У селах Буджацького степу на півдні Одещини централізованого водопостачання немає вже десятки років. Ми побували в Каракурті, де люди щодня ходять по воду до старих криниць, дізналися, як вони вирішують проблему та коли можуть дочекатися довгоочікуваного водогону.
Анна Желяскова, як і колись, п'є воду зі старого колодязя
Ключові моменти:
Журналістка «Одеського життя» Анна Терзивець побувала у селі Каракурт Болградського району, поспілкувалися з місцевими жителями й побачили, як у XXI столітті вода для багатьох родин досі починається не з крана, а зі старої криниці якій більше ста років, до якої ще треба йти. Люди розповіли, чому роками носять додому каністри й бідони, чи довіряють воді зі свердловин і чому зараз уперше за довгий час говорять про майбутнє з обережною надією.
Для більшості українців вода починається з повороту крана. Для жителів Буджацького степу все не так просто – це дорога з дому до колодязя. Тут і досі можна побачити людей із каністрами, бідонами та візками, які щодня долають сотні метрів за кількома відрами води. У XXI столітті питна вода для тисяч мешканців півдня Одещини залишається не звичною комунальною послугою, а справжньою цінністю.
У селі Каракурт Болградського району централізованого водопостачання немає. Вода тут – тема щоденних турбот, розмов і надій. Її набирають із колодязів, привозять із бюветів або користуються власними свердловинами, які не завжди гарантують належну якість.
Місцева жителька Катерина Максимова добре пам’ятає, як до цього самого колодязя приходили ще її бабуся та дідусь.
– У селі немає водопроводу. Люди приходять сюди з каністрами, пляшками, ручними візками. Набирають воду й везуть її додому. Так живемо вже багато років, – розповідає жінка.
Катерина народилася в Каракурті, звідси поїхала навчатися, а через сорок років повернулася до рідної оселі. Сьогодні, як і багато десятиліть тому, вона знову набирає воду з колодязя.
Проблема нестачі питної води для півдня Одещини не нова. Посушливий клімат, степовий ландшафт і відсутність достатніх природних джерел роками змушували місцевих жителів шукати власні способи виживання.
– Дуже велика проблема з водою, і кожен намагається вирішити її самостійно. Хтось користується бюветом, хтось бурить свердловину вдома. Але є люди, які не мають такої можливості, тож вони досі ходять до колодязів. Без води життя неможливе, – говорить жителька Каракурта Анна Желяскова.
Ще одна проблема – якість води. Багато родин користуються свердловинами, не маючи впевненості, що ця вода безпечна для здоров’я.
– Ми п’ємо цю воду, готуємо на ній їжу, поїмо худобу. Але чи придатна вона для пиття – не знаємо. Хто її перевірятиме? – каже Катерина Максимова.
Місцеві мешканці звикли покладатися насамперед на власні сили. Житель Каракурта Степан Кіпішинов разом із сусідами свого часу навіть власноруч облаштував колодязь.
– Ми запросили майстрів із буровою установкою. Викопали колодязь глибиною тридцять один метр. Потім він замулився, довелося бурити свердловину. Раніше цим колодязем користувалися всі сусіди. Вода тут була дуже смачна, а для нашого краю це велика рідкість, – розповідає чоловік.
Проте нещодавно у людей з’явилася надія на кардинальні зміни. Голова Василівської громади Петро Бойчев говорить, що проблему має вирішити масштабний проєкт магістрального водогону Кілія – Василівка.
– Це один із найважливіших інфраструктурних проєктів для нашого регіону. Водогін пройде через кілька населених пунктів і забезпечить водою Василівку, Каракурт, Голицю, Банівку, Калчеве та інші села. Уся громада буде забезпечена якісною питною водою, – зазначає Петро Бойчев.
Довжина нового водогону становитиме понад 95 кілометрів. Орієнтовна вартість проєкту – майже 400 мільйонів гривень.
Для когось це просто цифри й будівельний проєкт. Для жителів Буджацького степу – шанс змінити звичний уклад життя. Шанс більше не носити важкі відра, не хвилюватися за якість води та не залежати від колодязів і свердловин.
Вперше за багато років люди говорять про майбутнє з обережним оптимізмом. Адже можливо вже зовсім скоро вода приходитиме до їхніх осель не в каністрах і бідонах, а через звичайний водопровідний кран.
Довідка «ОЖ»
Довжина Кілійського магістрального водопроводу становить понад 95 км. Орієнтовний бюджет проекту – 396,6 мільйона гривень, з яких 288,3 мільйона – це капітальні витрати.
Система використовуватиме вже збудовану інфраструктуру Кілійського групового водогону, зокрема водозабірні споруди, водогін річкової води, очисні споруди, насосні станції та магістральні трубопроводи.
Нагадаєм, що на півдні Одещини відкрили сучасний бювет із питною водою.
Раніше ми повідомляли, що без води можуть залишитися 100 тисяч людей: на Одещині терміново ремонтуватимуть дамбу.
Читайте також: В Бессарабській громаді відкрили сучасну станцію очищення води
Найбільший логістичний комплекс Rozetka у Броварах більше не підлягає відновленню. Компанія оцінює збитки від наслідків… Read More
Над Одещиною планують розгорнути систему BlueDragon, яка працюватиме за принципом «дрони збиватимуть дрони». Її головне… Read More
Розпал літа в Одесі – це не лише спека та море, а й соковиті кавуни… Read More
Звідки беруться найперші кавуни Одещини, чому поле вкривають десятками кілометрів плівки, скільки заробляють хлопці на… Read More
Після попередження уряду про можливі удари по водопровідній інфраструктурі експерт пояснив, чи готова Одеса до… Read More
Львів, Київ чи Одеса? Аналітики підрахували, скільки коштує оренда житла у найбільших студентських містах країни.… Read More