, воєн, хаотичної забудови чи російських обстрілів. У цій статті ми зібрали головні історії, а повну версію з архівними кадрами та додатковими фактами можна переглянути у відео.

Чотири хвилі руйнування Одеси: як місто втрачало свою архітектурну спадщину

Історія Одеси — це не лише історія будівництва, а й історія втрат. За останні сто років місто пережило чотири великі хвилі руйнування, кожна з яких мала різні причини, але однаковий наслідок — Одеса втрачала частину своєї архітектурної спадщини.

Перша хвиля припала на 1920–1930-ті роки, коли радянська влада розгорнула боротьбу з релігією та «старим світом». Тоді з карти міста зникали храми, культові споруди та пам’ятки, які уособлювали багатонаціональний характер Одеси.

Друга хвиля пов’язана з Другою світовою війною. Бойові дії та окупація завдали місту значних втрат, а деякі архітектурні шедеври були зруйновані назавжди.

Наприкінці XX — на початку XXI століття Одеса зіткнулася з новою загрозою. Частину історичних будівель знесли вже не через війну чи політику, а заради масштабних комерційних проєктів.

Четверта хвиля триває сьогодні. Російські ракетні удари пошкоджують історичний центр міста, який входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ще раз нагадуючи, що боротьба за культурну спадщину Одеси не завершилася.

— Кожна епоха залишала Одесі свої рани. Одні руйнували місто в ім’я ідеології, інші — заради прибутку, а сьогодні російський терор намагається знищити нашу культурну спадщину, — говорить ведуча проєкту «Одеські історії» Олена Кудряшова.

Костел Святого Климента: коли руйнували не лише храм, а й пам’ять про багатонаціональну Одесу

Сьогодні на розі Балківської та Заньковецької вже ніщо не нагадує про одну з найвеличніших католицьких святинь Півдня України. Наприкінці XIX століття тут височів костел Святого Климента — монументальна неоготична споруда з двома 64-метровими вежами, які були добре помітні далеко за межами Молдаванки.

Храм став духовним центром польської громади Одеси. Він вміщував тисячі вірян і був однією з архітектурних домінант району. Але його цінність полягала не лише в архітектурі. Костел нагадував про Одесу, де поруч жили представники різних національностей і конфесій, а міська культура формувалася завдяки цьому різноманіттю.

У 1930-х роках радянська влада розпочала масштабну антирелігійну кампанію. Разом із десятками інших храмів костел Святого Климента закрили, а згодом знесли. Згодом зникло й Польське селище, яке багато років формувалося навколо нього.

— Разом із храмами зникала й пам’ять про багатонаціональну Одесу, яка століттями була містом різних культур і традицій, — говорить ведуча проєкту «Одеські історії» Олена Кудряшова.

Від усього комплексу вцілів лише колишній будинок причту. Уже за часів незалежності його передали римо-католицькій громаді, і сьогодні саме ця будівля нагадує про храм, який майже століття тому був окрасою Молдаванки.

Читайте також: Люстдорф: чому село біля моря отримало трамвай раніше Одеси

Караїмська кенаса: втрачений символ східної Одеси

Ще однією жертвою першої хвилі руйнувань стала караїмська кенаса на вулиці Троїцькій. Вона була зовсім не схожа на інші культові споруди міста. Побудована в мавританському стилі, кенаса вирізнялася складним кам’яним мереживом, витонченими арками та багатим оздобленням, через що її нерідко називали однією з найкрасивіших будівель Одеси.

Для караїмської громади вона була не лише місцем богослужінь, а й культурним центром. Для самої Одеси — ще одним нагадуванням про місто, яке від самого заснування поєднувало традиції різних народів, мов і релігій.

Після встановлення радянської влади кенасу закрили, а згодом знесли. На її місці не з’явилося іншої визначної споруди. Місто просто втратило одну зі своїх архітектурних перлин.

Саме такі історії, переконана Олена Кудряшова, допомагають зрозуміти, що руйнування Одеси почалося задовго до сучасної війни. Воно відбувалося поступово, коли місто втрачало не лише окремі будівлі, а й частину власної культурної ідентичності.

Готель «Спартак» і дача Докса: коли історію почали витісняти новобудови

Якщо перші дві хвилі руйнувань були наслідком ідеології та війни, то на початку XXI століття Одеса зіткнулася з іншою загрозою. Цього разу історичні будівлі зникали не через бомби чи політичні кампанії, а через комерційну забудову.

Одним із найвідоміших прикладів став готель «Спартак» на Дерибасівській. Зведений наприкінці XIX століття під назвою «Імперіал», він пережив революції, дві світові війни та окупацію. Проте у 2008 році історичну будівлю знесли. Одеситам обіцяли відновити її у первісному вигляді, але ці плани так і не були реалізовані. Місце, яке десятиліттями було однією з архітектурних візитівок головної вулиці міста, надовго перетворилося на порожню ділянку, а згодом — на торговельний майданчик.

— Радянська імперія впала, але стирати обличчя Одеси ніхто не припинив. Просто змінився моти, — говорить у проєкті «Одеські історії» Олена Кудряшова.

Не менш показовою стала історія дачі Докса в Аркадії. Наприкінці XIX століття вона була частиною зовсім іншої Одеси — зеленої, курортної, забудованої вишуканими літніми резиденціями. Її власник, Віктор Докс, був не лише заможним підприємцем, а й меценатом, який підтримував благодійні ініціативи та допомагав міським лікарням.

Будівля пережила революції, дві світові війни й радянську добу. Однак у 2016 році після втрати статусу пам’ятки архітектури її знесли, попри протести громадськості. На місці історичної садиби почалося нове будівництво.

Якщо готель «Спартак» став символом змін у центрі міста, то знесення дачі Докса багато одеситів називають переломним моментом в історії Аркадії.

Наприкінці XIX століття ця вишукана садиба була частиною курортної Одеси — зеленої, затишної, забудованої приватними дачами та парковими маєтками. Її власник, Віктор Докс, був відомим меценатом і громадським діячем, який підтримував благодійні проєкти та допомагав міським лікарням.

Будинок дивом пережив революції, Другу світову війну та радянський період. Однак у 2016 році після позбавлення охоронного статусу історичну споруду знесли. На її місці невдовзі розпочалося нове будівництво.

— Те, що пережило війни й революції, виявилося беззахисним перед сучасною забудовою, — зазначає Олена Кудряшова.

Історія дачі Докса стала однією з найгучніших у сучасній Одесі. Вона викликала широкий суспільний резонанс і вкотре порушила питання, як місто має поєднувати розвиток із збереженням власної історичної спадщини.

Історії «Спартака» та дачі Докса показують, що архітектурна спадщина може зникати не лише під час воєн. Іноді найбільшу загрозу для неї становлять рішення, ухвалені у мирний час.

Спасо-Преображенський собор: будівля, що пережила майже всі хвилі руйнування Одеси

Якщо шукати архітектурний символ, у якому віддзеркалилася вся драматична історія Одеси останнього століття, то ним без перебільшення можна назвати Спасо-Преображенський кафедральний собор.

Головний храм міста став свідком одразу кількох історичних епох. У 1936 році, під час антирелігійної кампанії, радянська влада підірвала собор. На місці святині планували облаштувати громадський простір, а сам храм, який був духовним центром Одеси, зник із міського ландшафту майже на сім десятиліть.

Лише на початку 2000-х років собор відбудували, максимально відтворивши його історичний вигляд. Для багатьох одеситів це стало символом повернення історичної пам’яті та поваги до власного минулого.

Та історія собору отримала ще один трагічний розділ. У липні 2023 року російська ракета пошкодила святиню. Вибух зруйнував частину даху та вівтаря, пошкодив внутрішнє оздоблення й вкотре нагадав, що четверта хвиля руйнування історичної Одеси триває просто зараз.

— Є в Одесі будівля, що стала абсолютною метафорою нашої історії. Будівля, яка на своїх стінах і фундаменті відчула всі хвилі знищення та стала свідком найстрашніших епох нашого міста, — говорить ведуча проєкту «Одеські історії» Олена Кудряшова.

Історія Спасо-Преображенського собору показує: архітектурна спадщина може бути зруйнована, але пам’ять про неї здатна пережити навіть найважчі часи. Саме тому боротьба за збереження історичного обличчя Одеси триває й сьогодні.

Чому важливо пам’ятати про втрачену Одесу

Історія Одеси складається не лише з будівель, які можна побачити сьогодні. Не менш важливо пам’ятати й про ті, що назавжди зникли з карти міста. Кожна з них була частиною великої історії — багатонаціональної, відкритої світу, європейської Одеси.

За останні сто років місто пережило чотири великі хвилі руйнування. Вони мали різні причини — радянську антирелігійну політику, Другу світову війну, хаотичну забудову початку XXI століття та сучасний російський терор. Але наслідок був спільним: Одеса втрачала частину своєї архітектурної спадщини.

Саме тому сьогодні так важливо не лише берегти пам’ятки, які вдалося зберегти, а й знати історію тих, яких уже немає. Адже пам’ять про них допомагає зрозуміти, яким було місто, як воно змінювалося і чому його культурна спадщина потребує захисту.

Що ще можна побачити у відео

У статті ми розповіли лише про частину історій, представлених у новому випуску проєкту «Одеські історії». У відео Олена Кудряшова також показує:

• історію Першого Християнського кладовища, яке більшовики зрівняли із землею;
• як виглядала караїмська кенаса та інші втрачені пам’ятки на архівних фотографіях;
• долю круглого Дому Маюрова на Грецькій площі;
• унікальні історичні світлини, креслення та порівняння «було — стало»;
• маловідомі факти про людей, які створювали архітектурний образ старої Одеси.

Перегляньте повний випуск проєкту «Одеські історії» з Оленою Кудряшовою, щоб побачити архівні кадри, почути більше історичних подробиць і дізнатися, якою була Одеса до того, як чотири хвилі руйнування назавжди змінили її архітектурний образ.

Читайте також:

• Шовкова лихоманка на Одещині: чому тут вирощували тисячі шовковиць (відео)
• Чи перетвориться Одещина на пустелю? Звідки взялися піски та що чекає південь України
• Знищені села Одещини: навіщо Радянський союз затоплював території регіону