З моменту вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року наша країна вже третій місяць не сходить із перших шпальт провідних світових газет.
Німеччина. “Frankfurter Allgemeine Zeitung” (FAZ).
Анонс заголовок: «БЕНЕДИКТ КАМБЕРБЕТЧ: Актор про Путіна, фемінізм та досконалість».
Надпис на малюнку: «Нічого, окрім пропаганди. Війна вже ведеться за розум. Чим маніпуляція загрожує демократії?»
Редакційна стаття: «Найголовніше свято Путіна».
9 травня у Росії відзначають перемогу над фашистами. Того, хто не відзначить цього року, буде оголошено ворогом.
У своєму виступі вранці у день вторгнення в Україну президент Росії Володимир Путін провів прямий зв’язок між історією та сучасністю. Назвавши спеціальну військову операцію «денафікацією» України, він зобразив війну як продовження боротьби з нацистською Німеччиною.
Путін обґрунтував напад уроками Другої світової війни: у 1940 та 1941 роках Радянський Союз усіляко намагався запобігти чи хоча б відстрочити початок війни. Але спроба «утихомирити агресора напередодні Великої Вітчизняної війни» виявилася помилкою, за яку російський народ заплатив страшну ціну. «Другого разу такої помилки не допустимо, ми не маємо на це права», — по-різному підхопила цей мотив російська пропаганда. Райони на півдні та сході України, контрольовані російськими військами, описуються як «звільнені від нацизму». Останніми днями перед громадськими будинками часто піднімався не біло-синьо-червоний прапор Росії, а “прапор перемоги” – копії червоного прапора з серпом і молотом, які радянські воїни піднімали наприкінці Другої світової війни у травні 1945 року поставили на Рейхстаг у Берліні.
Через цей зв’язок між Другою світовою війною та війною в Україні протягом кількох тижнів очікувалося, що щось особливе має відбутися у річницю закінчення війни, яка відзначається у Росії 9 травня як «День Перемоги». Вважається, що з огляду на військові невдачі в Україні, на Путіна чиниться тиск, щоб він щось оголосив у цю символічну дату. З російських ЗМІ можна прочитати, що країна чекає цього дня з нетерпінням.
Захід дозволив собі заразитися, підігрів надію на те, що 9 травня має настати важливий переломний момент. Припущення про те, що може статися, абсолютно протилежні: деякі підозрюють, що Путін скористається днем, щоб оголосити про успіх в Україні, хоч би як він визначався; інші кажуть, що він офіційно оголосить «військово-спецоперацію» війною та оголосить загальну мобілізацію. Путін не просто створив приводи для припущення, що він має зробити щось особливе 9 травня своїм виступом уранці 24 лютого.
За майже 23 роки свого правління він підніс День Перемоги до найважливішого національного свята Росії. У промовах, публічних ритуалах, фільмах і книгах перемога у «Великої Вітчизняної війні» проголошувалась стрижнем російської історії і звеличувалася одним із стрижнів російської нації та її ідентичності. У низці славних перемог над переважними противниками, якими Путін любить представляти російську історію, поразка гітлерівської Німеччини представляється як найбільший і найважливіший успіх. Росія також підкреслює свою визначну роль, відзначаючи закінчення війни в іншу дату, ніж Західна Європа. У момент капітуляції Німеччини 8 травня 1945 опівночі в Москві вже починався наступний день.9 травня у Москві ніколи не було просто тихого поминання жертв війни.
Цей день уже був подією в Радянському Союзі, покликаною надати режиму легітимності. Проте, на відміну інших державних свят, військові поминки були ритуалом, не спущеним зверху, а відповідали реальної потреби населення. Пам’ять про масові злочини, вчинені німецькими військами в період окупації, і про великі жертви, принесені Радянською армією у боротьбі з агресорами, створили момент єднання народу та влади. Тому 9 травня як національне свято пережило розпад Радянського Союзу. Проте на той час йому ще не вистачало військової складової.
Історик Михайло Габович — один із найкращих знавців історії 9 травня — вказує, що за радянських часів у «День Перемоги» було лише три військові паради. 1995 року вони стали регулярними. Проте свій нинішній вигляд 9 травня як помпезне військово-політичне інсценування набуло лише за Путіна.
Військовий парад на Червоній площі демонструє військову міць Росії. Так само важливим, як і виставка озброєнь, до розриву між Путіним та Заходом після анексії Криму у 2014 році був список іноземних гостей того дня. Особливо в знаменні дні присутність якомога більшої кількості глав держав має продемонструвати репутацію та становище Росії у світі місцевому населенню і за кордоном.
Однак, запрошення було більше, ніж запрошення. Вже 2005 року було легко побачити, як Путін намагався політично політизувати історію. Канцлера Герхарда Шредера було запрошено на «День Перемоги» з виключно дружніми словами. Присутність глави уряду Німеччини протягом кількох тижнів до і після цієї події відзначалася у державних ЗМІ як історично важлива віха у примиренні між Росією та Німеччиною. Запрошення президентів країн Балтії з іншого боку супроводжувалося масованою кампанією проти трьох країн. У добре режисованій кампанії російські політики заявили, що прибалти були не на тому боці у Другій світовій війні. Своєю появою в Москві три президенти тепер могли показати, що вони зробили з історії правильні уроки.
Невиконання цієї вимоги загрожує санкціями і навіть погіршенням відносин із ширшим ЄС та НАТО, до яких роком раніше приєдналися Естонія, Латвія та Литва. Західноєвропейським політикам було запропоновано вплинути на країни. Але три президенти не поїхали до Москви. Для естонців, латишів та литовців закінчення війни у 1945 році не привід святкувати, бо на той час одна окупаційна держава змінювала іншу. Поки в Західній Європі починалася реконструкція, радянські війська в Прибалтиці вели нещадну війну з опором, що виникало проти окупації, що відновилася. Сотні тисяч були депортовані до Сибіру. Затуманюючу історію спроба Росії приклеїти до ганебного стовпа три країни завоювала популярність у частини західної громадської думки, як і через кілька років напівправдива заява про те, що українська національна свідомість прирівнюється до правого екстремізму.
До 70-річчя закінчення війни у 2015 році Путін зробив чергову спробу заповнити трибуни перед Кремлем якомога більшою кількістю державних гостей з-за кордону. Через рік після анексії Криму та початку війни на Донбасі метою було продемонструвати, що Росія не ізольована у світі. Це вдалося лише частково: канцлер Ангела Меркель, наприклад, їздила до Москви, але не на військовий парад 9 травня. З огляду на війну в Україні це було б образою для Києва. Меркель приїхала до Москви 10 травня на мовчазну панахиду до Могилі Невідомого солдата біля Кремлівської стіни.
Минулого року єдиним главою іноземної держави, який привітав Путіна на трибуні на Червоній площі 9 травня, був президент Таджикистану Емомалі Рахмон. Це також було пов’язано з пандемією корони, яка зіпсувала святкування 75-річчя закінчення війни у 2020 році, котре мало бути масштабнішим за все, що відбувалося раніше.
Іноземних державних гостей цього року взагалі не запрошували, заявив наприкінці квітня речник Кремля Дмитро Пєсков.
“Це наше свято, святе свято для всієї Росії”, – сказав він. Окрім того, це не кругла дата. Проте за кілька днів раніше Пєсков оголосив, що список іноземних гостей буде опублікований найближчим часом. Відсутність відвідувачів, ймовірно, також показує, як у цей день дистанціюються навіть країни, які формально є союзниками Росії.
Все частіше пов’язуючи 9 травня зі своєю агресивною зовнішньою політикою, Путін перетворив «День Перемоги» зі спадщини, яку розділяє більшість колишніх радянських республік, на російське свято, яке отруйне у дедалі більшій кількості сусідніх держав.
До анексії Криму у 2014 році «День Перемоги» був фіксованою датою у річному календарі святкувань у більшості колишніх радянських республік за межами Прибалтики. Пам’ять була присвячена власному внеску, кожної країни колишнього СРСР у переможну ходу Радянської Армії на Берлін.
В Україні також святкували «День Перемоги» перед революцією 2014 року. Це змінилося після анексії Криму. З того часу офіційне вшанування війни в Україні відбувається 8 травня — щоб продемонструвати рух на захід. Це також стосується вже не перемоги Радянської Армії, як раніше, а пам’яті всіх загиблих на війні. Інші держави-наступники Радянського Союзу також стали менш демонстративно дистанціюватися від «Дня Перемоги» 9 травня.
У державах Середньої Азії, наприклад, георгіївську стрічку замінили на стрічки національних кольорів. Навіть Білорусь, яка має тісніші зв’язки з Росією, ніж будь-яка інша країна, у 2015 році створила свій власний символ. Цього року поминки у більшості держав-правонаступників Радянського Союзу були скасовані або значно скорочені з різних причин: у Казахстані, наприклад, дали підстави для жорсткої економії, у Республіці Молдова було зроблено пряме посилання на війну в Україні. У Росії це було зустрінуте обуренням та погрозами.
Державні ЗМІ Росії описали відносини до 9 травня як лакмусовий папірець того, чи є країна другом чи ворогом Росії. Ця риторика лише посилить відхід від Дня Перемоги за межами Росії – навіть серед російських меншин у тих країнах, для яких це був день самоствердження. «Справа не в даті, а у дуже конкретному погляді на Росію як націю. І ми не хочемо, щоб вони були тут», – заявила FAZ міністр внутрішніх справ Латвії Марія Голубєва, яка сама розмовляє російською. пояснює, чому цього року у Латвії заборонено усі публічні заходи, присвячені 9 травня.
Газета «Der Tagesspiegel». Головний матеріал: “Україна в тривозі напередодні російського свята”
Берлін. У зв’язку з «Днем Перемоги», що відбудеться 9 травня в Москві, в Україні зростає занепокоєння посиленням російських авіаударів. Президент Володимир Зеленський закликав українців до обережності та попередив, що не можна ігнорувати повітряну тривогу. Мер Києва Віталій Кличко порадив людям залишатися вдома: “Найближчими днями висока ймовірність ракетних обстрілів у всіх регіонах України”, – сказав він. У південно-українському портовому місті Одесі діє дводенна комендантська година з вечора неділі до ранку вівторка.
У понеділок 9 травня Росія святкує перемогу Радянського Союзу над гітлерівською Німеччиною. У Москві заплановано традиційний великий військовий парад. Очікується, що з цієї дати президент Росії Володимир Путін візьме курс на офіційне оголошення війни проти України.
У суботу вже були сильні російські ракетні обстріли Одеси. Повідомлення про вибухи надходили з інших регіонів України. За даними українського уряду, принаймні всі жінки, діти та старі вже евакуйовані з металургійного заводу «Азовсталь» у портовому місті Маріуполь, обложеному російськими військами.
Тим часом, Росія реагує на збільшення допомоги США Україні. Впливовий глава російського парламенту В’ячеслав Володін звинуватив країну у безпосередній участі у війні. “Вашингтон координує та розвиває великі військові операції і, таким чином, бере безпосередню участь у військових діях проти нашої країни”, – написав він у Telegram.
Президент України Зеленський запросив канцлера Олафа Шольца (СДПН) в Україну 9 травня. Таким чином Шольц міг зробити «дуже сильний політичний крок», сказав Селенський. Проте інавгураційний візит переобраного президента Франції Еммануеля Марона до канцлера Шольца заплановано на понеділок. Спільна поїздка Макрона та Шольца до Києва наразі не планується, повідомляють французькі урядові кола.
Але інші високопоставлені німецькі політики тепер хочуть якнайшвидше з’їздити в Україну. Заплановано візит федерального міністра закордонних справ Анналени Бербок (Зелені) до України. Відповідаючи на запитання, Федеральне міністерство закордонних справ спочатку не підтвердило чуток про те, що це має статися у вівторок. Президент Бундестагу Бербель Бас (СДПН) хоче відвідати Україну цієї неділі.
Тим часом у Берліні йде суперечка про поліцейські умови проведення демонстрацій та пам’ятних заходів цієї неділі, 8 травня, у річницю закінчення Другої світової війни, та 9 травня. На 15 меморіальних об’єктах та музеях не можна вивішувати ні російські, ні радянські, ні українські прапори.
“Це скандальне рішення берлінської поліції має бути скасовано”, – написав у Twitter посол України в Німеччині Андрій Мельник. Заборона — це ляпас Україні. Поліція Берліна пояснила, що заборона поширюється лише на вибрані місця, а не на дипломатів. За даними поліції, у п’ятницю в будівлю російського інформаційного агентства в Берліні було кинуто запальний пристрій.
Колонка справа: «8 травня 1945 р. Не може бути ніжного вшанування пам’яті»
Історія може зашкодити. Захисні рефлекси включаються, коли звичний погляд на минуле порушується. Цього року річниця 8 травня 1945 показує це з великою силою. Кажуть, цього дня закінчилася Друга світова війна, був повалений фашизм та звільнена Німеччина від Гітлера. Це дуже вузький погляд. Вона правильна, але неосвічена. Друга світова війна закінчилася 15 серпня 1945 капітуляцією Японії. До цього бойові дії велися в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. США скинули атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі. Все це нівелюється, коли 8 травня оголошується днем закінчення війни.
Ще більш проблематичним є слово про рятування.
Так, фашизм був розгромлений, в’язні концтаборів, що вижили, врятовані, народи, окуповані вермахтом, повернуті на волю. Але за залізною завісою – у Східній Європі, Прибалтиці, зоні радянської окупації – почалася інша, комуністична диктатура для мільйонів людей. Визволення від Гітлера? Так. Звільнення від страху, терору та гноблення? Ні! Це було придушено протягом багато часу. Будь-кого, хто виступав за загальноєвропейське вшанування жертв радянської влади, звинувачували в релятивізації злочинів націонал-соціалістів. Невипадково реалізація меморіалу жертвам комунізму за рішенням Бундестагу не просувається. І досить збентежено згадують 23 серпня 1939 року, коли Гітлер та Сталін домовилися про поділ Польщі та Прибалтики.
Війна Росії проти України прискорила інтеграцію східноєвропейського досвіду страждань до загальноєвропейського спогаду. Зростає розуміння, що побоювання поляків і прибалтів щодо російської гегемонії не перебільшені, а цілком обґрунтовані.
Це стосується і фінів, які зараз разом зі Швецією хочуть вступити до НАТО. «Досвід робить вас розумнішими», як то кажуть. У вітчизняній історіографії «Велика Вітчизняна війна» розпочалася лише 22 червня 1941 року з нападу вермахту на Радянський Союз через пакт Гітлера-Сталіна, про який зараз говорити не будемо.
Володимир Путін оголосив себе єдиним спадкоємцем цієї антифашистської боротьби. Тому його має дратувати, що Україна, яка була частиною Радянського Союзу під час Другої світової війни, з моменту здобуття незалежності у 1991 році набула сильної власної історичної свідомості. Згадується Голодомор, влаштований Сталіним голодомор, який забрав життя близько шести мільйонів українців. Нагадаємо, що у Другій світовій війні українці зазнали пропорційно більше втрат, ніж росіяни.
Цього дня, 8 та 9 травня, стикаються протилежні прочитання історії. “Ніколи більше!”, що відноситься до війни і злочинності, поширюється і на згадку про війну і злочинність. Те, що було, має вийти назовні. “Ніколи більше!” також означає: ніколи не пригнічувати. Історія може зашкодити. Не може бути ніжного вшанування пам’яті.
«The Times» – «Російські солдати ґвалтували українок «для розваги»
“П’яні ракети” – заголовок статті Sunday People, в якій повідомляється, що українські хакери зупинили “горілку для вечірки” Володимира Путіна.
The Herald друкує анонс статті експерта під заголовком: «На параді перемоги Путіна».
Данія. Газета «Politiken» колонка: «Данія та Європа.
Система концепції захисту застаріла. Проголосуйте за ії відміну».
Коли факти змінюються, я змінюю свою думку. А що роблять решта? Ось як одного разу відреагував батько сучасної грошової системи Джон Мейнард Кейнс, коли його дражнили, щоб він передумав. І ось як слід сьогодні говорити супротивникам скасування оборонних концепцій Данії на референдумі 1 червня.
Чи справді ті, хто хоче зберегти застереження, вірять, що світ сьогодні такий самий, як коли він був запроваджений у 1993 році? Коли закінчилася холодна війна, деякі навіть вважали, що історія закінчилася, що ліберальні демократії раз і назавжди перемогли, а Росія перебуває на шляху стати частиною Заходу.
Сьогодні у Європі знову війна. Росія необґрунтовано вторглася до сусідньої країни і насильно намагається узурпувати територію. Хіба це не добрий аргумент на користь зміцнення оборони Європи? ТАК, але ми маємо НАТО, це звучить від прихильників оборонної концепції. І все ж таки ЄС нічого не може зробити, коли справа доходить до жорсткої сили. То чому ми маємо приєднатися?
Відповідь проста. Тому що це не альтернатива НАТО, а посилення всього Заходу. НАТО є і залишиться наріжним каменем безпекової політики Данії, незалежно від результату референдуму.
Але коли Сполучені Штати стають все більш і більш поляризованими, і ми щойно бачили президента Трампа, який грав з ідеєю виведення Сполучених Штатів з НАТО. Тому безвідповідально і недалекоглядно здавати на зберігання Данію безпеки постійно США. І так, ЄС не має великих можливостей, коли справа доходить до оборони та збройних сил. Тому резервування оборони поки що мало що означає на практиці.
Але ЄС може й має розширювати свої можливості, зокрема й у військовій сфері. Ми повинні бути в змозі захистити себе та допомогти нашим друзям та союзникам у таких країнах, як Україна. І Данія має бути активною стороною у цьому процесі. Забезпечте наших за свободу та європейські цінності. Голосувати проти скасування оборонного пункту в концепції означає закривати очі на те, що світ змінився з 1993 року. Але світ змінився. Повинна змінитись і зовнішня політика Данії.
«Morgenavisen Jyllands-Posten» – «На думку експертів, війна в Україні переросла в конфлікт між Росією та Заходом, як і під час холодної війни».
Італія. “Фабрика фейкових новин” – головний заголовок в La Repubblica. «Розповідає Ігор Волобуєв, другий номер Газпромбанку, який втік до України: «Як вони підтасовували факти за наказом Кремля».
Заголовки:
ООН: необхідно уникнути світового голоду.
La Stampa “Відвоювати назад Україну” – головний заголовок.
«Російські кошмари та європейські мрії, розбиті правом вето та одностайністю” – головна стаття.
«Крим. НАТО каже: немає анексії».
«Примара СРСР, що терзає царя»
Швеція. «Expressen», вийшла с заголовком: «Путіна треба приручить.
Його спадщина і справа життя залежить від цього.
ЯК МОЖЕ РОСІЯ МСТИТИ ЗА ЧЛЕНСТВО В НАТО. Російський супертанк зруйнован Україною
Ізраїль. «HAARETZ» – «Вибачення Путіна перед Беннетом нічого не змінюють»
Україна. Колишній прем’єр-міністр Ехуд Ольмерт нещодавно згадував свої зустрічі з президентом Росії більше десяти років тому. Однією з основних цілей Ольмерта було спробувати відмовити Володимира Путіна від поставок до Ірану передових зенітних ракет. «Путін завжди казав мені, що «мої найкращі друзі живуть в Ізраїлі; Моя шкільна вчителька живе в Ізраїлі, і я купив їй квартиру в Тель-Авіві. Коли я був заступником мера Санкт-Петербурга, я літав у Тель-Авів та їздив із друзями в Ейлат, де я лежав на пляжі і дивився на ваших гарних ізраїльських малюків», – сказав Ольмерт в інтерв’ю.
«Путін говорив: «Я не ворог Ізраїлю і ніколи нікому не допоможу завдати шкоди безпеці Ізраїлю». Комуністи були дурні. Вони були односторонні проти Ізраїлю. Я не проти Ізраїлю.
Але не помиляйтеся, я президент Росії, а Росія світова держава. Я ніколи не відмовлюсь від будь-якої впливової позиції, яку має Росія».
Спогади Ольмерта про його зустрічі з Путіним збігаються з тим, що інші чули від нього багато років. У російського диктатора інше ставлення до Ізраїлю та євреїв, ніж у радянських лідерів, які передували йому у Кремлі. Видатний російсько-єврейський лідер каже, що «у путінському аналізі невдач, що призвели до розпаду Радянського Союзу, той факт, що вони ставилися до євреїв та Ізраїлю як до своїх ворогів, є одним із них. Він хоче повторювати цю помилку».
Вибачення Путіна в четвер у телефонній розмові з Нафталі Беннетом за слова міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про те, що «у Гітлері теж текла єврейська кров», слід розглядати саме у цьому світлі. Путін не хоче, щоб Ізраїль відмовлявся від своєї позиції майже нейтралітету у російсько-українській війні. Москва усвідомлює, що Ізраїль може опинитися на межі того, щоб зайняти більш чітку позицію на стороні України, включаючи постачання їй «оборонних» систем та іншої зброї.
Кувейт. «The Kuwait Times»– «Росія посилює атаки на Україну перед парадом Перемоги
Джилл Байден вітає «напрочуд сильних» біженців у Румунії
ОАЕ. «Khaleej Times» – «Немає доказів того, що Росія планує застосувати тактичну ядерну зброю: ЦРУ»
Центральне розвідувальне управління США не бачить ознак того, що Росія готується розгорнути тактичну ядерну зброю у війні в Україні, заявив у суботу директор ЦРУ Білл Бернс.
“Як розвідувальна спільнота ми не бачимо на даний момент практичних доказів того, що Росія планує розгортання або навіть можливе використання тактичної ядерної зброї”, – сказав Бернс.
«З огляду на брязкання зброєю, яку… ми чули від російського керівництва, ми не можемо легковажно ставитися до цих можливостей», — заявив Бернс на конференції, організованій Financial Times.
“Тому ми, як розвідувальна служба, дуже зосереджені… на цих можливостях у той момент, коли ставки для Росії дуже високі”, – сказав директор ЦРУ.
Росія привела ядерні сили у стан підвищеної бойової готовності невдовзі після того, як 24 лютого президент Росії Володимир Путін направив війська на Україну. Путін також робив трохи завуальовані загрози, натякаючи на готовність Росії розгорнути тактичну ядерну зброю.
Газета «NYT» – «Росія руйнує мости перед збройними силами українців»
КРИВИЙ РІГ, Україна — Прохання вчинити зраду надійшло до Олександра Вілкула на другий день війни, у телефонному дзвінку від старого колеги.
Пан Вілкул, нащадок могутньої політичної родини на південному сході України, яка довгий час вважалася прихильною проросійськими поглядами, прийняв цей заклик, коли російські війська просувалися в межах кількох миль від його рідного міста, Кривого Рогу.
«Він сказав: «Олександр Юрьович, ви дивитеся на карту, ви бачите, що ситуація вирішена», – сказав пан Вілкул, згадуючи розмову з колегою-міністром у колишньому проросійському українському уряді.
«Підпишіть договір про дружбу, співпрацю та оборону з Росією, і вони будуть мати з вами хороші стосунки», – сказав колишній колега. «Ви будете великою людиною в новій Україні».
Пропозиція вражаюче провалилася. Після початку війни, сказав пан Вілкул, сіра зона для нього вийшла з української політики. Ракети, які вразили його рідне місто, зробили вибір очевидним: він буде воювати та захищати рідну землю.
«Я відповів нецензурною лайкою», – сказав пан Вілкул в інтерв’ю.
Якщо перші місяці війни в Україні стали для російської армії військовою поразкою — підірвали репутацію її командирів і військ у вимушеному відступі від Києва, — російське вторгнення також підкреслило ще одну кричущу невдачу: Поганий аналіз Москвою політики країни, яку вона атакувала. Прорахунок призвів до помилок, які не менш дорого коштували російській армії, ніж хибна тактика танкістів, які зайшли в болота.
Кремль вступив у війну, чекаючи швидкої та безболісної перемоги, передбачивши, що уряд президента Володимира Зеленського розпадеться, а провідні чиновники в переважно російськомовному східному регіоні з радістю перейдуть на сторону. Такого не сталося.
Політичні аналітики кажуть, що політична короткозорість була найбільш значною на сході країни.
У всіх селах, крім невеликої кількості, Росія не змогла перевернути місцевих політиків на свій бік.
Зруйнування російськими військами трьох мостів приблизно в 12 милях на північний схід від Харкова, про яке повідомили українські військові, свідчило про те, що росіяни не тільки намагалися перешкодити українцям переслідувати їх, але й не мали негайних планів повертатися.
Високопоставлений український чиновник, на умовах анонімності, щоб обговорити бойові дії, сказав, що російські війська руйнують мости не для того, щоб відступити, а тому, що «ми їх витісняємо».
За його словами, боротьба за Харків ще не закінчена, і хоча «на даний момент ми домінуємо», російські війська намагаються перегрупуватися і перейти в наступ.
Деякі військові аналітики стверджують, що дії Росії були схожі на те, що російські військові зробили минулого місяця під час відступу з Чернігова на північ від Києва.
Колонка: «Нова невдача для Путіна напередодні важливого свята»
Прагнення військових Росії дати своєму президентові показову перемогу в Україні, схоже, зіткнулося з новою невдачею у суботу, коли українські захисники відтіснили загарбників до північно-східного кордону та міста Харкова, а російські підірвали мости за ними.
Менш ніж за 48 годин до того, як президент Росії Володимир В. Путін мав намір очолити свою країну на святкуванні Дня Перемоги в ознаменування перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною, очевидний відхід Росії з району навколо Харкова, суперечить російській версії та ілюструє складну картину. мильного фронту на сході України.
Росіяни намагалися просунутися на сході України протягом останніх кількох тижнів і особливо активно просувалися в міру наближення Дня Перемоги, але українські сили, озброєні новою зброєю, поставленою Сполученими Штатами та іншими західними країнами, було зупинено. відхід у контрнаступ.
Руйнування трьох мостів російськими військами приблизно за 12 миль на північний схід від Харкова, про яке повідомили українські військові, свідчить про те, що росіяни не лише намагалися перешкодити українцям переслідувати їх, а й не планували повертатися найближчим часом.
Високопоставлений український чиновник, говорячи на умовах анонімності, щоб обговорити бойові дії, сказав, що російські війська руйнують мости не для того, щоб відступити, а тому, що «ми їх виштовхуємо».
Він сказав, що битва за Харків ще не закінчена, і що хоча «в даний момент ми домінуємо», російські війська намагаються перегрупуватися і перейти в наступ.
Деякі військові аналітики кажуть, що дії Росії аналогічні до дій російських військових минулого місяця при відступі з міста Чернігів на північ від Києва.
«Los Angeles Times» – «Усіх жінок, дітей врятували з Маріупольського заводу».
Українські міста готуються до нових нападів напередодні військового свята Росії
Заголовок: «Рецепти успіху біженців за кордоном»
Життя стає трохи солодше, коли шеф-кухар у Парижі вирішує спробувати українську кухню
«Washington Post»– Як визначити перемогу України
Попереду довгий шлях, оскільки війна затягується. Громадська підтримка має вирішальне значення для результату, кажуть чиновники.
У той час як війна в Україні триває вже третій місяць, адміністрація Байдена намагалася підтримувати набір публічних цілей, які адаптуються до змін на полі бою та наголошують на єдності НАТО, одночасно даючи зрозуміти, що Росія програє, навіть якщо Україна вирішить що таке перемога.
Але контури поразки Росії залишаються такими ж туманними, як і перемога України. І в міру того, як конфлікт переростає у затяжну боротьбу, необхідність керувати союзницькою співпрацею, єдністю та громадською думкою тут і за кордоном, врівноважуючи ймовірне та можливе, стала таким самим пріоритетом, як і те, що відбувається на полі битви.
Колонка -«Зляканий, але все ще бореться, на щорічний День Перемоги»
Від Харкова на північному сході України до південного порту Маріуполя понеділок буде вдень страху.
9 травня – День Перемоги, коли держави колишнього Радянського Союзу святкують поразку нацистської Німеччини у Другій світовій війні. У Москві танки гордо промчать Червоною площею під вітання ветеранів і оплески захоплених натовпів. А президент Володимир Путін виступить з промовою, яка, на думку багатьох, може позначити новий — і потенційно руйнівний напрям його вторгнення в Україну.
Але для українців, які проживають уздовж великої 250-мильної лінії фронту путінського кривавого наступу, російська армія не варта святкування. Для них це сила, яка обстрілювала їхні багатоквартирні будинки, обстрілювала ракетами їхньої лікарні, катувала та вбивала членів їхніх сімей, друзів та сусідів.
Війна назавжди змінила їхнє життя. Поет став волонтером, який доставляє екстрену їжу та одяг. Батьки, матері та підлітки стали солдатами. Священик був змушений подумати про те, щоб носити з собою зброю та чи вбивати. Деякі діти зникли безвісти, інші звикли до вигляду і запаху мертвих тіл.
В інтерв’ю на передовий репортери та фотографи Washington Post задокументували деякі зі своїх історій. Війна Путіна тепер частина їх — глухі удари, вибухи та повітря налети
Підготував Сергій ЧЕРНЯСЬКИЙ
При виборі нового розміру коліс використовується шинний калькулятор, який спрощує процес підбору. Read More
У суботу, 23 листопада 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується прохолодна та вітряна… Read More
В Одесі встановлять 11 мобільних укриттів у місцях із великим скупченням людей. Рішення ухвалив виконавчий… Read More
Італія заявила про готовність підтримати відновлення Одеської області через реалізацію низки спільних проєктів. Це питання… Read More
Ця історія про учнів херсонської школи та їхню вчительку Олену, які підтримують українських захисників на… Read More
Новорічні свята вже не за горами. Саме час задуматися про подарунки. Кожна дитина вірить у… Read More
