У селах Бессарабії живуть Марадона і Кеннеді: історія дивних прізвиськ

Ключові моменти:

• У селі Виноградівка на Болградщині зафіксовано понад 700 прізвиськ при 177 офіційних прізвищах;
• Вуличні імена можуть походити від зовнішності, характеру, професії, кумедних випадків або місця походження людини;
• Деякі прізвиська з’явилися під впливом попкультури та історичних постатей — наприклад, Марадона, Кеннеді чи Шурік;
• У бессарабських селах існує неписане правило — не називати людину її кличкою в обличчя, адже частина прізвиськ має іронічний або образливий відтінок.

Історія родових імен та прізвиськ є важливою частиною культурної пам’яті півдня Одещини — регіону, де століттями поруч живуть болгари, гагаузи, молдавани, українці та представники інших народів. Дослідження таких локальних традицій допомагає зрозуміти, як формувалися ідентичність громад і щоденна мова спілкування в багатонаціональному середовищі.

Краєзнавець із села Виноградівка Борис Кальчев багато років вивчає історію родів у Придунав’ї. У своїй роботі він зібрав 177 прізвищ односельців та понад 700 вуличних кличок, пояснивши їхнє походження і зв’язок із історією переселення балканських народів у Буджак у ХІХ столітті. Це дослідження стало одним із найдетальніших локальних описів традиції сільських прізвиськ на півдні Бессарабії.

За словами дослідника, у минулому такі вуличні імена часто були необхідними для ідентифікації людей. У селах із великою кількістю однофамільців саме клички дозволяли швидко зрозуміти, про кого йдеться.

Кумедна версія – «Папа з Азова»

Останнім часом все більше людей цікавляться дослідженням свого родового коріння.

Велику дослідницьку роботу в регіоні і у рідному селі Виноградівка (Курчу), що в Болградському районі, провів Борис Кальчев. Він зібрав 177 прізвищ односельців та більш ніж 700 їхніх кличок, пояснивши походження у статті про історичне коріння прізвищ болгар, гагаузів і албанців, які проживають на півдні Бессарабії. Чому вуличних імен виявилося втричі більше, ніж прізвищ? І чому й досі у селах Одещини прізвиська в ужитку?

Про це та інші цікаві факти «Одеському життю» розповів краєзнавець Борис Кальчев.

– Борисе Федоровичу, чи доводилося вам зустрічати людей, яких зовсім не цікавить історія роду?

– На жаль, так. Якось я запитав юнака, чи знає він походження свого прізвища – Папазов? Він відповів: так, знаю, це означає «Папа з Азова». Насправді прізвища Папазов, Попазов, Попазогло, Попаз походять від грецького слова «παπάς» – попаз – «поп» (піп).

– Прізвища жителів багатонаціонального півдня Одещини для мешканців інших регіонів України звучать «екзотично». Дуже багато однокорінних, але на національний лад. Наприклад, Георгієв – на болгарський манер, Георгіогло – на гагаузький, Георгіу – на молдавський.

– Наш край за свою історію підпорядковувався різним державам: Російській імперії, Молдавському князівству, Румунському королівству, Росії, СРСР і нарешті Україні. Мій родич, 1911 року народження, у середині 1990-х жартував: «За своє життя я побував у шести державах, при цьому жодного разу не виїжджаючи з рідного села».

Прибуваючи на початку XIX століття на нове місце проживання в Буджак, балканські переселенці не мали сформованих прізвищ. Якщо хотіли представитися незнайомцю, вони використовували ім’я діда, батька та зрештою називали своє ім’я. Це звучало приблизно так: Стойкув Іванув Георгі. Або Василій Іванув Мітю.

Як прапрадіди обирали собі прізвища

– А коли у колоністів почали з’являтися прізвища?

– Наприкінці 20-х років XIX століття, під час проведення Російською імперією перших переписів задунайських переселенців. Болгарам пропонувалося обрати прізвище. Частина з них пішли за звичною схемою і до болгарського імені батька чи діда додали закінчення – «ов» або «огло». Так з’явилися Стоянов, Тодоров, Василіогло, Стефогло тощо. Інші ж обирали за етнічною приналежністю – Болгар, Гагауз, Арнаут (албанець).

У деяких прізвище сформувалося з назви ремесла чи роду заняття – Чобан (пастух), Терзі (кравець), Баликчі (рибалка). Були колоністи, які брали прізвище від клички, що вказувала на фізичні особливості: Балабан (високий), Буюкли (вусатий), Келіогло (син лисого).

– Що сталося з прізвищами за часів Молдавського князівства, Румунського королівства, у радянський та пострадянський періоди?

– Румунська влада всіляко заохочувала прийняття румунського підданства – зі зміною прізвища та національності. Деякі люди це використовували, щоб отримати полегшення з податків чи пільги. У радянський період були випадки, коли «облагоджували» прізвище, щоб легше просуватися кар’єрними сходами.

Свій «внесок» робили і писарі з низькою грамотністю чи поганим почерком. Вони записували прізвища на слух, використовуючи орфографічні норми свого часу.

Як результат, сьогодні можна зустріти рідних братів, прізвища яких у документах написано по-різному. Наприклад, батько може бути записаний Кулинський, а син – Кулінський. Щоб оформити спадщину, вони роками змушені доводити у суді, хто ким кому доводиться.

Таємний зміст вуличних імен

– У селах досі широко використовуються прізвиська. Чому?

– Наприкінці XIX століття в Бессарабських поселеннях прізвиська були настільки вживанішими за паспортні імена, що їх навіть у документи вписували – інакше неможливо було розібратися, про кого йдеться. Клички і сьогодні допомагають розрізняти тезок та однофамільців, яких чимало.

– Ви нарахували у своєму селі понад 700 кличок – за яким принципом вони даються людині?

– Часто вуличні клички – це лагідні чи зменшені форми від імен прадіда, діда чи батька. Наприклад, Ваніку / Ванка / Іванджик – від Ваня, Іван.

Є прізвиська, які відображають особливості зовнішності: Келеш – лисий, Чіллі – ластуватий, Кулакли – вухатий.

Може бути відображено характер людини: Діті – несміливий, полохливий, Муту – мовчун, Чапкин – бабник, хитрун.

Характер людини односельці можуть порівняти із звичками тварин. Наприклад, є кличка Буга (бик) – отже сильний, Фороз (півень) – властивість хорохоритися, Раца (качка) – ходити перевальцем.

Один стрибок – і нова кличка готова

Іноді причиною появи прізвиська ставала якась конфузна подія у житті людини, випадок, навіть неправильно вимовлене слово чи слово-паразит. Наприклад, сімейна кличка «Ушті» пішла від малолітньої дитини, яка так називала свого старшого брата Іллю (по-гагаузьки Люшку).

Прізвисько «Піре» отримали всі представники роду після того, як підлітку з цієї родини на святі Масляної сказали, що він перестрибує через вогонь як «піре» (блоха).

Походження кличок різне. Буває, що вони інформують, звідки родом людина, її пращури чи про їхню національність. Акдерелі – із села Акдере, нині село Бяла, Кипчакли – із села Копчак, є Киримли – бо повернулися додому після 1878 р. із Криму.

Депутат, Сахаров і недолугий Шурік

– Вуличні імена завжди тюркського, болгарського чи грецького походження?

– Різне трапляється. Нашого земляка, який працював у селі Табаки кіномеханіком, називали не інакше як Чайковський. Причиною стало те, що він кілька днів поспіль демонстрував один і той самий художній фільм про життя композитора.

Відомий і такий факт, коли чоловіка, який на зорі ринкових відносин невдало намагався привезти в село дефіцитний на той час цукор, назвали прізвищем відомого радянського академіка – Сахаров.

Протягом життя у однієї людини кличка може змінитися. Наприклад, найкращий механізатор, який неодноразово обирався до сільської та районної ради, у зрілому віці став іменуватися Депутат. Є у нас у селі Марадона, Кеннеді і навіть Шурік (від імені популярного кіногероя). Це при тому, що ці люди мають сімейні прізвиська.

У Курчу, як і в інших населених пунктах, прізвиська давалися і даються так, щоб виділили людину з оточення, підкреслили її індивідуальність, тому вони завжди емоційно насичені.

Іноді гумор односельців – як вирок

– А як самі жителі ставляться до своїх прізвиськ?

– Практика показує, що частина прізвиськ носила і носить негативний відтінок. Проте не завжди слід вважати, що це глузування з боку оточуючих. Це швидше відображення оригінального способу мислення наших людей, їхнє почуття гумору, іронічне ставлення до дійсності та односельців. Є вуличні імена, які людина носить із усмішкою, але є такі, які наче камінь на серці.

– А чи можна звернутися до людини його вуличним ім’ям?

– У жодному разі! Вуличні імена застосовуються у розмові про третіх осіб. У Виноградівці, як і в інших населених пунктах, існує правило: прізвисько називати тільки у разі відсутності згадуваного. Адже прізвиська далеко не всім їхнім «власникам» подобаються. Не називають людину кличкою і в присутності її родичів.

Вуличне ім’я іноді буває кумедним, але буває й образливим. Часто люди ж не винні в тому, що їхні пращури мали якісь недоліки або особливість зовнішності.

Є навіть лайливі прізвиська, причому вони мають велику «інерцію»: виникнувши, вони зазвичай закріплюються надовго, їх дуже важко або взагалі неможливо позбутися.

– Зараз модно називати дітей «забутими» іменами. На мою думку, дуже красиво звучать старі болгарські імена – Петко, Йордан, Гергіна. Як часто молоді сім’ї у Виноградівці дають дітям імена предків?

– У нашому селі останнім часом народжуються лише 6-8 дітей за рік, навіть класу не набирається. Хоча в роки мого дитинства у місцевій школі було по шість паралельних класів, один випуск – понад 180 учнів. На жаль, сучасні батьки вкрай рідко дають дітям старі імена.

Дивовижний факт

Якщо у чоловіка померла перша дружина, то наступну дружину свекруха називатиме ім’ям першою. Наприклад, якщо перша дружина була Оленою, а друга Софія, для батьків чоловіка вона все одно буде Оленою. Так заведено й досі у більшості нащадків балканських переселенців.

Раніше ми розповідали, як на Одещині у 2017 році зламали державний сценарій адмінреформи та зберегли Болградський район.

Читайте також про молдаван, болгар та гагаузів, які служать у особому 88-му батальйоні морської піхоти з Одещини.