Сольова пастка для Куяльника: поповнення лиману водою з моря загрожує цілющим грязям

Ключові моменти:

• Морська вода принесла до Куяльника до 1,5 мільйона тонн солі.
• Надлишок солі може спричинити гіпсування та втрату лікувальних грязей.
• Видобуток солі не здатен вирішити проблему її надлишку.
• Вчені пропонують опріснювати морську воду або очищати воду Хаджибея.

Куяльницький лиман свого часу рятували від пересихання морською водою. Але тепер у цього рішення є інший бік: разом із водою до водойми потрапляють нові порції солі, яких уже накопичилося мільйони тонн.

Журналістка «Одеського життя» Світлана Комісаренко поговорила про це з науковцем Сергієм Степаненком і з’ясувала, чому простий видобуток солі не вирішить проблему, а спроба повернути прісну воду через річку Великий Куяльник може виявитися недостатньою. Фахівці бачать два інші варіанти — опріснення морської води та очищення води з Хаджибейського лиману. Обидва мають свої ризики й потребують серйозних розрахунків.

Солі у Куяльницькому лимані стало занадто багато

Що роблять, коли в людини трапляється критичне зневоднення? Правильно, ставлять крапельницю, щоб вивести її з цього стану. Так само сталося і з Куяльницьким лиманом, коли у 2014 році, щоб врятувати водойму від повного пересихання, до неї почали перекачувати морську воду.

За весь цей час до Куяльника, який на той час вже мав запас солі приблизно у 8,5 мільйона тонн, з морською водою додали приблизно 1,2 – 1,5 мільйона тонн солі. Тобто кількість солі в лимані різко зросла.

Екологічні наслідки цього дуже непокоять екологів – вчені Фізико-хімічного інституту імені Богатського ще у 2013 році довели, що морська вода трохи знижує солоність лиману. Але постійне додавання дедалі більших нових порцій солі з морською водою може в умовах дуже жаркого літа раптово підняти солоність ропи в Куяльнику до того рівня, коли почнеться гіпсування – осад на дно важких гіпсових порід.

Вони є найстрашнішою загрозою щодо відновлення лікувальних грязей лиману. І тому, з самого початку, постало питання, як її знизити. Було запропоновано декілька варіантів. І серед них, за історичним досвідом Куяльника, створення підприємства, яке добуватиме сіль для харчових потреб громадян. Здавалось, що таке просте рішення дійсно допоможе.

Поповнення лиману з моря створило нову проблему

Свої попередні розрахунки того, що відбуватиметься через початок видобутку солі в лимані, зробив головний науковий співробітник Інституту ринка та економіко-екологічних досліджень НАН України, доктор фізико-математичних наук Сергій Степаненко:

– Якщо в лимані вигородити ділянку площею у 10 гектарів для випаровування ропи Куяльника, з неї можна отримати максимально до 11 тисяч тонн солі. Це складає не більше 7-8% від щорічного надходження солі з морською водою.

Але для видобутку на узбережжі лиману потрібно побудувати відповідну систему, прокласти дорогу, по якій доведеться вивозити сіль, побудувати якісь складські приміщення.

Оскільки мова йде про територію Національного природного парку, всі це заходи потребують серйозних прорахунків їхнього впливу на унікальне природне середовище, проведення різних екологічних експертиз, отримання відповідних погоджень. Як я вже казав, все це досить проблематично, бо ми говоримо про територію Національного природного парку.

– Виходить, що без подачі прісної води Куяльнику із солоної пастки не вибратись? І навіть роздамбування річки Великий Куяльник не допоможе…

– За останні роки маємо різке зростання рівня посушливості клімату в Одеській області. Тому навіть ліквідація на Великому Куяльнику більше ніж ста дамб та інших гідротехнічних споруд, які побудували люди, щоб відвести воду на свої городи, вже не забезпечить необхідні лиману 15 мільйонів кубометрів прісної води на рік.

Десь у 2016 році Кабмін виділяв кошти на розробку техніко-економічного обґрунтування проєкту розчистки русла Великого Куяльнику. Розрахунки показали, що на виконання всього комплексу робіт потрібно приблизно 900 мільйонів гривень. Зараз ці роботи можуть коштувати до 2 мільярдів гривень. І витрачати їх, щоб отримати всього десь 8 мільйонів кубометрів прісної води, і лише в період весняного паводку та дуже сильних дощів, сенсу немає.

Які є проєкти порятунку Куяльника

– Що ж тоді робити?

– Вчені пропонують два реальних проєкти. Перший – дуже гарний, екологічний. Вартує приблизно 5 мільйонів євро. Треба на трубі, що подає морську воду до Куяльника, встановити опріснювач. Саме так роблять в Ізраїлі, коли подають воду з Червоного моря у Мертве.

Такий прецедент є і в Україні. Коли в Миколаєві було зруйновано насосну станцію, щоб поновити подачу питної води, фахівці з Німеччини встановили опріснювач, і він там працює й зараз.

У такому випадку виникає лише одна проблема – як використовувати сольовий концентрат, який утворюється під час опріснення. На мою думку, якраз з нього можна було б виробляти сіль.

Залишати сольовий концентрат в морі не можна, про це свідчить, зокрема, негативний досвід Саудівської Аравії, де працює багато опріснювачів. Бо концентрат дуже важкий, він осідатиме на дно і майже не буде змішуватися з морською водою, створюючи дуже загрозливу для живих організмів мертву зону.

– Яким може бути другий проєкт?

– Очищення та подача води з Хаджибейського лиману. Перша проблема, повʼязана з цим, – це відсутність протягом десь двадцяти років вимірювань гідрохімічних показників води в лимані. Спочатку треба хоч 1-2 роки моніторити стан водойми, щоб розуміти, яка вона за якістю і яке обладнання треба встановити, щоб очистити цю воду перед подачею до Куяльника.

Друга проблема – Хаджибейський лиман зараз отримує значно менше одеських частково очищених стоків (перші півтора роки війни їх зовсім не скидали до лиману), через посуху і зменшення стоків він суттєво обмілів. Верхівʼя вже зовсім сухі, тому забирати звідти ще 15 мільйонів кубів води для Куяльника дуже проблематично. Це може призвести до загибелі самого Хаджибейського лиману.

Підсумовуючи, можна сказати: продовжувати залишати Куяльницький лиман у стані «реанімації» навіть в умовах війни – це дуже серйозний ризик втратити унікальний лікувальний природний ресурс вже в найближчому майбутньому.

Потрібно негайно поновити постійний моніторинг стану Куяльницького лиману, негайно починати підготовку техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) зазначених вище проєктів, які мають визначити, що потрібно для відновлення лиману і які наслідки для природних екосистем Одещини буде матиме їх реалізація.

На мою думку, більш реальний все ж перший проєкт. Він гарантуватиме захист Куяльницького лиману на перспективу, і не потрібно буде ризикувати збереженням однієї водойми – Хаджибейського лиману заради іншої – Куяльницького лиману. Крім того, реалізація цього проєкту дасть можливість забезпечити населення Одеської агломерації резервним джерелом питної води.

Раніше ми розповідали про лікувальні грязі просто біля Одеси – що є на Куяльницькому лимані та чим він особливий.

Читайте також: Куяльник, який виглядає як інша планета: в Одесі показали унікальні фото лиману