Завтра, 20 жовтня, завершується електронне опитування одеситів: бути чи не бути пам'ятнику Катерині Другій в Одесі. Ймовірно, саме до цієї події і був приурочений нещодавній одиночний пікет жителя міста із закликом до мера прибрати цю... ну загалом імператрицю.
Ні, все правильно: долю пам’ятника мають вирішувати самі одесити, проте ажіотаж навколо цього панує такий, що складається враження: як тільки зникне пам’ятник, так одразу зникнуть і всі наші проблеми. Можливо, було б набагато чесніше перенести вирішення цього питання на повоєнний час? Адже зараз багатьом з нас просто не до пам’ятників.
Ну а щодо особисто моєї думки, ризикну висловити непопулярну думку: монумент «Засновникам Одеси» – це пам’ятник нашому минулому, яке таки так – було, і про яке ми повинні пам’ятати, щоб воно не повторилося. Інакше років через двісті-триста ідеї тиранів знову можуть знайти своїх послідовників, оскільки історія має звичку повторюватися. Тому, щоб уникнути помилок, минуле краще тримати в полі зору і не повертатися до нього спиною.
А, крім того, пам’ятник – це історія. А історія – це безпристрасні факти, яким ми самі надаємо емоційного забарвлення, залежно від своїх переконань. Давайте вже раз і завжди чесно визнаємо всі факти з історії Одеси, навіть ті, які нам не подобаються. І не треба вигадувати якісь «маркери», адже монумент «Засновникам Одеси» лише нагадує про іншу версію заснування міста та навряд чи несе якесь ідеологічне навантаження для одеситів.
До речі, у Європі пам’ятники тиранам спокійнісінько стоять. Наприклад, до 100-річчя революції навіть встановили у Парижі монумент Дантону. А ім’я одного з натхненників якобінської диктатури та терору Сен-Жюста мають кілька французьких вулиць. Ім’ям Робесп’єра, який буквально втопив Францію у крові, у передмісті названо станції метро. І це при тому, що звірства французької черні, «натхненної» цими діячами, російській імператриці й уві сні не могли наснитися. Точно так ж у Німеччині стоять пам’ятники Марксу та Енгельсу. Про їхню легітимність німці періодично починають суперечки, але якісь мляві. Дивлячись, як сьогодні живе Європа, мимоволі замислишся: може, зовсім не в пам’ятниках справа?
Звичайно, якби сьогодні мова зайшла про те, чи створювати пам’ятник російській імператриці, відповідь була б однозначною: звісно, ні. Але монумент вже є, у нього своя історія, цікава і пов’язана з Одесою. Без нього Катерининська площа втратить свій історичний шарм. Адже Одеса тим і хороша, що в ній уживаються різні не тільки люди, а й думки, навіть політичні. Тож давайте збережемо наше місто саме таким – веселим, легковажним та толерантним, інакше ми ризикуємо поступово втратити Одесу, яку так любить увесь світ.
Ірина Сорокіна
В Одеському академічному обласному театрі ляльок відбулася прем’єра пластичної вистави «Носороги» за мотивами знаменитої п’єси… Read More
Після сніжної зими частина доріг на Одещині потребує термінового ремонту. На трасі Одеса — Ізмаїл… Read More
В Одесі планують дати назви двом зеленим зонам у різних районах міста. Відповідне рішення підтримала… Read More
У Буджацькій громаді на Одещині знову наповнився Ламбрівський ставок, який минулого літа повністю пересох через… Read More
Детективи БЕБ та оперативники Одеської області викрили угруповання, яке наповнило регіон високоякісними підробленими банкнотами з… Read More
У середу, 11 березня, в Одесі очікується м'яка та суха погода. Опадів синоптики не прогнозують,… Read More
View Comments
Це політична маячня. Ставити пам'ятники тиранам, які до того ж нічого не засновували, оскільки Хаджибей існував за довго до цієї курви.