Сережки – популярність с давніх-давен

Справа в тому, що наші пращури дуже боялися за збереження своєї душі. Аби вона не вилетіла через отвори на тілі, ці ненадійні місця закривали подібними аксесуарами. Звідси ж ідуть корені пірсингу, що робиться на носі, губах, пупі та інших зонах. Причому спочатку це була привілея лише чоловіків, оскільки вважалося, що жінки не мають душі та їм нічого хвилюватися.

Сережки утримуються на тілі шляхом продівання їх в отвори, які попередньо виконуються методом проколу. З плином часу змінювалася роль цього аксесуару: для єгиптян та ассірійців сережки були показником високого стану в суспільстві, у римлян – навпаки – викривали раба, і такі інші значення в кожній окремій країні. Згодом багаті гречанки та римлянки стали полюбляти носити сережки з перлинами як прикраси – знак достатку та високого положення. Так вони розповсюдилися серед всіх верств населення, причому стали вважатися більш жіночими прикрасами, аніж чоловічими. Серед представників сильної статі сережки залишились популярними в окремих груп (розбійники, моряки, цигани, солдати), інші ж навіть відчули гоніння зі сторони духовенства щодо носіння прикрас у вусі.

На Русі сережки також переживали періоди спаду та підйому популярності. Спочатку їх носили тільки холопи, як знак належності хазяїну. Причому це були кільця з мідного дроту або з дерева. А в часи Єлизавети придворні стали одягати золоті та срібні сережки, з інкрустацією коштовностями. Існували цікаві різновиди їх:

• сережки-голубці – нагадували силует птаха;
• жирандоль – з великою кількістю підвісок по типу канделябра;
• одинці, двійчатки, трійчатки – з камінцями або намистинами, що нанизані на один, два або три стрижені.

Сережки сьогодні

У сучасності сережки надзвичайно популярні як вид ювелірних виробів. Багатьом дівчаткам роблять вушні проколи майже відразу після народження. Мабуть, носити прикраси у вухах вважається вже настільки природнім, що деякі батьки не розуміють, чому це діти не з’являються на світ вже з отворами у мочках? Є думка, що сережки можуть навіть приносити користь організму за допомогою точкового масажу. Наприклад, вплив на нижню частину мочки вуха сприяє активізації головного мозку та стимулює пам’ять.

Теперішня мода дозволяє використовувати ці аксесуари і жінкам, і чоловікам, і дітям. Різниця полягає лише в моделях та правилах носіння. А різновидів у наш час більше ніж досить. Є сережки зі срібла, золота, сплавів, пластику, намистин та інших матеріалів. Всі зразки можна побачити на вітрині КЮЗ. В залежності від дизайну та декорування бувають такі:

• з позолотою;
• з чорнінням;
• з гранулюванням;
• з інкрустацією;
• з ажуром.

Якщо брати до уваги місце розташування сережок, то крім вух вони можуть розміщуватися на обличчі (ніс, брови, губи), тілі (пуп) і навіть на нігтьовій пластині. Сережки, які не потребують проколів, називаються кліпсами, тримаються за допомогою затисків. Всі інші мають застібки (замочки), причому різної форми та принципу фіксування:

• англійська застібка – зручна й надійна, використовується для важких інкрустованих видів;
• французька застібка – легка, добре закривається, підходить навіть для дитячих прикрас;
• італійська застібка – регулюється в залежності від товщини вушної мочки;
• застібка-пусет – по типу цвяшка, універсальний демократичний варіант;
• застібка-петелька – дуже легка й тендітна;
• застібка-булавка – зручна для масивних виробів;
• застібка-скоба – найстародавніша, перевірена часом;
• застібка-кільце – назва говорить сама за себе;
• застібка-кафф – для дуже важких моделей з додатковим утриманням за вушну раковину;
• застібка-затиск – лягають за формою мочки;
• застібка-ланцюжок – продівається через отвір у мочці.

Сережки доречні у будь-яких ситуаціях – починаючи від повсякденності та закінчуючи урочистостями. Варто лише додержуватись загального стилю вбрання. А дизайнери не стомлюються вигадувати все нові та нові фасони, різних форм та оздоблень, на будь-який смак.