В Одесі відкрили пам’ятну дошку видатному скульптору минулого (фоторепортаж)

Збір коштів на вшанування пам’яті скульптора було розпочато 30 листопада 2021 р. на платформі «Моє місто». Але лише зараз завдяки меценатської підтримки Юрія Маслова було зібрано необхідну суму.

Зараз будинок, який було збудовано наприкінці 19 ст. і де проживала родина Едуардса та знаходилися його майстерні, знаходиться в досі неприглядному стані, незважаючи на те, що це пам’ятка архітектури. Перший поверх, займають, які і тоді, майстерні одеських скульпторів. Ці приміщення й досі зберігають творчй дух майстра. Тут збереглися деякі архітектурні елементи – ставні на вікнах, дерев’яні балки, поріг. У дворі знаходиться будівля колишньої літейної майстерні. Паркан навколо будинку розвалюється, сиплеться і з карнизів другого поверху. Тротуар біля будинку обнажив «культурні шари» різних часів, коли замість асфальту стілили камень «дикун» та лавові плити. Втім, вже багато років є ідея в цій будівлі зробити дім-музей скульптора. Для цього будинок потрібно викупити. Але, звісно, зараз, цей проект не на часі.

Майбутній скульптор народився, виріс та навчався в Одесі. Він мав ірландське-українське коріння. Його батько був британським коммерсантом, а мати походила із старовинного українського роду Максимовичей. Після закінчення Одеської малювальної школи він вступив до Петербурзької академії мистецтв, їздив набиратися досвіду в Європу. Після повернення із Італії та Франції відкрив у своєму домі першу бронзово-літейну майстерню.

В 1918 році Едуардс став одним із реформаторів Одеського художнього училища у вищу школу та став її директором. В 1919 році він вимушено емігрував на Мальту, де провів останні п’ять років свого життя.

За своє життя він створив десятки значних робіт, його майстерня виготовляла скульптури для оздоблення відомих в місті будівель Нової біржі, Будинку Руссова, Міської публічної бібліотеки. Едуардс створив низку глибоко психологічних портретних зображень Л. Пастера, Е. Андрієвського, В. Григоровича, Л. Іоріні, О. Бернардацці, Г. Плумера та ін. Він також мав відношення до створення пам’ятника Катерині ІІ в Одесі – саме в його майстерні відливали фігуру імператриці по моделям академіка Попова. Також за окрему плату він перелив фігури Потьомкіна і Де-Волана. Але архітектором пам’ятника, як іноді можна почути, він не був. Відома його фраза «Чужие грехи мне не приписывайте» була сказана саме журналістам, які критикували пам’ятник.

Найбільша колекція його станкових творів нині зберігається в Одеському художньому музеї, на Мальті (Національний музей образотворчих мистецтв, Валетта) та в Ермітажі. Основна ж частка його робіт перебуває в приватних колекціях, а копія улюбленця відвідувачів Одеського художнього музею – Шурки знаходиться в колекції королівської родини Британії. Але на жаль, місцезнаходження більшості з них не відоме.