Більше безпеки та менше електричок: як працює Одеський вокзал під час війни?

Про те, як будується робота у воєнний час, «Одеському життю» розповів начальник виробничого підрозділу станції Одеса-Головна філія «Вокзальна компанія» «Укрзалізниці» Олег Кудашкін.

На вокзал щодня прибувають біженці

– Сьогодні вокзал – це перевалочний пункт чи щось більше?

– Одеський вокзал – один із 14 базових вокзалів, який у своєму підпорядкуванні має ще шість – Херсонський, Миколаївський, Первомайський, Подільський, Роздільнянський та Ізмаїльський. Тож у нас зараз дуже складна ситуація. Адже вокзал це, насамперед, якісне обслуговування пасажирів, їхнє інформування, забезпечення харчуванням, турбота про їхню безпеку, можливість придбання квитків, робота нашого готелю, камери схову.

– Чи багато переселенців пройшло через Одеський вокзал із початку війни?

– Спочатку, коли було по 10-12 тисяч осіб на добу, ми запрошували багато волонтерських організацій, які годували пасажирів, спілкувалися з дітьми, влаштовували концерти, приїжджали навіть актори одеських театрів.

Щоби всіх розмістити, на другому поверсі за допомогою керівництва «Укрзалізниці», мерії та військової адміністрації ми влаштували місця для біженців. До нас навіть доставили 500 стільців із концертно-виставкового комплексу морвокзалу. Окрім допомоги переселенцям ми брали участь у перевезенні гуманітарної допомоги різних категорій – медикаментів, продуктів, одягу. За весь час евакуаційних заходів через вокзал було відправлено понад 590 тисяч людей.

– А як зараз – адже багато міст продовжують обстрілювати, і потік біженців не зменшується?

– Щочетверга на територію Одеського вокзалу прибувають автобуси з людьми. Ми їх зустрічаємо, годуємо, допомагаємо з квитками або поселенням на території Одеської області. По розселенню ми взаємодіємо з обладміністрацією та міською владою. Все діє як годинниковий механізм. Тих, хто приїхав, ми проводимо до зали підвищеного комфорту або зали транзитних пасажирів. Там на них чекає гаряча їжа. Потім із ними спілкуються співробітники вокзалу, щоб з’ясувати, хто залишається на території Одеської області, а хто хоче виїхати за її межі. Ми допомагаємо з квитками, і того ж дня вони їдуть. Якщо потяги в цей день немає, то люди мають можливість переночувати на вокзалі, в нормальних умовах у комфортабельних кімнатах відпочинку.

Допомога всім світом

– Вам допомагають волонтерські організації?

– Так, волонтери нам дуже допомогли. Без них впоратися з такою кількістю біженців було б проблематично. Але зараз, коли кількість біженців скоротилася, нам допомагає менше волонтерів. Це частина одеських ресторанів та наша одеська єпархія. Батюшки приїжджають щодня, заварюють чай на травах та привозять випічку. А решта волонтерів уже щочетверга, коли приходять автобуси з переселенцями, годують їх гарячими обідами.

До речі, ми маємо добрі стосунки і з міжнародними організаціями. Ми безпосередньо спілкуємось із Червоним Хрестом, ЮНІСЕФ, представництвом ООН в Україні. У нас немає посередників, ми часто звертаємося за допомогою і завжди вчасно її отримуємо.

– А як піклуються про пасажирів з дітьми, інвалідів, військовослужбовців?

– Звичайно, про ці категорії ми думаємо насамперед. Для дітей, яких було дуже багато, ми організували ігрову кімнату, кінотеатр, щоб вони могли дивитися мультфільми. Також є спальна кімната з дитячими ліжечками та кількома дорослими – для мам. У залі підвищеного комфорту організували сектор для ігор, є «куточок немовляти», там волонтери встановили пеленальні столики, ліжечка, привезли коляски, спеціальний посуд та дитячу косметику.

Крім цього, ми маємо приміщення для людей з обмеженими можливостями, де враховано все, що їм може знадобитися, пристосоване для їх зручності. Прямо там можна навіть взяти квитки. Для військовослужбовців є приміщення, де вони можуть відпочити, приготувати їжу та навіть випрати свої речі.

Буде менше електричок

– А як щодо безпеки пасажирів? На вокзалі є бомбосховища?

– Ми маємо два сховища. За найскромнішими підрахунками, в них легко може розміститися до 1000 осіб. У разі потреби ми можемо розгорнути у дуже короткі терміни напівгоспітальний режим. У нас є більше ста ліжок із подушками та ковдрами. У сховищах є все, що потрібно, аж до великої кількості різноманітних лікарських препаратів.

– А як бути, якщо під час посадки в поїзд лунає сигнал тривоги?

– Якщо під час тривоги поїзд іде під завантаження, то за допомогою гучного чи мегафонного зв’язку ми сповіщаємо про це людей, які перебувають у притулку. Запрошуємо їх на посадку та швидко проводжаємо невеликими колонами до поїзда.

– Чи є можливість отримати медичну допомогу на вокзалі?

– Так, ми від початку домовилися з одеською залізничною лікарнею, надали для них спеціальне місце, і в нас тепер цілодобово працює медичний пункт. Там допомогу людям надають не просто медсестри, а лікарі. У нас до них звертаються щодня десь 20-25 пасажирів, і лікарі їх реально рятують. Адже час зараз важкий, люди нервують, і природно, що трапляються проблеми із серцем чи тиском.

– У зв’язку з останніми подіями, чи заощаджує вокзал електроенергію?

– Прийнято рішення, що з 5 листопада зменшується кількість електричок до того моменту, поки не буде відновлено енергетичну інфраструктуру.

– Це тривалий процес?

– Дивлячись, що постраждало. Якщо не надто великі пошкодження, то протягом доби можна відновити, але є, на жаль, і тяжчі випадки, які вимагають від залізничників більше часу та сил. І з урахуванням професійного свята хочу привітати всіх «залізних людей» і побажати здоров’я та якнайшвидшого мирного неба над головою.

Розмовляла Ірина Сорокіна