«Безкоштовна» школа по-одеськи: де межа між добровільною допомогою та поборами

Чому базові речі, які мають забезпечуватися за державний кошт, лягають на плечі батьків, як працюють європейські моделі донацій і де проходить чітка межа між допомогою та вимаганням грошей – розбиралося «Одеське життя».

Ключові моменти:

• В одеських школах батьки щомісяця здають 250–300 гривень на потреби класу.
• В Одесі батьки розповідають про вимоги платити від 5 тисяч гривень за зарахування до ліцею.
• Департамент освіти Одеської міськради пояснив, хто має оплачувати прибирання класів і забезпечувати питну воду.
• В одеських школах добровільні внески не можуть бути умовою вступу чи участі дітей у заходах.

На прохання батьків їхні імена в матеріалі змінено.

Історія перша. Від 5 тисяч за зарахування: чому батьки платять за безкоштовну освіту

Після дев’ятого класу син Владислава мав визначитися, де навчатиметься далі. Сім’я придивлялася до одеських ліцеїв, але під час пошуку, розповідає тато, почула про витрати, до яких не була готова: від п’яти тисяч гривень за зарахування, окремо — кошти на облаштування класу.

Для родини це стало причиною відмовитися від такого шляху.

Особливо гостро ця історія звучить зараз, коли змінюється сама система старшої школи. Пілот нової моделі стартував у 2026 році, а загальнонаціональний запуск профільного навчання в академічних ліцеях запланований на вересень 2027-го. Громади перебудовують мережу закладів, і частині сімей уже доводиться завчасно планувати перехід після дев’ятого класу.

Батьки шукають місце, де дитина зможе розвиватися, обрати напрям навчання, підготуватися до майбутньої професії. Але коли під час цього пошуку з’являється розмова про гроші за вступ, до здібностей підлітка та можливостей закладу додається ще один критерій — готовність родини платити.

Сума, про яку розповідає Владислав, помітно відрізняється від звичних внесків на воду чи прибирання. Проте всі ці розмови починаються з одного питання: що саме має отримати дитина в безкоштовній школі без додаткової оплати?

Історія друга: ніколи не здавати гроші на потреби школи

Людмила відповідає на нього без вагань: усе необхідне для навчання.

На регулярні потреби класу вона не здавала грошей раніше й не збирається робити цього надалі. Її позиція категорична: прибирання, мийні засоби, потрібна техніка й навчальні матеріали — турбота школи та її засновника.

Мати не обмежується суперечками з іншими батьками. Пише заяви директору, звертається до адміністративних інстанцій і готова продовжувати це робити. Її обурює, що потреби закладу поступово стають витратами родин, а згода більшості сприймається як достатня підстава очікувати грошей від усіх.

Навіть спільна бутильована вода для неї не є необхідною статтею батьківських витрат: дитина може принести пляшку з дому. Зі святами й подарунками все простіше — захоче долучитися, заплатить. Але вирішувати це має сама.

Історія третя: внески до школи – звична частина витрат родини

Для Ірини, матері трьох дітей, така принциповість може виглядати надто суворою. Старша дитина вже закінчила школу, друга навчається в середній, третя — у початковій. За роки навчання внески стали для цієї родини звичною частиною витрат.

За словами співрозмовниці, щомісяця здають приблизно 250–300 гривень. Окремо — на дитячі й учительські свята, подарунки та екскурсії. Вона долучається добровільно.

Мама вважає, що потрібно розуміти обставини, підтримувати вчителів і насамперед дбати про комфорт дітей. Якщо для цього потрібні гроші, вона готова допомогти.

І саме тут суперечка перестає бути розмовою про суму. Обидві жінки хочуть кращого для дітей. Одна готова оплатити потребу сьогодні. Інша вимагає, щоб її забезпечили ті, хто за це відповідає.

Прибирати клас чи платити за прибиральника: що каже профільний департамент

За дев’ять місяців внесок у розмірі 250–300 гривень складається у 2250–2700 гривень. Це ще без свят, подарунків і поїздок. У родині з кількома школярами витрати залежать від того, скільки й на що збирають у кожному класі.

Проте навіть якщо сім’я може дозволити собі такий платіж, вона має право відмовитися. Служба освітнього омбудсмена пояснює: колективне рішення батьків не скасовує особистого вибору кожної родини. Тиснути на батьків чи дискримінувати дитину через несплату – неприпустимо.

Отже, Ірина може допомагати школі, а Людмила — не долучатися. На рівні правил їхні позиції цілком можуть співіснувати.

Складніше стає, коли потрібно вирішити, хто завтра прибиратиме спільний клас.

Очільниця Департаменту освіти та науки Одеської міської ради Юлія Філлер визнає: проблема з прибиранням навчальних кабінетів у місті існує вже не один рік. Заперечувати її було б неправдою. Водночас батьки не зобов’язані оплачувати це прибирання.

«Навчальні кабінети є частиною площі закладу освіти. Прибирання має бути організовано саме адміністрацією навчального закладу», – пояснює посадовиця.

За її словами, у школах багато незаповнених вакансій прибиральників. Оплата праці відіграє в цьому не останню роль, а наявні працівники вже мають закріплені за ними коридори, туалети та інші приміщення.

Норматив передбачає половину ставки прибиральника на кожні 250 квадратних метрів площі, що прибирається. Відповідно повна ставка — на 500 квадратних метрів.

Щоб розібратися в ситуації конкретної школи, потрібно подивитися, яку площу закріплено за працівниками та що передбачають їхні посадові обов’язки. Посилатися на давню практику, коли школярі самі прибирали кабінети, як на їхній сьогоднішній обов’язок не можна, наголошує керівниця департаменту.

Питна вода у школах: чи зобов’язані батьки купувати кулери

Із водою межа чіткіша. Школа повинна забезпечити питний режим учнів, говорить Юлія Філлер, проте встановлювати кулер у кожному класі не зобов’язана.

За її поясненням, у шкільних їдальнях для цього є куточки з охолодженою кип’яченою водою. Якщо родини хочуть користуватися кулером або дають дитині воду з дому, це їхній вибір.

Санітарні правила допускають різні способи забезпечення питного режиму. За відсутності питних фонтанчиків дитина за потреби має отримати кип’ячену або фасовану негазовану воду в індивідуальному посуді. Тож забезпечити доступ до питної води школа має, а оплачувати саме кулер – не зобов’язана. Це вже вибір батьків.

Польща, Франція, Нідерланди: як працюють добровільні внески у європейських школах

Батьківська допомога існує й у безкоштовних школах інших європейських країн. Відмінність – у призначенні грошей і в тому, що відбувається, коли родина не платить.

У Польщі працюють батьківські ради, які можуть збирати добровільні внески на підтримку школи. Серед можливих витрат польське міністерство освіти називає допомогу з оплатою екскурсій і нагороди учням.

Є й конкретні суми. Наприклад, початкова школа у Свєрче на 2025/2026 навчальний рік оприлюднила рішення про добровільний внесок 50–80 злотих на родину. Водночас міністерство наголошує: обов’язкових платежів батьківська рада встановлювати не може, а підтримка дитини з її фонду не повинна залежати від того, чи здавали гроші батьки.

У Франції спільні освітні проєкти та заходи можуть фінансувати шкільні кооперативи, зокрема на рівні класу. Родини долучаються добровільно, а дитину не можна усувати від заходів через несплату. При цьому кооперативи не повинні підміняти обов’язки місцевої влади щодо утримання школи. Тобто батьківські кошти не мають ставати універсальною відповіддю на всі потреби закладу.

У Нідерландах добровільні внески можуть збирати на шкільні поїздки, музеї, спортивні дні чи святкові вечері. Суму, призначення й добровільність зазначають у шкільному довіднику. Але дитина має право долучитися до заходу незалежно від того, чи заплатили батьки. Залишити її на окремому занятті замість спільної поїздки через несплату школа також не може.

Схожий принцип діє в Англії. Школи можуть просити добровільну допомогу на свої потреби та заходи, але повинні пояснювати, що платити необов’язково, і не тиснути на родини. Дитину не можна виключити з поїздки, яку фінансують внесками, через відмову чи неспроможність батьків заплатити. Якщо ж загалом грошей не вистачило й іншого фінансування немає, поїздку можуть скасувати для всіх.

Ці приклади дають відповідь і на нашу батьківську суперечку: добровільна допомога може існувати поруч із безкоштовною освітою. Але дитина не повинна втрачати можливості через рішення батьків не платити.

Позиція міськради: чи законні вступні внески та подарунки вчителям

Юлія Філлер також наголошує, що допомагати одеським школам можуть і родини учнів, й інші благодійники. Така підтримка має бути прозорою: безготівкові перерахування, фінансовий облік і звітність благодійних фондів перед батьківською громадськістю.

Навіть подарунок учителю, за її словами, не повинен перетворюватися на обов’язковий збір. Педагог виконує свою роботу й отримує зарплату. Привітання – особиста справа кожної родини.

«Ніхто нікому нічого не зобов’язаний взагалі», – відповідає посадовиця на припущення, що батьки неодмінно мають привітати вчителя зі святом.

Але що тоді робити з історією Владислава, у якій гроші назвали умовою вступу?

Допомогти школі чи заплатити за місце?

На запитання про платіж за зарахування до десятого класу очільниця департаменту відповідає категорично: «Жодні вступні внески не передбачені ніякими нормативними документами. І вони заборонені».

За її словами, з таким зверненням до департаменту не приходили. Відомство готове розглядати конкретні повідомлення – із зазначенням закладу та людини, яка висунула вимогу.

Родина може звернутися до департаменту, а також до правоохоронних органів. Якщо порушення буде доведено, винні мають нести відповідальність, наголошує посадовиця.

Вона також запевняє, що батькам, які зверталися через труднощі з влаштуванням дітей до десятого класу, департамент допомагав знайти місця для навчання.

«Освіта не може залежати від фінансових можливостей родини», – говорить Юлія Філлер.

*****

Саме ця фраза повертає нас до початку розмови. Підтримати школу за власним бажанням і заплатити за можливість у ній навчатися – речі, між якими має залишатися чітка межа. Так само має залишатися межа між пропозицією допомогти з потребами класу й очікуванням, що заплатять усі. Інакше батьки починають сперечатися між собою, хоча питання варто адресувати ще й школі: чому базова потреба опинилася в батьківській касі?

Раніше у нашому виданні юрист розповідала як діяти якщо з батьків незаконно збирають гроші на «потреби школи».

Нагадаємо, під час тривоги учні в Арцизі йдуть до церкви замість укриття – чому так відбувається.

Читайте також: То не пліснява – у Нерубайському ліцеї пояснили дивний вигляд запіканки.