Як святкують Різдво карпатські одесити? (ФОТО, ВІДЕО)

Директор одеського магазину української книги «Книгарня-кав’ярня» Галина Дольник народилась в селі Добротів на Івано-Франківщині (то в 15 км від знаменитого Яремче). Вона говорить, на Західній Україні що село – то свої традиції, і кожен житель береже і підтримує свої власні. Саме тому вона щороку відправляється на Різдво в батьківську хату, за сотні кілометрів від Одеси.

Різдво Христове — особливе свято на всій землі. Я не буду говорити з позиції християнства, але для Західної України — це найсімейніше свято. В Святвечір, 6 січня, ми можемо майже похвилинно прослідкувати всі наші дії. Це настільки родинне свято, що в цей день навіть не бажано, щоб приходили чужі люди. А вже наступного дня, на Різдво, чекають на гостей.

Все починається з самого ранку 6 січня, коли господиня до 16 години готує пісну вечерю з 12 страв. Приймають участь всі — діти, чоловік, бабусі і дідусі. Це ціле дійство: вручну треба мак натерти макогоном в макітрі. Напередодні треба прибрати в хаті.

Все робиться поетапно: вариться кутя, особливі білі гриби, мариновані дрібні грибочки, косівський салат «Шухи» (як його приготувати, читайте у інфоблоці. — Ред.), риба трьох-чотирьох сортів в різних видах — жарена, печена, варена, заливна (зараз ми допускаємо вже й фаршировану рибу), та — обов’язково — оселедець. Колись татів брат ходив перед Різдвом на полювання чи на риболовлю, приносив нам щось — і то теж було частиною ритуалу, з принесеної здобичі ми готували.

Обов’язково готують пісні голубці (з рисом, гречкою чи грибами), доволі велика кількість вареників (у нас їх називають ще пирогами) з маком, з капустою, картоплею, Моя мама навіть зі сливовим повидлом робила. В мене дуже багато племінників, то я люблю добавити ще трохи часничку в декілька вареників, а той, кому попався такий вареник, — більше всього був неслухняним на протязі року. Крім того, то додає трохи жарту за столом. Потім пампухи, вишневий кисіль і обов’язково узвар.

В цей день треба постити, навіть води не можна пити. Мої батьки дуже дотримувались тих традицій. Хоча, ви знаєте, що дітям, немічним, хворим і старим постити не можна.

Після приготувань вся наша сім’я йде на кладовище і всім померлим родичам світимо свічки. Це також я дуже люблю, бо звідусіль приїжджають рідні, зустрічаються, згадують — таке лише раз на рік відбувається. І потім повертаємось додому, вже накриваємо стіл обов’язково білим обрусом (скатертиною), і в своєму порядку розставляємо страви. Але, якщо є господарство, то треба спочатку обійти і погодувати тваринку (маржинку).

І після цього мій тато заносив «дідуха» (сніп пшениці, збережений з осені, його треба було гарно прикрасити і зберігати на покуті до закінчення зимових свят) і нас всіх вітав з Новим роком, що настав, бажав дожити до наступного — в здоров’ї, в добробуті, в благополуччі. Потім була молитва. А далі вже приступали до трапези. Коли зірка зійде, ти відчуваєш, що стаєш свідком народження Христа — сина Господнього.

На Святий вечір у вертепи не ходять, бо це сімейне свято. А от наступного дня колядують — чи сусідські діти, чи діти родичів. У нас не заведено також в цей день посилати дітей до кумів з подарунками. Коли була жива бабця з дідом, то ми ходили до них колядувати, а вони нас зустрічали з хлібом (але то наступного дня). Треба було говорити особливі слова із побажаннями з потрібною інтонацією. Вони нам теж мали щось бажати і потім ми йшли до столу.

У день Різдва, 7 січня, рано вранці ми всією сім’єю йдемо до церкви на службу Божу. І священик призиває гарно себе поводити, не зловживати алкоголем. У церкві є церковна та дитяча коляди… Розумієте, це час, коли треба жертвувати через цю коляду і сиротам, і немічним, і хворим, і на розвиток церкви, шкіл.

Але на цьому свято не закінчується. 8 січня — на свято Марії Богородиці і Йосипа — вітається все жіноцтво. В цей день відбувається також цікава ініціація — ми спалюємо солому за ворітьми. А 9 січня — Степана (в нас кажуть — Стефана). Потім — Василя, а там — Водохрещення…

Я, так само як і більшість українців, пережила роки радянської влади, коли наші традиції пригнічувались, але все одно ми старались їх зберегти. Були, звісно, трохи бідніші костюми колядників, що ходили з вертепами, зараз вони, звісно, кращі. Я це бачу. І що би там не казали, ми стали жити краще, зі смаком. Багато дітей моїх односельців живуть за кордоном і всі вони такі гарні приїздять на Різдво до своїх батьків, в родинне подвір’я.

Як приготувати гуцульський салат «Шухи»?

• Відварити бурячок. Натерти його на терці, а можна кубиками порізати, як на вінегрет.
• Добавити відварені гриби.
• На пательні підсмажити цибульку в олії.
• Все змішати.
• Додати сирої цибулі колечками і трошки часничку.

Інтерв’ю з Галиною Дольник дивіться в розділі ВІДЕО у відеопроекті «Кава-брейк»