Куяльницький лиман пересихає: що загрожує унікальній водоймі Одещини

Ключові моменти:

• Куяльницький лиман поступово міліє та втрачає воду.
• Серед причин — посухи, високе випаровування та скорочення стоку Великого Куяльника.
• На стан водойми також впливає людська діяльність: незаконний видобуток піску, дамби, ставки та промисловий видобуток грязей.
• Через обміління на дні лиману утворюються соляні кірки.

Легендарний курорт Одещини

Куяльницький лиман на Одещині простягається приблизно на 28 кілометрів. Він відомий надзвичайно солоною ропою, сульфідно-муловими грязями та мальовничими заходами сонця. За свою історію водойма встигла побувати важливим торговельним місцем, відомим курортом і об’єктом природоохоронного значення. Нині ж перед лиманом постала серйозна проблема — обміління.

Куяльницький лиман сформувався на місці давньої морської затоки. Поступово гирло Великого Куяльника відокремилося від Чорного моря, а між водоймою та морем утворився Пересип. Вода почала активно випаровуватися, через що концентрація солей зростала, а на дні накопичувалися шари мінералізованих лікувальних грязей.

Територія навколо лиману свого часу мала важливе торговельне значення. Через неї проходили маршрути, що сполучали внутрішні райони з Причорномор’ям. Дослідники припускають, що один із давніх водних шляхів міг проходити через Рось, Південний Буг, Кодиму та Куяльник до Чорного моря.

У 1833 році доктор медицини Ераст Андрієвський переконав графа Воронцова відкрити тут грязелікарню. Того ж року князь Іван Жевахов передав місту понад шість десятин землі біля лиману для облаштування купалень.

Будівництво розпочалося в червні 1833 року. Перший лікувальний заклад був досить простим: тут облаштували приміщення для теплих грязьових і піщаних ванн, а також намет для холодних купань. Лікуванням керував Ераст Андрієвський. Він спостерігав за пацієнтами та намагався визначити, за яких захворювань процедури можуть бути найбільш ефективними.

Популярність Куяльника швидко зростала. У другій половині XIX століття сюди приїздили не лише жителі Одеси, а й пацієнти з інших регіонів та з-за кордону. На початку XX століття курорт уже мав розвинену інфраструктуру: санаторії, дачі, ресторани, пошту, телеграф, бібліотеки та майданчики для концертів.

Куяльницький лиман почав пересихати

Сьогодні однією з головних проблем Куяльника залишається нестача води. Лиман живиться переважно підземними водами, атмосферними опадами та стоком Великого Куяльника й інших невеликих водотоків.

У посушливі періоди цього недостатньо. Випаровування з водойми може сягати близько 42 млн кубометрів на рік.

Водночас коливання рівня води є частиною природного циклу лиману. У періоди сильного обміління дно водойми оголюється, а на ньому утворюються соляні кірки.

На стан лиману також впливає діяльність людини. Серед проблем, на які звертають увагу екологи:

• обміління Великого Куяльника;
• незаконний видобуток піску;
• будівництво штучних дамб і ставків;
• скорочення природного стоку води до лиману;
• промисловий видобуток грязей;
• загальне зменшення водних ресурсів регіону.

Проблема обміління Куяльника виникла не сьогодні. У різні періоди розглядали можливість поповнення водойми морською водою. Лиман з’єднували з Чорним морем у 1907 та 1925 роках.

Нагадаємо, у 2014 році в Одесі запрацював трубопровід, яким морську воду почали подавати до Куяльника. Відповідно морська вода принесла до Куяльника до 1,5 мільйона тонн солі. Надлишок солі може спричинити гіпсування та втрату лікувальних грязей. Видобуток солі не здатен вирішити проблему її надлишку. Вчені пропонують опріснювати морську воду або очищати воду Хаджибея.

Раніше ми розповідали про лікувальні грязі просто біля Одеси – що є на Куяльницькому лимані та чим він особливий.

Читайте також: Куяльник, який виглядає як інша планета: в Одесі показали унікальні фото лиману

Джерело: 048.ua