Букети з Рені для дівчини з Аляски

Які ж квіти переносять такий шлях? І чому далека дорога букетів починається у містечку на Дунаї?

– Мої букети можуть стояти роками і радувати людей, не втрачаючи своїх фарб та ароматів, – розповідає мешканка Рені Ганна Савічевич. – А якщо букет набрид, його можна використовувати – квіточка за квіточкою – для прийняття ванни. Так, всі мої квіти відлиті у силіконових формах з натурального мила з натуральними барвниками та ароматизаторами.

Ганна каже, що виготовлення квітів та інших форм з мила – це не бізнес, а хобі.

– Робота над виготовленням такого букета займає дуже багато часу, на цьому не заробиш, – розповідає майстриня. – Я роблю квіти для душі. Творчість відволікає від важких думок, заспокоює, що дуже важливо в такий важкий для України час широкомасштабної війни. Треба відволікатися, треба знаходити сили на посмішку. Я всім раджу займатися якоюсь творчістю, адже кожна людина талановита.

Ганна Савичевич бачить сенс свого життя в тому, щоб залишити на землі добрий слід і бути гідним прикладом для своїх дорослих дітей.

– Добрий слід у моєму розумінні – це робити добро людям, нести їм красу, – каже мешканка Рені, яка професійно займається візажем. – У нас у місті дуже багато переселенців із районів бойових дій. Іноді заходить жінка з такими очима… Розумієте, вони плачуть. І хочеться допомогти. І якщо людина йде з усмішкою – це для мене найвище щастя!

Коли знайомі запитують Ганну, як вона в житті все встигає – робота, сім’я, домашнє господарство, творчість, вона охоче ділиться своїм секретом:

– Просто треба встати о п’ятій ранку. Коли все місто ще спить, ти можеш планувати своє життя, подумати про важкі моменти. І, як правило, в ці передсвітанкові хвилини на серці немає важкості. Вдень починається суєта: багато поточних справ, хтось дзвонить, ти постійно зайнятий. Щоб більше встигнути, вставайте о п’ятій ранку!

Ганна Савічевич любить брати участь у виставках майстрів декоративно-ужиткової творчості, які проходять у місті Рені на свята. Вона із задоволенням ділиться своїм творчим досвідом.

На прощання Аня піднесла мені королівську троянду. Вона третій місяць стоїть у мене на робочому столі і надихає.