97-річний ветеран з Великої Михайлівки, станцює в День Перемоги над рашистами

Майже три роки окупації

Йому виповнилося 15 літ, коли почалася Друга світова війна. Пам’ятає, як наприкінці червня налетіли фашистські бомбардувальники на Гросулово (так називалося містечко до 1946 року). Розбомбили електростанцію, знищили багато будинків мирних жителів. 

7 серпня загарбники окупували райцентр. Господарювали тут румуни, які одразу влаштували концтабір для євреїв. Селян заставляли працювати. Василь разом з батьком також трудився у полі.

Довгоочікуване звільнення від фашистського ярма принесли на своїх плечах 6 квітня 1944 року доблесні воїни Третього Українського фронту. Три дні йшли бої за селище. Околиці та вулиці були захаращені знищеною ворожою технікою і тілами окупантів. Більше 200 червоноармійців, які загинули, визволяючи Гросулово, з почестями поховали у братській могилі. 

Солдат Манжул

З 1941 по 1945 роки райвійськкоматом було мобілізовано на боротьбу з ворогом понад 10 тисяч жителів краю. Більша частина полягли на полях брані, визволяючи свою Вітчизну від фашистів. 

Вісімнадцятирічний Василь Манжул, який 25 січня відсвяткував повноліття, одразу став у стрій. Недовгим був вишкіл молодого бійця. Його разом із земляками лишень навчили тримати гвинтівку й кинули у бій.  

Славний бойовий шлях пройшов Василь Манжул і з перемогою повернувся додому з бойовими нагородами. А його земляки Григорій Бережок і Михайло Сотніченко отримали звання Героя. Кавалером ордена Слави трьох ступенів став Анатолій Котов.

Важке повоєння і мирна праця

Після визволення селище деякий час перебувало у фронтовій зоні. Попри це, 9 квітня 1944 року вже були сформовані керівні органи. 1 липня вийшов перший післявоєнний номер газети «Більшовик». Відновили роботу колгоспи «Шлях до освіти», «Жовтень», ім. Кірова, ім. Енгельса, ім. Чкалова, «День урожаю», «Український хлібороб», «Червоний хлібороб» та «Колгоспна правда». В жовтні-листопаді проводилися місячники допомоги сім’ям фронтовиків, яких  забезпечували взуттям, одягом, харчами, паливом тощо.

Повернувшись з війни влітку 1945 року, Василь Манжул приступив до звичної селянської праці. Адже роботи ніколи не цурався. Працював у колгоспі. Водій, слюсар, столяр – всі професії були йому до снаги. Оптиміст і життєлюб, Василь Федорович ніколи не опускав рук.  

Ветеран станцює в День Перемоги

Якось на 75-річчя визволення рідного селища ветеран з радощів навіть затанцював під музику своєї військової юності. 

На жаль, у нашій країні знову біда. Важко усвідомити ветерану, що нащадки тих, з ким боронив рідну землю від фашистської навали, сьогодні нищать його рідну Україну…

— Мир в Україні неодмінно настане. Ми обов’язково переможемо ворога. Переможемо зло. Правда на нашому боці, — переконаний 97-річний Василь Федорович. — Ми разом відсвяткуємо Перемогу, пройдемося переможним парадом центральною площею нашого селища. І на радощах я знову станцюю переможний танок!