У громадах Ізмаїльського району, зокрема Ренійській, вже понад рік працює проект «Екстрена освіта та психосоціальна підтримка постраждалого від конфлікту населення в Україні та Молдові, особливо дівчат, хлопців, підлітків та жінок», який реалізовується громадською організацією «Регіональний аналітичний центр» у співпраці з Ренійською міськрадою – за фінансової підтримки з Іспанії.
Робота ведеться по декількох напрямах, один з яких – психологічна підтримка. Зараз психологиня Ірина Проскуріна працює здебільшого по школах — проводить тренінги, направлені на зниження стресу, а також розвиваючі вправи.
— Я даю поради, як за допомогою вправ знизити тривожність, — розповідає пані Ірина. — Найпоширеніші — це дихальні вправи, коли ми дихаємо животом, або так зване квадратне дихання: чотири секунди — вдих, чотири — затримка дихання, чотири — видих і ще чотири секунди — відпочинок. Робота з тілом: простукування свого обличчя кінчиками пальців – від лоба до підборіддя. Простукування себе долонями — від плечей і нижче. Розминка шиї та плечового пояса. Добре допомагають асиметричні рухи руками — це активізує нейрозв’язки: людина таким чином перемикається та заспокоюється.
— Ірино, але у хвилини стресового стану «квадратне дихання» — це буде останнє, про що я згадаю, чесне слово!
— Тому що ви не відпрацювали ці навички під час спокою. Ви про них просто знаєте, тому у стресовій ситуації справді не згадаєте. Бажано навчитися цьому, коли все добре.
— В інтерв’ю неможливо розповісти про всі техніки, які ви застосовуєте на практиці. Що радите прочитати самостійно?
— Є така відома модель BASIC Ph – це такий собі «міст над прірвою», що допомагає людині «вирости» з кризової ситуації, «з’єднати» внутрішнє «Я» та зовнішній «Світ». Ця модель про те, як залучати всі ресурси. Це, по-перше, віра: в Бога, в себе, в цінності, в майбутнє. По-друге, це вміння проробляти свої емоції, розуміти і проявляти. Важливі напрями – розвиток творчості, соціальні контакти.
— З якими питаннями звертаються переселенці найчастіше?
— На індивідуальних консультаціях ми обговорюємо, як планувати своє майбутнє, як знизити тривожність в себе та в дітей. Взагалі, як організувати своє проживання у іншому місці, психологічно на це налаштуватись.
— Як часто наші співвітчизники з інших регіонів звертаються за порадами?
— Хотілося б, щоб зверталися частіше — консультації безкоштовні. Я думаю, що в наш час у всіх є потреба звернутися за порадою. Пам’ятаю, як приїхала до однієї із сільських шкіл Ренійської громади, де немає психолога, і на зустріч зі мною… ніхто не прийшов.
— Бояться психолога більше, ніж зубного лікаря?
— Просто немає практики спілкування. Довелося організаторам зустрічі дзвонити людям та запрошувати. Прийшла одна людина, потім друга. У результаті ми ледве змогли завершити спілкування о сьомій вечора.
— Чи можна домовитися про індивідуальну зустріч?
— Якщо хтось хоче особисто поспілкуватись, то я приділю час, можна звернутись до Ренійської дитячої бібліотеки та залишити свій контакт. Мені обов’язково передадуть інформацію і я зателефоную, щоб домовитися про зустріч.
Люди з різних причин не звертаються до психолога, але іноді діляться своїми почуттями з нами, журналістами.
Ми попросили Ірину допомогти у п’яти реальних ситуаціях. Вони є досить поширеними, тому поради можуть бути корисні багатьом.
У сім’ї росте дитина, їй два з половиною роки. Коли малюк чує сирену, кидає гру і з криком біжить до мами. Дитина маленька, їй не поясниш те, що відбувається. Як правильно поводитися дорослим?
— Насамперед треба зберігати рівновагу, говорити спокійним голосом.
Дуже ефективними є дихальні вправи, такі як «квадратне дихання», та тілесні контакти. Можна поспівати, переключити увагу дитини. Допомагає «заземлення»: що я відчуваю тут і зараз. Тобто дитині, наприклад, можна дати іграшку, зосередити на ній увагу – якого вона кольору, яка на дотик.
Деякі сім’ї переселенців вирішили продовжити освіту дитини у рідній школі — вже майже два роки діти навчаються у режимі онлайн. Наскільки це життя «рака-самітника» може нашкодити дитині в майбутньому? Що ви порадите батькам?
— Так, є діти, які продовжують навчатися онлайн. Мінус у тому, що втрачається соціалізація.
Батьки мають вирішити, яким чином дитина контактуватиме з однолітками, щоб розвивати навички комунікації. Це можуть бути заняття у спортивних секціях, гуртках, дворовий футбол тощо.
Жінка, яка зараз живе у Рені, втратила все: її домівки більше немає. Вона «рятується» у соцмережі TikTok. Каже, якби не це, вона б не впоралася зі своїм горем. При цьому вона усвідомлює, що сидіти днями «у телефоні» – не зовсім нормально.
— Складно сказати у ці часи, що нормально, а що ні. Якщо людині щось допомагає, то це може бути як ресурс. Але треба пам’ятати, що завжди можна розширити ресурси. Це може бути прогулянка на природі, спілкування з близькими. Знайдіть собі якесь хобі. Або почніть вивчати, наприклад, англійську – для того, щоб когніції включити (когніція – процес, за допомогою якого відбувається обробка інформації нашою свідомістю). Зосередьтеся на розвитку. Дуже добре було б зайнятися спортом. Отже моя порада – розширюйте свої ресурси.
Жінка, яка переїхала до Рені, бо втратила житло, страждає від самотності. У рідному місті вона постійно була у соціумі: робота, спілкування із сусідами. Тут цього немає. У новому місті літній жінці важко знайти нові контакти. Що порадите?
— Справді, спілкування — це один із найдієвіших ресурсів. До речі, проект, у якому я працюю, готував спеціалістів для створення груп взаємодопомоги. У багатьох містах та селах вже створено такі групи. Люди збираються – переселенці і місцеві — та спілкуються. Вони разом малюють, збирають мозаїку, щось роблять. Таким чином люди знайомляться, створюють нові дружні стосунки. У Рені і Ренійській громаді теж створено такі групи.
Днями співробітниці однієї з міських установ перенесли стрес: зайшов чоловік у формі військового, який шукав міськраду. Відповідь, що міськрада змінила адресу і треба пройти кілька кварталів, викликала гнів. Чоловік поводився дуже агресивно — грюкав дверима, жбурляв свою сумку, ображав, кричав, що він контужений. Як правильно поводитися в такій ситуації?
— Агресія – базова емоція і може бути у кожного, особливо в наш час. Хтось адаптувався, і градус агресії зменшився. А в когось, можливо, сталася трагедія, і людина ще не впоралася з емоціями. Це треба, по-перше, прийняти.
Єдиного алгоритму дій немає, адже ми не знаємо причини агресії. Можливо, людина хоче виплеснути емоції та очікує реакції. Якщо реакції не буде, то агресія згасне.
Тому треба постаратися не реагувати і в жодному разі не вступати в суперечку — це тільки збільшить градус.
Якщо це не пряма агресія, ви можете просто послухати, поспілкуватися, допомогти, наскільки можете.
Якщо проявляється агресія у дитини, то насамперед я рекомендую заняття контактними видами спорту, як бокс, карате, але обов’язково під керівництвом тренера.
Якщо моменти агресії у дитини виникають вдома, то можна просто побити подушку, грушу або прокричатися.
Група самодопомоги
— Ми проводимо зустрічі раз на місяць, – розповідає Галина Маратаєва. — Говоримо про вихід із стресових ситуацій за допомогою різноманітних вправ для заспокоювання. Кожен із нас і під час війни пам’ятає, що є література, мистецтво, що ми разом можемо робити добрі справи і наближати перемогу.
Цей проект називається «Соціальна згуртованість та підтримка внутрішньо переміщених осіб та інших уразливих слоїв населення у громадах на півдні Одеської області» та реалізується громадською організацією «Регіональний аналітичний центр» за підтримки програмного офісу в Україні Форуму громадянської служби миру.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю видання «Одеське життя» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі