Скорики з Шершенців: як поєднувати ековиробництво, український фольклор і традиції

Шершенці  — це мальовниче село на пагорбах Поділля, що називають Одеською Швейцарією. Не дивно, що його краса заворожила подружжя Надії та Дмитра Скориків.

Дмитро продав квартиру в Одесі й купив будиночок в Шершенцях. В цьому селі переплелися українська і молдавська культура та традиції. Весілля молоді відсвяткували саме тут.

Дмитро Скорик – викладач біології, хімії, релігієзнавець та фотохудожник. Його дружина Надія за фахом – художниця кіно, поетеса та фольклористка.

Етноекохата: від мрії до реальності

— Тоді у нас вже народився наш первісток – Пантюша. Ми надзвичайно хотіли жити на землі та розвивати власну справу. Купили та реконструювали ще одну сільську хату, обладнали кілька гостьових номерів і назвали екосадибу «Білочі». Назву взяли від річки, що тут протікає.

Хата зведена з екологічно чистого матеріалу. У підніжжі схилу, перед нею, заплавна луговина зі смородиновою галявиною і сімома джерелами кришталево чистої води. А позаду — невеличкий підйом на терасу, де є просторий оглядовий майданчик, їдальня і пічний комплекс. Дмитро сам будував пічки, а ще обладнав коптильню та величезний мангал, — згадує Надія.

Без жалю витратили вилучені кошти від продажу квартири, та ще й влізли в борги, щоб завершити ремонт і будівництво. Думали, багато туристів захочуть відвідувати ці мальовничі місця. Та клієнтів не було.

Взялися вести гуртки у школі, не полишаючи надію відкрити власну справу. 

«Від Пантюші»: як з’явився бренд екологічних продуктів

— Тоді, тринадцять років тому, ми почали з соління та квашення яблук і огірків. Потім зрозуміли, що краще виробляти молочну продукцію, — підтримує розмову Дмитро.

Спонукав їх зайнятись виготовленням молочної продукції син Пантюша, бо хотілося, щоб він ріс на натуральному, свіжому. Так і з’явився бренд молочної продукції «Від Пантюші» – адже все робиться з любов’ю, як для власного синочка.

Спочатку працювали вдвох. Дмитро відправляв продукцію до екокрамниць Одеси. А Надія з малою дитиною готувала не тільки молочну продукцію, а й традиційні страви, якими пригощали гостей. А приїжджати почали 50 і більше осіб. Тож найняли двох помічниць.

Сьогодні на виробництві працює 10 людей. З 2012 року це маленьке підприємство переробляє майже 250 літрів молока на день. Тут випускають близько 20 видів молочної продукції: кефір, традиційний біойогурт, йогурт з фруктами, різноманітні сири.

— Пам’ятаю, як Дмитро робив перший йогурт для нас у невеличкій каструльці і радів результату. Потім почали виготовляти йогурти та інші кисломолочні продукти на продаж. А ще ми варимо згущене молоко, яке теж має своїх шанувальників. Таку продукцію в магазині не купиш, — розповідає з гордістю Надія.

Як Скорики відроджують український фольклор і традиції

Подружжя намагається відроджувати українські традиції, і селяни їх підтримують. Щоправда, спочатку дивились на Скориків, як на чужинців.

Закоханість у фольклор і традиції навіки оселилися в серцях Надії та Дмитра. Тому вони й прагнуть відновити зв’язок зі справжнім, що живило наших пращурів. Тож вирощують все самі, й їжу готують, і одяг носять не штучний, а переважно натуральний, традиційний.

Сільгосп проект за підтримки ЄС

Пишаються тим, що декілька років тому етноекохата «Білочі» приймала італійців, грузинів, литовців і українців. Гості в рамках проекту «Розширення можливостей підприємництва в сільській місцевості» за підтримки ЄС приїхали за досвідом. Скуштували чистої джерельної води з ізвора святого Пантелеймона, дегустували продукцію «Від Пантюші», оздоблену свіжими фруктами та ягодами.

Дмитро показав гостям досягнення родини: садок, експериментальний виноградник (близько 60 сортів), ділянку батату тощо. А потім усіх частували стравами з печі: голубцями, печінкою, сирниками, шпундрою, авторськими та традиційними холодними закусками, сливками, «баба негру», хрустиками…

Скорикам потрібна допомога з сироварнею

Надії та Дмитру Скорикам вдалося чимало за тринадцять років. І сільську хату перетворили на готель для туристів, і коляду відродили, і молочне виробництво відкрили, і вже трьох синів викохують. 

Проте сьогодні приїжджати сюди ніхто не спішить, еколавки в Одесі закриті. Але сироварня продовжує працювати.

Надія і Дмитро готові віддавати свою продукцію по собівартості шпиталям та волонтерським організаціям. Це і сироварню збереже, і українські військові та переселенці вживатимуть корисну натуральну їжу.