В Одеській області є села, які за рівнем розвитку можуть здивувати навіть мешканців міст. Одні заробили на вині, другі — на агробізнесі, треті — на нерухомості, а найбільші бюджетні можливості отримали завдяки портовому бізнесу.
Визирка - найбагатше село Одещини
Ключові моменти:
Що робить одне село бідним, а інше — заможним і сучасним? На Одещині відповідь часто пов’язана з конкретним бізнесом: виноградниками, великим аграрним господарством, нерухомістю або портом.
Цей матеріал створено на основі відео проєкту «Легенди Одещини» на YouTube-каналі «Одеського життя». У ньому зібрано п’ять сіл області, які вирізняються масштабом економіки, інфраструктурою та фінансовими можливостями.
П’яте місце посідає Шабо в Білгород-Дністровському районі. Село біля Дністровського лиману давно відоме виноградниками та виноробством.
Новий етап розвитку розпочався у 2003 році, коли родина Іукурідзе взяла старий винзавод і почала інвестувати в європейські технології. Згодом у Шабо відкрили Центр культури вина, який став важливим туристичним об’єктом.
Але головна цінність місцевих виноградників значно старша за сучасний бізнес. Тут збереглися кореневласні насадження сорту Тельті-Курук. Це означає, що лоза росте на власному корінні, а не на підщепі іншого винограду.
Причина, чому ця спадщина вціліла, пов’язана з місцевими пісками. У XIX столітті філоксера знищила величезну кількість європейських виноградників, однак у піщаному ґрунті Шабо цей шкідник не зміг нормально існувати.
Тому місцеві лози не потребували поширеного в інших країнах щеплення. Шабо зберегло рідкісний генетичний ресурс, який став ще одним фактором його виноробної цінності.
Читайте також: Не лише дорогі будинки: темна історія Чубаївки в Одесі (ВІДЕО)
Четверте місце — Камчик у Саратській громаді. Його заснували болгари у 1831 році, а у 1949-му радянська влада перейменувала село на Зорю. Нещодавно громада повернула історичну назву.
Основою місцевого добробуту стало сільське господарство. Після розпаду СРСР, коли багато колишніх колгоспів припинили існування, господарство в Камчику вдалося зберегти.
Кооператив «Дружба» обробляє понад 8 тисяч гектарів. Тут працює тваринницький комплекс, а також власні пекарня, столярний і ковбасний цехи.
Такий бізнес забезпечує мешканців роботою, а частина коштів повертається в розвиток населеного пункту. Результат видно навіть у спортивній інфраструктурі: у Камчику є професійний футбольний клуб «Балкани», стадіон і криті трибуни.
У центрі села встановлена бронзова каруца з прізвищами його засновників — нагадування про болгарське походження Камчика.
Третє місце займає Фонтанка, розташована всього за кілька кілометрів від Одеси.
Її перша хвиля добробуту почалася ще за радянських часів. У 1959 році тут створили великий державний м’ясо-молочний радгосп. До нього приєднали землі сусідніх сіл — загалом понад 6 тисяч гектарів.
Тваринницький комплекс мав автоматизоване годування, машинне доїння та високі надої. Фонтанка стала показовим господарством, куди приїжджали делегації з різних республік СРСР.
Разом із цим з’являлося фінансування інфраструктури: у 1960-х роках тут побудували школу, амбулаторію, пошту та клуб.
У 2000-х джерело багатства змінилося. Близькість до Одеси та моря спричинила масштабну забудову, і колишнє аграрне село стало однією з найдорожчих приміських територій.
Символом нового Фонтанського масштабу став торговий центр «Рів’єра» площею близько 85 тисяч квадратних метрів. Тут працюють сотні магазинів та розважальні об’єкти.
Поруч із сучасною забудовою залишилися дикі пляжі під високими глиняними схилами — зовсім інша, природна сторона Фонтанки.
Читайте також: Від продажу верблюдів до барахолки: як змінювався Старокінний ринок в Одесі
Друге місце посідає Криничне в Болградському районі, на березі озера Ялпуг.
Село має виразну болгарську ідентичність і давню виноробну традицію. У 2005 році уродженець Криничного Іван Плачков заснував виноробню «Колоніст».
Сьогодні господарство має понад 70 гектарів виноградників і виробляє близько 300 тисяч пляшок вина на рік. Місцеве вино знають далеко за межами України: його дегустують у дипломатичних представництвах та навіть у Парламенті Великої Британії.
Один із символів місцевого виноробства — сорт «Одеський чорний», відомий також як Аліберне.
Криничне має й драматичну історію храму. Свято-Дмитрівську церкву збудували у 1938 році, а в 1986-му радянська влада підірвала її дзвіницю та центральну частину. Згодом храм відбудували.
Ще одна місцева традиція — День Трифона Зарізана, болгарське свято виноградарів. 14 лютого тут обрізають першу лозу, символічно відкриваючи новий сільськогосподарський сезон.
Перше місце рейтингу посідає Визирка, приблизно за 25 кілометрів від Одеси, на березі Малого Аджалицького лиману.
Її головне джерело фінансових можливостей — не виноградники й не поля, а портова промисловість. Поруч із селом працює група терміналів «ТрансІнвестСервіс» — один із найбільших приватних портових операторів України.
Кілька підприємств портової зони зареєстровані саме у Визирці. Серед них — «ТІС-Зерно», «ТІС-Вугілля» та «Олсідз Блек Сі».
Великі вантажопотоки та значна кількість робочих місць забезпечують місцевій громаді потужну податкову базу. Саме тому Визирка роками вирізняється фінансовою спроможністю, а бюджет розвитку тут вимірюється сотнями мільйонів гривень.
Ці гроші видно не лише у статистиці. У селі є освітлена магістраль, сучасна школа, збудована за один рік, дитячий центр творчості, екоферма та коворкінг.
Водночас Визирка не є новим поселенням, створеним навколо порту. Її історія значно давніша, а перша згадка датується XIX століттям.
У п’яти сіл — п’ять різних моделей розвитку.
Шабо заробляє завдяки виноградарству, виноробству й туризму. Камчик спирається на велике аграрне господарство. Фонтанка поєднала радянську спадщину з вигідним розташуванням біля Одеси та морським узбережжям. Криничне перетворило виноробство на впізнаваний бренд. Визирка отримала найбільший економічний ресурс завдяки портовому бізнесу.
Єдиної формули багатства тут немає. Але в кожному випадку важливу роль відіграє реальна економічна діяльність, яка створює робочі місця, податки та можливості для розвитку місцевої інфраструктури.
До п’ятірки не потрапив Авангард. Причина проста: попри величезний економічний потенціал і розташований поруч «Сьомий кілометр», за статусом це селище, а не село.
У відео проєкту «Легенди Одещини» залишилися деталі, які не ввійшли до статті: походження назви Шабо, історія збереження його виноградників, Кароліно-Бугаз і Затока, детальніша історія Камчика, минуле Фонтанки, історія «Сьомого кілометра», походження назви Криничного та давня історія Визирки.
Там само можна побачити місцеві локації, архівні кадри та деталі, які складно передати текстом.
Перегляньте відео «Легенди Одещини» на YouTube-каналі «Одеського життя», щоб побачити ці місця та дізнатися більше про історію найбагатших сіл області.
Читайте також:
За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у середу, 19 серпня 2026 року, в… Read More
Завтра, у середу, 19 серпня 2026 року, у двох районах Одеси тимчасово відключать електроенергію. Енергетики… Read More
До 35-ї річниці Незалежності України в Одесі підготували художню виставку, яка об'єднає твори 35 одеських… Read More
Додаткове фінансування отримають дитячі садки в Одеській області. Гроші спрямують на оновлення обладнання та навчальних… Read More
Уявіть: ви витратили гроші на сейф, встановили його вдома, а через рік з'ясували, що він… Read More
На півдні Одещини, біля Орлівки, тривають розкопки городища Картал та величезного некрополя на «Кам'яній горі».… Read More
