Син у полоні — мати стала до війська: історія з Одещини

Ключові моменти:

• Син Світлани Мельник, прикордонник, зник у травні 2024 року і перебуває у полоні
• Жінка місяцями їздила на обміни і чекала звістки про нього
• У 47 років вона вступила до прикордонної служби разом із чоловіком

Цю історію журналістка «Одеського життя» почула від самої Світлани Мельник під час поїздки у Буджацьку громаду на півдні Одещини. Ми також уточнили деталі про полон та обміни через відкриті повідомлення Координаційного штабу і дані Державної прикордонної служби, щоб передати не лише особисту історію, а й контекст, у якому живуть родини військових.

Як чекання сина з полону змінило життя

У селі Петрівка Буджацької громади, що знаходиться на самому кордоні з Молдовою, живе Світлана Мельник. Вона – мама сина і двох донечок. Син Василь продовжив шлях батька-військового – вступив до прикордонної служби. У грудні 2023-го став до лав ЗСУ, а в травні 2024 року зв’язок із ним перервався. Згодом стало відомо – полон. Почалися довгі місяці очікування, оформлення документів, зустрічі з представниками координаційного штабу, поїздки на кожний обмін.

– Стоїмо зі світлиною Василя, заглядаємо в очі кожному хлопцю, раптом хтось впізнає. І диво сталося – восени минулого року ми отримали перший лист від нашого Василька і трішки видихнули – живий! – розповідає Світлана.

Тоді, за словами жінки, вона й задумалася, чим може допомогти своєму синочку, який далеко в полоні. І відповідь знайшлася:

– Мабуть, лише одним, – наблизити перемогу України. І вирішила вступити до прикордонної служби. Із серпня минулого року служу в Петрівському відділенні 25-го Білгород- Дністровського прикордонного загону. Отже зараз разом із чоловіком стоїмо на захисті державного кордону, – поділилися з нами Світлана.

Раніше ми розповідали про волонтерку, яка втратила на війні брата та племінника, але продовжує допомагати українським захисникам наближати мир.

Нагадаємо й про те, як у Бессарабській громаді зустріли морпіха після 1396 днів полону.

Читайте також: Я живу від «плюсика до плюсика»: історія волонтерки з Балти, у якої на фронті чоловік і сини.