Війна в Україні: росія штурмує Соледар, ситуація серйозна

Зараз ситуація в Соледарі дуже критична. Це страшенно серйозно.

В останні дні позиції ЗСУ у місті оточені із трьох сторін. Контратака на південь від соляної шахти провалилася. Вчора вранці пішли чутки про повернення ЗСУ села Яківлівка. Це було б чудовою новиною, але: поки що підтвердження немає, і доводиться робити висновок, що або така контратака не була зроблена, або вона закінчилася невдало.

З учорашнього ранку росіяни атакували і взяли більшу частину Червоної Гори — села між Соледаром та Бахмутом. До полудня вони стверджували, що вся українська лінія фронту в цьому районі впала.

Тепер точно: майже через добу українці, схоже, «стабілізували» ситуацію. Зупинили росіян незадовго до того, як вони досягли дороги T0513 (що з’єднує Бахмут з Сіверськом). Тож росіяни не контролюють ні всю Червону Гору, ні все Підгородне.

Принаймні там досі перебувають українські війська у складі кількох підрозділів, які роблять усе можливе, щоб зупинити агресорів.

Але, кінцевим результатом є те, що росіяни тепер мають вогневий контроль над фатальною дорогою T0513, і вони дійсно мають вогневий контроль над трасою M03 (що з’єднує Бахмут зі Слов’янськом). Це означає, що вони можуть стріляти у все, що рухається.

При цьому основна лінія постачання ЗСУ свого гарнізону у Бахмуті не перекривається.

Панікувати поки що рано: це не означає, що весь Бахмут відрізаний. Українські частини у Кліщівці встояли, українці благополучно утримують Т0504, що з’єднує Бахмут із Костянтинівкою.

Таким чином, поставок до Бахмуту все ще дуже багато. Вони «просто» довше дістаються гарнізону (оскільки шлях зі Слов’янська через Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку довший, ніж прямий зі Слов’янська до Бахмута). З евакуацією поранених справа серйозніша: тепер їх вивозять із району Бахмута довше…

***

Поклавши руку на серце, це не те, що мені здається проблематичним. Що дійсно турбує мене, то це кілька інших моментів.

93-та мехбригада утримувала ті самі позиції в Соледарі, майже поодинці (посилена 2–3 батальйонами територіальної оборони) протягом трьох місяців. І вони витримали.

«Горді десантники» 46-ї повітряно-десантної дивізії не змогли цього зробити лише за 2–3 тижні бойового чергування, хоч і пройшли перепідготовку у Великій Британії та інших країнах. І у них є підтримка 4-ї та 17-ї танкових бригад, а також 10-ї та 128-ї гірничострількових.

Плюс (тепер) 3-й Штурмової, плюс два дивізіони БПЛА, набагато краще і набагато більше артилерійської підтримки, ніж мала 93-а, плюс, плюс…

…і хоча було цілком ясно, що, не зумівши взяти Бахмут лобовими атаками, росіяни атакуватимуть на північ і південь від нього з метою зробити саме те, що вони роблять зараз: перерізати шляхи постачання, будь-якою ціною.

Що не менш тривожно, то це враження, що нинішні відповідальні українські командири, схоже, опинилися в тій самій ситуації, в якій їхні російські опоненти вже з жовтня: вони не мають під рукою рішень. Я не маю чіткого уявлення, хто саме: командири бригад чи батальйонів, чи хтось вищий, але у всіх, схоже, немає інших думок, окрім: «пошліть більше військ».

***

Менш тривожно, але сумно, що в наш час навіть люди, які славляться «щирою репортажністю» (натяк на журналіста Юрія Бутусова – ред.), скоріше зайняті тим, що замазують мармеладом очі та вуха публіки та підкреслюють перевагу того чи іншого підрозділу, а не повідомляють про те, наскільки серйозна ситуація.

Добре, якщо люди просять мене не повідомляти про те, наскільки погана ситуація, вони також запитують мою думку.

Звісно, з відстані понад 1000 км легко базікати, але патріотизм і цілеспрямованість це добре.

Однак у цю кризу потрібен досвідчений та перевірений командир з ідеями. Один такий командир коштує 25 таких командирів-патріотів.

Йому потрібне військове мислення: військові дії — це не демократія, а дисципліна, яка вимагає холоднокровності, критичних оглядів, мозкового штурму, ідей і рішень — жодних приховань, ніякої брехні, ніякої бравади і ніякого розгортання елементів із 25 різних бригад… (тільки поклавши руку на руку) серце: останнє безглуздо, і не дивно, що російські соцмережі висміюють результат (див. карту нижче) і пам’ятайте: маса росіян всерйоз переконана, що кожен «квадрат» означає «одна українська бригада».

***

«Ми всі пройшли довгий шлях з тих днів, коли мені довелося повідомляти про російські прориви в Ізюмі, а потім – що найгірше – про прорив у Попасній, ще у квітні та травні минулого року. Стан ЗСУ набагато кращий, ніж було тоді, і становище де-факто ополченців, які зараз складають.ють ВРРФ, ВДВ і ПВК Вагнера, теж кардинально відрізняється. Проте, ніхто не очікує, що ЗСУ «бігтиме від перемоги до перемоги, залишаючи за собою вогняний слід». Важливо просто зберегти холоднокровність і виконувати свою роботу.

Температура може допомогти. Збережеться холодна погода: вночі температура опускається до -10°C, -18°C (або нижче).

Так, це заважає операціям, перетворюючи майже кожний рух людини на велику проблему. Навіть дихати важко за таких температур. Але те саме і з масами російських мобіків, які останні дні посилаються в бій без бронепластин, часто навіть без касок — і це при тому, що мало хто з вагнерівців хвалиться своїми приладами нічного бачення.

Редакторський переклад Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ

Першоджерело: https://medium.com/ @x_TomCooper_x/ukraine-war-10-january-2023-4bb9eb8a5f21