Новини

Одеський гумор: бабусина наука пляжного життя

Усім привіт і з добрим п'ятничним ранком! Тим, у кого робота, дня вдалого і продуктивного, а тим, хто сьогодні таки вирушить на пляж – гарненько оздоровитися! Але і тим і іншим не завадить порція гумору від «Одеського життя» з істинно одеським колоритом.

І нехай вам буде відомо: Одеса — це не тільки море, палюче сонце і кукурудза в піску, а й особлива «пляжна» мудрість. І сьогодні ми вирушаємо туди, щоб дізнатися, чого вчить маленького Ізю його мудра одеська бабуся.

– Ізя, сонечко моє, ти ж прийшов на море відпочивати, не треба нікому заважати. Ні! Дядькові не нудно, він уже вичищає пісок зі свого капелюха. Йому вже весело. Ізя, плюй насіння тільки в кульочок. Ні! Той дядько робить некрасиво — не треба на нього дивитися. І тьотя теж плює кісточки неправильно. І той хлопчик закопує качан кукурудзи в пісок — теж нецивілізовано. Ізя, ти ж прийшов не тільки їсти, ходімо зануримось, заодно і ручки помиємо. Ні! Пісяти в морі не треба. Море цього не любить — воно тобі помститься. Як? Пошле до тебе медузу — і всьо. Так, не сперечайся з бабусею. Йдемо у воду. Намочи ніжки, походи трохи вліво-вправо. Щоб ніжки звикли до водички. Ні! Бризкатись не треба і кричати теж — ти ж не в лісі, а на морі. Намочив ніжки? Тепер заходь у воду по коліна, потихеньку, не треба бігти, щоб не було спазму судин. Ооо, зайшов по коліна? Тепер опусти ручки, намочи їх. Щоб вирівняти температуру в тілі. Все! Тепер можна пірнати. Ооо. А тепер намочи голову і вмийся — щоб було добре всьому організму. Тепер ти зрозумів, чому в морі не пісяють? А тепер давай поплаваємо. Все! Ходімо на рушничок сушитись і засмагати. Що значить — не хочеш? Ти десь чув, щоб я питала про твоє бажання? Йдемо. Зараз з’їси булочку з маслом. От тепер можеш засмагати. Одягни кепочку, щоб сонце не вдарило в голову і не порушило правильну терморегуляцію. Не дивись на чужу дівчинку — може в неї такий настрій… поплакати і побігати без трусів. Уявляєш, скільки з неї сипатиметься піску — з усіх місць і з вух теж. А чому? А тому що без кепочки. Так, всьо. Збирай іграшки, і йдемо додому. Що значить — не хочеш збирати? Ти їх не тільки збереш, ти їх ще й помиєш, інакше я їх віддам он тій дівчинці без трусів, а гроші за відерце й пасочки вирахую з твоїх кишенькових, що на морозиво. І будеш ти без іграшок і без десерту, зате гордий за свій фасон. Не сперечайся з бабусею — я знаю все те, що ти ще навіть не придумав собі в голові. Йдемо. Пора дідуся забирати з Соборки — він уже теж награвся у свої шахи і голодний. Ти ж не любиш, коли дідусь голодний. Йдемо. Нагадай мені, що по дорозі треба купити хліб. А, і ще тобі морозиво — за гарну поведінку і чисті іграшки.
Марина ГАРНІК

А ще ви можете дізнатися:

Катерина Манохіна

Катерина Манохіна – авторка видання "Одеське життя". Філологиня за освітою (Сімферопольський університет) та редакторка за покликанням. Розпочала кар'єру у 2013 році редактором на сайті «События Крыма». Події 2014 року стали випробуванням на дотримання журналістської етики та сміливості казати правду. Я переїхала в Одесу й закохалася в це місто.