Війна розкидала українців у всьому світі. Більшість воліли для евакуації Європу, але є й ті, хто ризикнув вирушити до дуже екзотичних та далеких країн. Так, дніпрянка Олеся вже рік мешкає в Японії. Дівчина відверто розповіла нам про плюси і мінуси життя в Японії.
У серпні 2022-го Олеся із подругою приїхали з Дніпра до Польщі. Але, оскільки обидві дівчини цікавилися культурою аніме та японською мовою, то першого ж дня у Варшаві вони пішли до японського посольства, подали документи на візу та пройшли співбесіду. Вже за тиждень дівчата отримали безкоштовні квитки на літак до Токіо.
Усі українці, які їдуть до Японії для отримання тимчасового захисту за державною програмою, спочатку потрапляють у готель у місті Чибі, розташованому неподалік столиці, – розповідає дніпрянка. – Там біженці живуть доти, доки не отримають окремі квартири. Ми прожили в готелі з початку вересня до середини лютого. Весь цей час ми безкоштовно харчувалися у місцевому ресторані, одержуючи набори із базових продуктів. Також японці видавали нам кишенькові гроші на мінімальні потреби. Крім того, відразу ж надається медична страховка, яка покриває вартість візитів до лікарів.
У лютому Олеся переїхала у двокімнатну квартиру у Сайтамі – місті за 40 хвилин їзди від центру Токіо. До речі, переселення з готелю відбувається виключно за згодою українців: їм пропонують різні варіанти житла, яке надає держава.
Українці, які рятуються в Японії від війни, мають хорошу фінансову підтримку. Поки Олеся жила в готелі, вона отримувала 1400 єн на день, коли переїхала до квартири – 2400 (зараз курс японської єни до української гривні становить 1 до 0,25). На ці гроші потрібно самостійно купувати їжу, одяг та оплачувати комунальні послуги. Найвитратніший пункт – електроенергія. Але без неї нікуди: взимку доводиться постійно включати обігрівач, оскільки централізованого опалення в Японії немає, влітку – кондиціонер чи вентилятор.
Загалом життя в Японії дуже недешеве. Особливо кусаються ціни на овочі та фрукти. Вони тут продаються поштучно або у невеликих наборах по кілька штук, навіть яблука та картопля. До цього українцям, які звикли купувати все кілограмами і, за японськими мірками, за копійки, звикнути дуже важко.
Ще в Японії дуже дорого коштують транспортні послуги, тож подорожі всередині країни – задоволення не з дешевих. Наприклад, квиток на поїзд від Сайтами, де мешкає Олеся, до Токіо коштує 600 єн (150 грн). Але найдорожчі – супершвидкісні потяги Сінкансен. За дві години проїзду від Токіо до Кіото доведеться заплатити приблизно 3,5 тисяч гривень.
Загалом японці дуже доброзичливі, але досить закриті, вони всі емоції тримають у собі, – розповідає Олеся. – Водночас люди тут дуже виховані – їх з дитинства вчать поважати чужі кордони та особистий простір оточуючих. Наприклад, у Японії поширені кафе, де не треба ні з ким контактувати. Замовлення робиш в автоматі, отримуєш номерок, потім сідаєш за столик, огороджений з усіх боків. Свій номер ти кладеш під ширму, звідти отримуєш їжу – жодного контакту з обслуговуючим персоналом.
На вулицях та в магазинах місцеві жителі часто питають дніпрянку, звідки вона приїхала. Почувши відповідь: з України зазвичай зітхають: мовляв, вам зараз важко. У токійському метро встановлені екрани, на яких можна побачити новини про Україну. А ще у столиці є волонтерський центр, який підтримує українських біженців. Взимку в ньому діяла програма «Зігріємо Україну»: багато японців збирали посилки нашій країні, приносили листівки та орігамі, зроблені своїми руками. Це було дуже зворушливо.
Що стосується японської кухні, вона, всупереч моїм побоюванням, виявилася не настільки екзотичною як у Китаї чи В’єтнамі, – зазначає Олеся. – Японці не їдять комах чи хробаків. Вони дуже люблять смажену їжу в клярі – таким чином готують і м’ясо, і морепродукти, і овочі. Дуже поширені різні види локшини, а також рис. Його японці додають до різних страв так само, як ми хліб. Серед не найприємніших з погляду українців страв я б назвала натто – боби в соусі у вигляді слизу, що забродив. Вони дешеві і дуже популярні, але мають специфічний різкий запах, тому я досі не ризикнула їх спробувати.
Найбільше Олесі в Японії припали до смаку такоякі — кульки з тіста зі шматочками восьминога всередині. Коштує порція такого фаст-фуду недорого – близько 600 єн (приблизно 150 грн).
Загалом Японія прийняла майже 2,5 тисячі українських біженців, багато з яких, незважаючи на виплати, шукають роботу. Звичайно, без знання мови тут доступна лише некваліфікована праця: прибирання, миття посуду, іноді приготування їжі. Англійська в Японії не дуже поширена, тому, якщо в планах затриматися тут надовго, доведеться вчити японську, чим Олеся і займається.
Мову я почала навчати ще в Україні, зараз відвідую безкоштовні курси, – розповідає дівчина. – Вже можу розмовляти на побутовому рівні, але щоб вільно володіти, потрібно десь п’ять років. Головна складність – у ієрогліфах. Навіть самі японці часто роблять помилки, коли використовують їх. У японському 7 тисяч ієрогліфів, для повноцінного спілкування потрібно знати хоча б 2500. Існує дуже багато різних нюансів – наприклад, той самий ієрогліф можна читати по-різному. А до чисельних додаються різні суфікси, завдяки яким утворюються окремі слова. Так, у японському є різні числівники для плоских та об’ємних предметів, поверхів, тварин, людей тощо.
Плюси життя в Японії, на думку дніпрянки:
До мінусів країни можна віднести:
Коротко про ціни:
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Читайте також про українців у Польщі
У сучасному світі стабільний та швидкісний інтернет дуже важливий для виконання бізнес-завдань та повсякденного користування.… Read More
В Одесі правоохоронці затримали завідувачку одного з відділень "Дитячої міської клінічної лікарні №3". Її підозрюють… Read More
22 листопада 1954 року, тобто рівно 70 років тому «скопитився» Андрій Януарович Вишинський. «Фі!», —… Read More
У частині Приморського району Одеси у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, тимчасово відключать воду. Причина… Read More
В ЮНЕСКО дали відповідь на гучний «Одеський лист», в якому противники деколонізації топонімів, названих на… Read More
Завтра, у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, в Україні та, зокрема, в Одесі та Одеській… Read More