Статті

Від міфу до реальності: як вулиця Луніна в Одесі стала вулицею Гуляєва (відео)

Дві війни, дві долі, два імені на карті Одеси. Ще вчора тут була вулиця Миколи Луніна – радянського підводника, ім’я якого оповите легендами. Сьогодні – це вулиця Віталія Гуляєва, українського комбрига, який загинув у боях на півдні. Чому їхні імена зустрілися на карті Одеси і що це говорить про наше сьогодення?

Ключові моменти:

Микола Лунін – герой радянських міфів. Йому приписували атаку на «Тірпіц» та інші перемоги, які не підтверджені документами; є й темна сторінка – напад на цивільні катери.
Віталій Гуляєв – герой реальних боїв. Командир 28-ї бригади, який у 2022 році зірвав висадку російського десанту біля Коблевого й обороняв південь України.
Дві вулиці – два символи. Одеса перейменувала вулицю Луніна на честь Гуляєва, відмовившись від радянського міфу на користь сучасного захисника.

Лунін: герой міфів чи реальний командир?

У ХХ столітті радянська пропаганда створювала яскраві образи героїв – у газетах, книжках, кінохроніці. Одесит Микола Лунін був одним із таких символів. Радянські реляції приписували йому гучну атаку на німецький лінкор «Тірпіц» у Північних морях. Читачам малювали картину сміливого підводника, який топить ворога одного за одним у крижаних водах.

Але архіви й незалежні дослідження дають іншу картину. «Тірпіц» не затонув від атаки Луніна, а більшість заявлених перемог радянского військового не підтверджені документально. У деяких випадках «знищені» судна виявлялися зовсім іншими або взагалі не постраждали. Це не применшує складності його служби, але показує, як у СРСР працювала система інформаційних кампаній – створення бездоганних героїв, яких потребувала пропаганда.

Темна сторінка біографії Луніна

Є й епізод, який досі викликає суперечки. Під час патрулювання біля узбережжя Норвегії радянський підводний човен під командуванням Луніна атакував не військовий конвой, а цивільні рибальські катери. І хоча цей випадок офіційно не був визначений, як воєнний злочин, сьогодні – це жорстке порушення міжнародного права.

Цей інцидент десятиліттями замовчували, а в офіційних біографіях або пояснювали «інакше», або взагалі випускали з історії.

Саме ця подвійність – героїзм у пресі й сумнівні дії на практиці – пояснює, чому сьогодні Україна по-іншому дивиться на роль Луніна. Питання не лише в тому, чи був він героєм, а в тому, що символізує його ім’я для сучасного суспільства.

Віталій Гуляєв: одеський герой без міфів

Минуло кілька десятиліть. Україна веде власну війну за незалежність, і нові герої – це не результат міфотворення, а конкретні люди зі справжніми вчинками. Полковник Віталій Гуляєв – один із таких. Він починав службу ще молодим офіцером і згодом став командиром 28-ї окремої механізованої бригади. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії він очолив оборону півдня України, організовував позиції, підтримував своїх підлеглих і формував бойові традиції.

25 лютого саме під його командуванням 28-ма бригада зірвала висадку російського морського й повітряного десанту біля Коблевого – всього за 40 кілометрів від Одеси. Ворог втратив людей і техніку та відступив. Далі були запеклі бої на Миколаївщині й Херсонщині.

Гуляєв був командиром, який не ховався за штабними дверима – він був серед бійців, він ризикував разом із ними. Його військові заслуги та людські якості створили образ сучасного українського командира: без пафосу, без міфів, із реальними перемогами.

Він загинув у липні 2022 року під час ворожого удару по командному пункту. Але його ім’я залишилося – в назвах вулиць, у спогадах побратимів, в історії сучасної України.

Дві історії – два підходи: чому в Одесі вирішили перейменувати вулицю?

Історії Луніна й Гуляєва – це не лише долі двох військових. Це два способи конструювання героїзму. Радянська система створювала культові постаті, прикрашаючи біографії й вигадуючи перемоги. Україна сьогодні будує пам’ять на реальних подвигах людей, які захищають державу тут і зараз.

Саме тому тема героїв так гостро стоїть у суспільстві. Ми нарешті вчимося розрізняти міф і реальність, чесно говорити про минуле й формувати власний пантеон героїв. І саме тут, у виборі між Луніним і Гуляєвим, ми бачимо, як змінюється Одеса й Україна загалом.

Читайте також:

Діана Федотова

Журналістка з понад 8-річним досвідом роботи на телебаченні та онлайн-медіа. Закінчила магістратуру з міжнародної журналістики Національного університету «Одеська юридична академія». Має досвід висвітлення війни, зокрема історій захисників і спілкування з військовополоненими. Авторка суспільних проєктів. Пише про війну, безбар’єрність, перейменування та героїв.