Війна змінила Тузлівські лимани: що сталося з природою Одещини без мисливців і браконьєрів

Ключові моменти:

• Стан Тузлівських лиманів став найкращим щонайменше за останнє десятиліття.
• Природа сама сформувала протоку, яка відновила водообмін із морем.
• Без полювання побільшало зайців, сарн, кабанів та птахів.
• Вибухи й дрони досі змушують птахів залишати звичні місця.

Журналістка «Одеського життя» Олена Кудряшова поспілкувалася з працівниками Тузлівського національного природного парку та дізналася, як повномасштабна війна змінила життя його мешканців. Науковці розповіли про відновлення лиманів, повернення тварин і великі колонії птахів, які знову з’явилися на цій території.

Та це не історія про те, що війна пішла природі на користь. Вибухи, безпілотники та бойові дії продовжують завдавати екосистемі шкоди. Просто там, де раніше природним процесам постійно заважала людина, природа отримала трохи більше простору для життя.

Чому Тузлівські лимани почали відновлюватися під час війни

Національний природний парк «Тузлівські лимани» об’єднує кілька різних ландшафтів: лимани, море, степові та лісові ділянки. Разом вони утворюють єдину екосистему, в якій стан водойм безпосередньо впливає на рибу, птахів, рослини та ссавців.

До повномасштабного вторгнення ця територія зазнавала значного людського впливу. Йдеться про незаконне розорювання заповідних земель, полювання та промислове браконьєрство.

За словами директорки парку Ірини Вихристюк, нинішній стан водно-болотних угідь — найкращий щонайменше за останнє десятиліття.

— Ми фіксуємо, що стан екосистем і водно-болотних угідь Тузлівських лиманів зараз найкращий за весь період, відколи я тут працюю, а це вже десять років. Пов’язано це передусім із тим, що немає промислових браконьєрів, — розповідає Ірина Вихристюк.

Природа сама відкрила лиманам шлях до моря

Однією з головних проблем парку була протока між Чорним морем і лиманами. Начальник науково-дослідного відділу парку, доктор біологічних наук Іван Русєв називає її головною артерією екосистеми. Через протоку лимани наповнюються морською водою, а риба та інші водні організми можуть мігрувати між водоймами.

До війни природні протоки регулярно засипали промислові браконьєри. Натомість вони облаштовували власні канали з пастками, щоб контролювати рух риби та отримувати максимальний вилов. Через це порушувався природний водообмін, а лимани міліли й висихали.

— До війни нам не вдавалося зберегти головну артерію між морем і лиманами. Протоку, яка живила їх морською водою і давала можливість гідробіонтам мігрувати, браконьєри просто закривали. Ми роками з цим боролися, — розповідає Іван Русєв.

Після початку повномасштабного вторгнення відвідування піщаного пересипу обмежили. Без людського втручання море самостійно сформувало протоку — і цього разу її ніхто не перекрив.

— Природа сама собі зробила протоку. Зараз лимани наповнені водою, в них багато риби та інших гідробіонтів. Коли є вода — є життя, — пояснює науковець.

Відновлення водообміну запустило цілий ланцюг природних процесів. Водні організми стали кормовою базою для птахів і ссавців, а лимани знову перетворилися на повноцінне середовище для життя різних видів.

Зайці, сарни, кабани та великі колонії птахів

Не менш важливим фактором стала заборона полювання. До війни, попри природоохоронний статус території, мисливці заходили до різних частин національного парку. Працівникам доводилося постійно протистояти порушникам.

За спостереженнями Івана Русєва, після припинення полювання тварин у парку стало помітно більше.

— Зараз полювання немає. Побільшало зайців, сарн, диких кабанів, зменшився тиск на птахів. Це дає природі хоча б певну рівновагу на тлі величезної шкоди, якої завдає війна, — зазначає науковець.

Ірина Вихристюк також підтверджує, що чисельність тварин зросла. За її словами, змінилася навіть їхня поведінка: птахи та ссавці менше сприймають людину як безпосередню загрозу.

Одним із найбільш помітних знаків відновлення стали великі колонії рожевих фламінго. У 2023 році на Тузлівських лиманах зафіксували їхнє гніздування.

Також від початку весни до кінця осені на території парку можна побачити два види пеліканів — рожевого та кучерявого.

— Лимани приваблюють пеліканів великими просторами мілководдя, де вони можуть легко добувати рибу. Вони тут не гніздуються, але прилітають ранньою весною і залишаються до пізньої осені, — пояснює Іван Русєв.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Іван Русєв: війна змінила Чорне море назавжди — що відбувається в Тузлівських лиманах

Птахи повернулися, але війна продовжує їх лякати

Зростання кількості тварин не означає, що заповідна територія стала цілком безпечною. Вибухи, польоти ударних безпілотників та інші гучні звуки лякають птахів і змушують їх залишати звичні місця.

За словами Івана Русєва, після особливо сильного шуму пелікани можуть зникати з одного лиману й переміщуватися на інші. Так само реагують і фламінго: зміна характеру війни та збільшення кількості безпілотників вплинули на їхню поведінку.

Працівники парку фіксують ці зміни, щоб надалі можна було оцінити реальні масштаби шкоди.

— Ми маємо можливість спостерігати за життям природи та бачити, як вплив війни відображається на дикій природі. Звичайно, всі ці факти ми фіксуємо, — говорить Ірина Вихристюк.

Науковці досліджують рибу, рослини та загибель дельфінів

Під час війни парк не припинив наукової роботи. Його фахівці вивчають видовий склад іхтіофауни та визначають, яка риба заходить до лиманів і якою є її чисельність. Ці дані потрібні, зокрема, для встановлення обґрунтованих лімітів вилову для місцевих рибалок.

Науковці також повертають на територію парку рідкісні види рослин, які раніше тут зростали, але згодом зникли.

Окремий напрям досліджень — вплив війни на три види китоподібних у Чорному морі. Фахівці збирають дані про те, як на дельфінів впливають фізичні та хімічні чинники, пов’язані з бойовими діями.

Іван Русєв наголошує, що «Тузлівські лимани» опинилися в особливому становищі. Значна частина природоохоронних територій Азово-Чорноморського узбережжя України окупована або перебуває в зоні бойових дій. Тузлівські лимани залишаються одним із небагатьох місць, де науковці можуть безпосередньо спостерігати за природою та системно досліджувати вплив війни.

Війна вбиває тварин, руйнує заповідні території та завдає екологічної шкоди, повні масштаби якої ще належить оцінити. Однак досвід парку демонструє інше: щойно люди перестали перекривати протоки, безконтрольно виловлювати рибу, полювати й втручатися у природні процеси, екосистема почала відновлюватися сама.

— Дика природа показує, наскільки великим є її потенціал до відновлення. Вона живе і бореться за життя, — зазначає Ірина Вихристюк.

Це відновлення залишається крихким. Проте зміни, які зафіксували науковці, вже дають чітку відповідь на питання, як захистити лимани після війни: не повертати практики, які роками виснажували одну з найцінніших екосистем українського Причорномор’я.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Сольова пастка для Куяльника: поповнення лиману водою з моря загрожує цілющим грязям