Останнім часом мережею ширяться чутки про те, що легендарний одеський курорт «Куяльник» опинився на межі закриття, а його величезні корпуси стоять порожніми. Кореспонденти «Одеського життя» вирушили на берег лиману, щоб дізнатися правду з перших вуст. Чому керівництво закладу змушене консервувати висотки на зиму, як із глибини 50 метрів вручну видобувають цілющу грязь, хто рятує старовинні архітектурні руїни та як санаторій готується приймати ветеранів і молодих мам – читайте в нашому матеріалі.
Вестибюль поліклініки, фото авторки
Ключові моменти:
Останнім часом у соцмережах періодично з’являються скандальні чутки: легендарний одеський курорт перебуває на межі банкрутства і незабаром закриється остаточно. Привід для домислів, здавалося б, очевидний – величезні корпуси санаторію, розраховані на прийом сотень відпочивальників, сьогодні здебільшого стоять порожніми, і темрява в їхніх вікнах про це красномовно свідчить.
Керівник дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» Рахім Бабаєв очолив оздоровницю в березні 2026 року. Спадщина була непростою: спочатку курорт зазнав удару від ковідного карантину, потім – від повномасштабної війни з регулярними обстрілами Одеси.
– З початку повномасштабного вторгнення ніхто до Одеси не їде, бо там бомблять. Обираючи санаторій, люди частіше віддають перевагу Західній Україні. Для нас це дуже болісно. Бюджету, який виділяє держава, у нас немає, – ми утримуємося виключно за власні кошти, – пояснює Рахім Бабаєв.
При цьому один санаторний корпус розрахований на 800 осіб. У листопаді ж за путівками в оздоровниці проходять лікування всього 36 пацієнтів. Опалювати й освітлювати п’ятнадцятиповерхові будівлі заради кількох десятків людей – прямий шлях у «боргову яму».
Але, незважаючи на консервацію санаторних корпусів на зиму, поліклініка, водо- та грязелікарні працюють цілий рік. Як зазначає медична директорка санаторію Олена Василенко, за поточний рік за путівками тут оздоровилися близько 2500 осіб, ще близько 1000 людей пройшли лікування за курсовими програмами. Крім того, сюди приїжджають пацієнти за програмою медичних гарантій НСЗУ. Щоб допомогти їм дістатися з Одеси, санаторій домовився про запуск безкоштовного автобуса. Щодня продовжує працювати й бювет з мінеральною водою.
Головне багатство Куяльника – його лікувальна грязь та ропа, які за своїм складом вважаються у світі еталонними.
Стаття на тему: Чому видобуток солі на Куяльнику має забезпечити всю Україну та врятувати лиман
– На відміну від Мертвого моря, де містяться лише мінеральні речовини, у нас є ще й органічні, – розповідає Олена Василенко. – До того ж у куяльницькій грязі присутні гормоноподібні речовини. Вона має відновлювальні, протизапальні, протинабрякові властивості, покращує кровопостачання, знімає біль.
Всупереч побоюванням, ані обміління лиману, ані екологічні проблеми останніх років не зіпсували цілющий ресурс, який використовують у санаторії. Справа в тому, що лікувальні грязі не збирають біля берегів лиману – їх видобувають із двох спеціальних свердловин із глибини 40-50 метрів, куди не проникають сонячні промені та на що не мають впливу поверхневі зміни води.
– Важливо також дотримуватися температурного режиму видобутку грязі. Зазвичай це роблять у теплий період. Водночас не можна видобувати грязь під час розмноження рачка артемії. Або коли птахи гніздяться в очереті, – зазначає заступниця директора санаторію Вероніка Лисогор.
Під час пандемії COVID-19 та у перші роки широкомасштабної війни видобуток взагалі не проводили. Відновили його лише у другому кварталі 2026 року – і поки що виключно вручну.
– Якщо наш спеціальний дозвіл передбачає видобуток до 1600 тонн на рік, то за другий і третій квартали ми видобули всього лише шість кубометрів – це 9000 кілограмів грязі. Але наших запасів вистачить рівно на стільки людей, скільки заброньовано путівок. Якщо на початку року попит зросте, ми повідомимо Національний парк «Куяльницький» та «Держгеонадра» і видобудемо необхідний обсяг, – пояснює Вероніка Лисогор.
Витягнуту з глибини грязь поміщають у спеціальні резервуари й зверху заливають ропою. Це створює безповітряне середовище, максимально наближене до природного.
– За потреби з цього резервуара ми дістаємо потрібну кількість для «ремонту» наших пацієнтів. Після цього грязь не викидаємо. Є резервуари для її зберігання після використання. Знову заливаємо рапою, і вона відстоюється для повторних процедур, – розповідає Рахім Бабаєв.
За словами Вероніки Лисогор, за якістю ропи та грязі в лимані стежить Державна екологічна інспекція. Санаторій використовує ці ресурси в первозданному вигляді, а перед процедурами лише підігріває їх до необхідної температури.
Порятунок пам’ятки архітектури та курс на енергонезалежність: як санаторій готується до блекаутів
Особливо гострою проблемою для керівництва санаторію є старовинні корпуси та грязелікарня. Будівля, яка є пам’яткою архітектури XIX століття, сьогодні перебуває в напівзруйнованому стані. Грязелікарня не працює з 2019 року. При цьому, вже через два тижні після призначення нового директора проти нього було порушено кримінальну справу за аварійний стан архітектурного комплексу, який руйнувався роками.
Сьогодні нова команда санаторію намагається хоч якось вберегти історичні руїни від остаточного знищення – хоча перебувають вони на балансі держави. Навколо старого корпусу розчистили зарості дерев і чагарників, коріння яких руйнувало фундамент, виставили охорону від мародерів.
– Зараз на даху немає шиферу, дощ капає. Я кажу: «Давайте зробимо». Мені кажуть: «А раптом прийдуть, оштрафують?» Відповідаю: «Гаразд, заплатимо штраф 5000 гривень, зате стара архітектура цієї зими дощем і снігом не руйнуватиметься». Адже без даху немає сухих стін і стель, – ділиться Рахім Бабаєв.
Але, напевне, головне завдання санаторію на сьогодні – вирішення проблеми енергонезалежності.
– У нас була ситуація, коли вимкнули світло на півтори доби, – згадує директор санаторію. – І ми прийняли рішення стати енергонезалежними.
Електрика в санаторії потрібна не тільки для освітлення, а й для насосів, ліфтів, підігріву води та грязі, роботи фізіотерапевтичного обладнання. Щоб надалі не залежати від відключень, санаторій за допомогою волонтерів та міжнародних фондів почав формувати власний парк потужних генераторів – на 100 та 150 кВт. Вже до весни 2027 року, заявляє Вероніка Лисогор, курорт планує забезпечити 90-100% потреб у резервному електропостачанні, щоб безперебійно проводити всі необхідні лікувальні процедури.
Сьогодні санаторій активно переорієнтовує діяльність відповідно до потреб воєнного та післявоєнного часу. Основний профіль оздоровчого закладу – лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, наслідків травм хребта та суглобів. За оцінками медиків, близько 75% українських ветеранів стикаються саме з цими проблемами через поранення та постійне носіння важкої амуніції.
– Зараз ми працюємо над ще двома додатковими пакетами НСЗУ у ветеранському напрямі. Санаторій має стати платформою для українських ветеранів, – переконаний Рахім Бабаєв. – Місцем, де вони зможуть відновити сили.
В оздоровниці з 2015 року працює спинальне відділення, повністю адаптоване для людей на колісних кріслах. Зараз триває ремонт ще двох поверхів під потреби маломобільних пацієнтів: розширюються дверні прорізи, закуповуються функціональні ліжка з пультом керування, обладнуються санвузли та процедурні кабінети.
Крім того, після тривалої перерви в поліклініці знову запускають власний рентген-кабінет. А для мам у декреті, які потребують відновлення хребта та суглобів після пологів, облаштовують дитячу кімнату з вихователем, де можна буде залишити дитину на час процедур.
Пройти курс лікування в санаторії ім. Пирогова сьогодні можуть пацієнти віком від 4 до 74 років. Як за власний рахунок, так і безкоштовно:
Водночас, нагадує Олена Василенко, у грязелікування є й протипоказання:
Тому, збираючись оздоровитися в санаторії, необхідно проконсультуватися з лікарем. Зробити це можна, зателефонувавши на гарячу лінію оздоровниці.
Загалом – чутки про банкрутство та закриття легендарного санаторію виявилися «дещо перебільшеними». А його команда робить усе, щоб «Куяльник» розвивався й продовжував зцілювати людей.
– Мене навіть вразило ставлення людей: я думав, що до санаторію нікому немає діла. А мені дзвонять одесити й кажуть: «Ми бачимо, щось зрушилося, чим можемо допомогти?» Це надихає й дає сили йти далі, – підкреслює Рахім Бабаєв.
Читайте також: Їдальня одеського санаторію Куяльник: що там подають та які ціни.
Фото надані санаторієм ім. Пирогова
Незважаючи на виклики повномасштабного вторгнення, одеський бізнес не лише вистояв, а й продовжує зростати. За… Read More
На вулиці Балківській в Одесі завершили прочищення 1000 метрів каналізаційного колектора. Під час робіт фахівці… Read More
Наприкінці листопада Одеса перетвориться на справжній осередок театрального й музичного життя. На містян чекають гучні… Read More
Квартирний роутер блимає, рахунок за зв'язок приходить, а питань лише додає. Домашній інтернет можна платити… Read More
В Одесі затвердили нові правила роботи певних шкільних укриттів — тепер вони будуть відкриті для… Read More
Через вимушену зупинку трамваїв та тролейбусів 20 листопада в Одесі скоригували роботу соціальних автобусів. На… Read More