Статті

Бджолина спадщина: як подарунок батька визначив долю сина на десятиліття

Коли Іван Мунтяну повернувся з Афганістану в рідне село Долинське, він побачив удома зміни - на обійсті з'явилися бджоли. Як виявилося, його батько комусь надав допомогу, і на знак подяки чоловік подарував три вулики. З них і почалося захоплення - на десятки років.

Робота для зрілих людей

Іван проходив строкову службу в складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Був зв’язківцем, артилеристом, пережив багато чого. Нагороджений медаллю «За відвагу».

— Після того, як я повернувся додому, приходив до тями цілий місяць, ходив як чумний, не хотілося ні з ким розмовляти, — згадує Іван. — Моя бабуся була знатна травниця: щоранку вона змушувала мене випивати кухоль козиного молока і давала настоянку заспокійливих трав.

А ще благотворно діяли бджоли — Іван почав допомагати батькові працювати на сімейній пасіці, поступово вникаючи в ази цієї справи.

— Батько настільки захопився своєю пасікою, що в один час довів кількість вуликів до сорока, — розповідає Іван. — Але в кожного бджоляра бувають періоди злетів і падінь. Це залежить від багатьох чинників — погодні умови, хвороби бджіл, уміння господаря правильно працювати з бджолосім’ями. Спочатку на домашній пасіці працював тато, а ми з братом були в нього помічниками. Коли тата не стало, я вирішив продовжити його справу, мені було вже 42 роки. Знаєте, захоплення бджолами приходить тільки після сорока, у зрілому віці, молодь, як правило, пасікою не займається. Раніше в нашому селі було чимало бджолярів-аматорів, і я міг із ними консультуватися — так приходила майстерність. І ось уже п’ятнадцять років я продовжую батькову справу.

Працюють так, що аж гай гуде!

— Пасіка — це дуже цікаво! — продовжує Іван. — За правильної організації роботи вона займає небагато часу. Звісно, це залежить від кількості вуликів. Якщо їх не більше десяти, то це аматорський рівень, меду вистачає для сім’ї та рідні. Якщо вуликів більше десяти, то вже залишається мед на продаж. Рік на рік не припадає. У мене найвдалішим був 2017-й, коли було 23 вулики, і меду я накачав стільки, що довелося займати бідони, — понад півтонни. Поточний сезон — вкрай невдалий: з десяти вуликів перезимували тільки три, сім бджолосімей загинули. Десь я не догледів, десь позначилися різкі перепади температури. Але я руки не опускаю. Через кризи проходять усі бджолярі. Зараз, у період військових потрясінь, бджоли — найкращі ліки, релакс. Хоч би який був втомлений, коли починаєш із ними працювати, про все забуваєш, відходиш від негативу. Бджоли в принципі не підпускають до себе, якщо ти роздратований, якщо злишся. До них треба підходити з добрим настроєм, не робити різких рухів і обов’язково з ними спілкуватися, розмовляти. Головне — їм не заважати і не турбувати. Бджола — як жінка: створи їй комфортні умови, і вона сама знає, що їй треба робити. Нам є чого повчитися у бджіл. Якби люди хоча б на двадцять п’ять відсотків жили так, як бджоли, то людство було б зовсім іншим. Ви бачили, як вони працюють?! Зранку ще не зійшло сонце, а вже стоїть гул — пішла робота. Поки щось в окрузі медоносить — акація, різнотрав’я, соняшник — вони працюють — аж гай гуде!

Сильна і беззахисна

Бджоли — це не тільки мед. Це перга, прополіс, маточне молочко і багато інших супутніх продуктів, які становлять колосальну користь для людини. Самою своєю енергетикою бджоли благотворно діють на організм — не дарма дехто будує апідоміки, де є змога поспати над вуликами, оздоровитися й набратися сил.

— Займаюся пасікою і дивуюся скільки бджола дає людині, і водночас наскільки вона беззахисна, — каже Іван. — Влітку на них полюють зграї золотистої щурки — птахи, які поїдають бджіл. На зиму у вулики можуть забратися миші. Людина — теж загроза: вона застосовує гербіциди, отрутохімікати, від чого можуть постраждати бджоли, і такі випадки були. У природі бджоли живуть у дуплі й постійно змінюють місце дислокації, адже накопичуються продукти життєдіяльності, можливий розвиток хвороб. Бджоли люблять чистоту — пасічник має щороку пересаджувати сім’ю в чистий вулик, а попередній ретельно чистити та знезаражувати. Я вважаю, що бджолярі мають об’єднуватися, щоб спільно розвивати свою улюблену справу та захищати бджілок.

Читайте також:

Share
Антоніна Бондарева

Авторка видання "Одеське життя". Журналістка з 37-річним досвідом. Пише про південь Одещини, на соціальні та економічні теми, висвітлює суспільні проблеми. Членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ). Нагороджена «Золотою медаллю української журналістики».

Recent Posts

  • Новини

Трагедія на трасі Одеса – Рені: сім’я згоріла в авто після зіткнення з вантажівкою

У Білгород-Дністровському районі Одеської області, на трасі Одеса – Рені, за межами села Старокозаче, сталася… Read More

22-11-2025 в 23:55
  • Новини

Погода в Одесі 23 листопада: неділя обіцяє бути дощовою

За інформацією синоптиків Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у неділю, 23 листопада 2025 року,… Read More

22-11-2025 в 21:34
  • Новини

Відключення світла в Одесі 23 листопада: чи будуть більш щадними недільні графіки

Завтра, у неділю, 23 листопада 2025 року, за розпорядженням компанії-регулятора «Укренерго», у низці регіонів продовжать… Read More

22-11-2025 в 21:15
  • Статті

В одеському домі Грінберга відреставрували двері: розглядаємо старовинні деталі (фото)

Одеські двері розповідати історії — треба лише вміти слухати. А коли вони повертаються до свого… Read More

22-11-2025 в 19:53
  • Новини

«Гроші для ЗСУ – пріоритет бюджету-2025»: в Одесі відбулася чергова акція біля військової адміністрації

«Одеське життя» вже повідомляло, що учасники ініціативної групи «Гроші на ЗСУ» вирішили не відмовлятися від… Read More

22-11-2025 в 18:51
  • Авторський блог

Як купити на одеській «Староконці» херсонську медаль за російські рублі

Нещодавно я зробив для себе знакове придбання на «Староконці». Це бронзова настільна медаль доби СРСР.… Read More

22-11-2025 в 17:29