Поради психолога: як ужитися із родичами-переселенцями під час війни?
Багато хто з нас приймає жити до себе родичів, друзів та земляків із тих областей України, де ведуться бойові дії. Однак опинившись під одним дахом із людьми-переселенцями, навіть якщо вони дуже близькі, у нас можуть виникнути емоційні гойдалки та конфлікти. Адже тепер треба ділити одну територію на всіх, підлаштовуватись, спільно організовувати побут та розпорядок дня.
Як же уникнути сварок та ужитися різним сім’ям в одному приміщенні? Про це розповіла психолог Раїса Гаврилюк.
Раїса Гаврилюк
Непрості часи диктують свої умови
Через війну ми дуже об’єдналися, але ще для нас це виклик, у якому навіть серед своїх конфліктів неминучі. Якщо ви раптом з кимось посварилися, наприклад, перебуваючи вдома, – не докоряйте себе. Те, що зараз відбувається – це нормальні реакції на ненормальні події. У цьому не варто когось звинувачувати, бо:
війна в Україні викликає постійну напругу, страх і біль;
очікування хороших новин вимотує;
наші психологічні ресурси не поповнюються і вони виснажуються;
об’єднання людей (сім’ї) та необхідність жити всім разом на одній території призводить до зіткнення різних правил, поглядів, цінностей та потреб.
Конфлікт легше передбачити, ніж вирішити
Ми не знаємо, скільки триватиме війна в Україні і коли повернемось у свою зону комфорту. Тому конфлікти з родичами, друзями чи тими людьми, кому надали притулок, легше передбачити, ніж вирішувати. Намагайтеся дотримуватися таких правил:
визначте теми, які обговорювати вдома заборонено;
перестаньте звинувачувати когось у чомусь (наприклад, за немиту чашку). Інакше інша людина увімкне захист і нападе на вас у відповідь, і тоді конфлікт неминучий;
якщо співмешканець на узводі або нервовий – візьміть дистанцію. Запропонуйте йому відпочити та взяти частину обов’язків на себе цього дня. Якщо ви на узводі, також візьміть паузу. Прогуляйтеся, зателефонуйте старому приятелю, перегляньте фотографії;
не доводьте одне одному, що у житті правильно, що ні. Для кожного правильно буде по-своєму, бо кожен має свої потреби. Шануйте це!
не звалюйте всі справи на себе. Це швидко викликає втому і роздратування. Діліться завданнями з іншими мешканцями. Говоріть прямо: Мені потрібно допомогти. Наріж овочі», «Сходи, будь ласка, за продуктами», «Хто може винести сміття?».
Навчіться розуміти одне одного
Найчастіше висловлюйте подяку родичам або друзям-переселенцям за їхні старання. Наголошуйте на їх важливості;
намагайтеся розподілити зони відповідальності. Добре, коли певною роботою займається певна людина;
говоріть один одному про свої страхи та переживання. Це допоможе заручитися підтримкою та додасть ясності, що відбувається у вас у душі;
намагайтеся говорити про свої потреби не формою вимог, а формою побажання. Наприклад: «Для мене важливо, якщо моя чашка з остиглим чаєм залишатиметься на столі. Я звик допивати протягом дня. Будь ласка, не прибирайте»;
пропонуйте свою допомогу і запитуйте частіше: «Чим я можу допомогти?», «Чи все гаразд? Чи ти вже заточуєш зуб на мене?»;
заведіть звичку щось робити разом. Наприклад: дивитися фільми, готувати вечерю, грати у настільні ігри. Це зближує!
промовчите на висловлювання вашого близького, якщо у вас є на це сили!
говоріть слова кохання! Обговорюйте цінності у сім’ї. Прагніть краще дізнатися тих, з ким ви під одним дахом: про що мріють, чого хочеться найбільше, ніж займуться у мирний час?
Допоможіть собі у цей нелегкий період
Намагайтеся дбати про свій стан. Уявіть каструлю із водою на вогні. Згодом вода почне закипати. Кришка каструлі почне підстрибувати, видавати неприємні звуки. Ми не можемо вимкнути вогонь. Ситуація у країні не залежить тут і зараз від нашої волі. Але ми можемо підняти кришку, даючи можливість виходити пару. Можемо зменшити інтенсивність вогню. Не змінити події, а зменшити потік інформації, який до нас надходить. Тому, щоб тримати свої емоції та здоров’я під контролем:
зменште час перегляду новин. Залиште два або чотири джерела інформації, яким ви довіряєте;
виходьте на прогулянки. Піша прогулянка сприяє переробці емоцій, що накопичилися. І це чудова можливість побути наодинці зі своїми думками;
робіть техніки подяки. Перед сном перераховуйте про себе, кому ви сьогодні вдячні. Зробіть це своєю звичкою. Почуття подяки дає відчуття наповненості та спокою;
підтримуйте зв’язок із близькими, які не поряд. Виходьте з ними регулярно на зв’язок, щоб дізнатися, як вони;
ділитеся переживаннями. Відчуваєте, що ось-ось і остання крапля – скажіть про це близьким. Візьміть паузу у щоденних справах. Вам потрібен час.
Також не забувайте про свій зв’язок із:
минулим: переглядайте фотографії чи відео із приємними спогадами;
майбутнім: заплануйте справи, які ви зробите після закінчення війни;
тілом: постарайтеся не відмовлятися від звичного догляду за собою. Займайтеся спортом, робіть зачіски, нові стрижки – все, що було у звичному житті;
духовністю: відвідайте церкву чи храм, почитайте біблію чи схожу літературу, займіться медитацією (прості вправи можна знайти в інтернеті).
Бережіть себе та близьких. Війна скінчиться. Все буде Україна!
