Чорноморськ звикли вважати молодим містом, народженим у радянську добу. Насправді його історія сягає тисячоліть, а навколо назви, походження поселення, «інопланетян» і навіть міського парку виникло чимало міфів.
Місто Чорноморськ з висоти пташиного польоту
Ключові моменти:
Цей матеріал створено за відео проєкту «Легенди Одещини» на YouTube-каналі «Одеського життя». У ньому ми розбираємо історію Чорноморська, походження його назви, давні поселення біля Сухого лиману, розвиток порту, залізнично-поромну переправу та місцеві легенди. Для відео команда «Одеського життя» зібрала відомості з краєзнавчих матеріалів, історичних згадок та археологічних даних.
Якщо дивитися на сучасний Чорноморськ, легко повірити в радянську версію його походження. Широкі вулиці, багатоповерхівки, портові споруди й курортна зона справді створюють враження міста, яке збудували практично з нуля.
Але люди жили біля Сухого лиману задовго до появи Іллічівська. Археологи виявили тут сліди людської присутності, яким близько трьох тисяч років. У давнину на узбережжі існували грецькі торгові поселення.
Наприкінці XVIII століття ці землі заселяли козаки, військові та переселенці. Згодом тут виникли хутори й села, які стали основою майбутнього міста.
Тож радянська історія Чорноморська — лише один, хоча й дуже помітний, шар його минулого.
Сьогодні ми знаємо це місто як Чорноморськ, але протягом майже дев’яноста років воно мало іншу назву — Іллічівськ. Саме з нею пов’язаний один із найпоширеніших міських міфів.
Назву Іллічівськ іноді помилково пов’язують із Леонідом Брежнєвим. Ця версія могла закріпитися через радянську пропаганду 1970-х років, коли особливо активно популяризували мемуари Брежнєва «Мала земля» та його воєнну біографію.
Але до Брежнєва назва міста не мала жодного стосунку. Ще 1927 року хутір Бугове перейменували на Іллічівський — на честь Володимира Леніна, якого в радянській традиції називали Іллічем. Коли у 1952 році поруч почалося будівництво судноремонтного заводу та робітничого селища, ця назва фактично стала основою для майбутнього міста.
Після декомунізації місто отримало нову назву — Чорноморськ. І тут історія зробила несподіваний літературний поворот: Чорноморськ — це ще й вигадане портове місто з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Золоте теля», куди Остап Бендер приїжджає на «Антилопі-Гну».
Тож сучасна назва міста виявилася водночас новою і добре знайомою з літератури.
Читайте також: Як Балта ледь не перемогла Одесу: історія забутої економічної столиці Півдня
Одним із важливих персонажів ранньої історії цієї місцевості був майор Андрій Буга. На початку XIX століття він разом із братом отримав земельні ділянки між Татаркою та Сухим лиманом.
Від прізвища Буги походить назва Бугові Хутори. Поблизу існували й інші поселення. У Бурлачій Балці жили рибалки, наймити та безземельні люди. А німецькі колоністи заснували Клайнлібенталь — нинішнє Малодолинське.
До початку XX століття Бугове залишалося невеликим поселенням: тут було близько десяти дворів і кілька підприємств, пов’язаних із переробкою риби. Населення складалося з представників різних громад і груп — греків, німців, українців, молдован та нащадків козаків.
Тому твердження про «пустир», на якому радянська влада нібито створила місто, не відображає всієї попередньої історії цієї території.
Одна з найкумедніших легенд Чорноморська народилася буквально через одне слово.
У 1950–1960-х роках біля Сухого лиману працювали археологічні експедиції. Дослідники знайшли понад 19 тисяч крем’яних артефактів, пов’язаних із палеолітом.
В описах давніх міграцій археологи використовували слово «прибульці» — у цілком науковому значенні: так називали племена, які прийшли на цю територію з інших регіонів.
Але газетні публікації перетворили академічний термін на сенсацію. Так з’явилися історії про сліди інопланетян і НЛО над Сухим лиманом.
Наукового підтвердження цієї версії, звичайно, не було. Проте легенда виявилася набагато живучішою за газетні спростування.
Справжній перелом в історії Чорноморська настав у XX столітті.
У 1952 році тут почали будувати судноремонтний завод і робітниче селище. А 1957 року через піщаний пересип проклали судноплавний канал, який з’єднав Сухий лиман із морем.
Це повністю змінило характер водойми та майбутнє поселення. До цього Сухий лиман періодично відокремлювався від моря пересипом і міг значно міліти. Після будівництва каналу сюди змогли заходити великі морські судна.
5 серпня 1958 року до першого причалу пришвартувався теплохід «Україна». Тоді порт мав лише 336 метрів причалу та шість кранів.
Надалі розвиток пішов дуже швидко. Через кілька років порт став самостійним, а згодом тут запрацював перший у СРСР спеціалізований контейнерний термінал.
Саме порт перетворив колишні хутори та робітниче селище на великий промисловий і транспортний центр.
Ще одним важливим етапом стала залізнично-поромна переправа Іллічівськ — Варна, яку відкрили 14 листопада 1978 року.
Для неї побудували чотири великі пороми. Кожен міг перевозити до 108 залізничних вагонів — фактично цілий потяг на борту.
Переправа стала важливою ланкою транспортного сполучення між Україною та Болгарією. Її історія також породила чимало красивих сюжетів, частину яких залишаємо для відео.
Читайте також: Татарбунари на Одещині: історія міста, фортеці та легенда про золотого коня (відео)
Ще одна місцева легенда має значно реальніше підґрунтя.
На території району нинішнього міського парку колись було кладовище. Там ховали священників, офіцерів грецького батальйону та інших людей, пов’язаних із ранньою історією поселення.
У XIX столітті німецький мандрівник Генріх Коль згадував кам’яний пам’ятник на могилі майора Андрія Буги.
Після встановлення радянської влади надгробки прибрали, а територію перетворили на рекреаційну зону. Так місце, де колись зберігалася пам’ять про перших мешканців, стало частиною сучасного міського простору.
Сучасний Чорноморськ має незвичайне поєднання промислового та курортного міста. Порт розташований біля Сухого лиману, тоді як пляжна зона виходить до відкритого моря й відділена від промислової території зеленою смугою.
Міський пляж свого часу став першим в Україні, який отримав міжнародний сертифікат «Блакитний прапор». Для цього необхідно відповідати низці вимог щодо якості води, чистоти, безпеки та доступності.
Ще одна впізнавана особливість міста — Приморські сходи, відкриті 2014 року. Вони нагадують одеські Потьомкінські сходи, але мають 155 сходинок.
А Сухий лиман дивує навіть тих, хто звик сприймати його передусім як портову акваторію. Під час міграцій тут можуть зупинятися рожеві фламінго.
Ці птахи не народжуються рожевими: характерного кольору вони набувають завдяки раціону, багатому на каротиноїди.
Мабуть, найкраще історію міста можна описати одним парадоксом: Чорноморськ має паспорт молодого міста, але біографію набагато давнішу.
Більше цікавих деталей та історій про Чорноморськ — у відео проєкту «Легенди Одещини» на YouTube-каналі «Одеського життя». Переглядайте відео, щоб дізнатися більше про місто та його незвичайне минуле.
Що залишилося у відео, але не увійшло до статті:
Раніше ми розповідали про дім Лібмана: яку роль він відіграв в історії Одеси.
Читайте також: Які таємниці приховують два найвідоміші будинки Дерибасівської (відео)
Сонячне затемнення, Венера та «падаючі зорі» — все це можна буде побачити протягом одного вечора.… Read More
Одеса отримала додаткову підтримку в небі. Львів домовився допомогти 122-й окремій бригаді ТрО з дронами-перехоплювачами,… Read More
Маленький рожевий пелікан з Одеського зоопарку отримав ім’я за підсумками голосування. Переміг варіант «Дзьобик». Read More
Російська атака на Одещину призвела до загибелі людей. Ворог влучив у вантажний автомобіль із цистерною,… Read More
Одеситам варто перевірити свої адреси: 12 серпня газ відключать у низці будинків. Обмеження пов’язані з… Read More
Чому в одному місті кубометр води коштує 35 гривень, а в іншому — вже понад… Read More