Після фронту — знову боротьба: чому ветеранам в Одесі важко знайти роботу

Журналістка «Одеського життя» Світлана Комісаренко поспілкувалася з військовослужбовцем Андрієм, який після важкого поранення проходить реабілітацію та планує повернутися до роботи. Вона також дізналася, з якими труднощами стикаються роботодавці, які працевлаштовують людей з інвалідністю, та яких змін вони очікують від держави.

Ключові моменти:

• Ветерани з інвалідністю стикаються з труднощами працевлаштування в Одесі.
• Кількість спеціалізованих підприємств для людей з інвалідністю в Україні скоротилася з 332 до менш ніж 90.
• У місті єдина така фабрика опинилася на межі банкрутства через фінансові труднощі.
• Роботодавці вимагають державної програми підтримки, податкових пільг і гарантій для таких підприємств.

Шлях крізь вогонь: історія військовослужбовця Андрія та боротьба за порятунок ноги

Андрій (позивний SKIFF) розпочинав службу в самообороні, а згодом пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і опинився у десантно-штурмових військах. Був водієм на евакуації, займався логістикою, а згодом потрапив до роти ударних безпілотників. Саме під час виїзду на позиції військові потрапили під атаку ворожих дронів.

– Я чув, що наближається дрон, і розумів, що треба швидше розвантажувати машину. Застрибнув до кузова, взяв каністру бензину, – згадує Андрій. – Саме в цей момент вибуховою хвилею мене відкинуло, і весь одяг спалахнув. Нога була майже повністю розірвана. Хлопці не знали, як загасити полум’я. Якось вдалося заповзти до хати й дочекатися, поки побратим накладе турнікет. Велика йому подяка, що не перетягнув занадто сильно, і саме це врятувало мені ногу.

Андрія доправили на стабілізаційний пункт лише за шість годин. Поранення виявилося настільки важким, що на кожному етапі лікування – у Дніпрі, де на ногу встановили тимчасову фіксуючу конструкцію, в опіковому центрі у Львові, а також у Мукачевому та Тячеві – лікарі говорили про необхідність ампутації. Проте щоразу, опиняючись на межі, організм Андрія витримував, і йому дивом щастило на фахівців, які боронили кожен сантиметр його тіла, щоб уникнути ампутації та важкої інвалідизації.

Наприклад, у Львові чеські лікарі шматком малої гомілкової кістки замінили дефект великої гомілкової кістки. Згодом в Одеській міській клінічній лікарні №11 встановили апарат Ілізарова, який прискорив загоєння і дав Андрієві шанс на нормальне відновлення.

Реабілітація та плани на майбутнє: чому ветерани прагнуть бути корисними у мирному житті

Андрій швидко та без зайвих бюрократичних перепон отримав другу групу інвалідності в одинадцятій лікарні, де проходив лікування. Він сподівається, що після завершення реабілітації перейде на третю групу та почне шукати роботу, адже в родині є два маленькі сини, яких потрібно піднімати на ноги та давати їм освіту.

– Сидіти десь охоронцем я не хочу, бо за характером людина дієва та рухлива, – каже Андрій. – Загалом у пошуку роботи поки найбільше допомагають ветеранські спільноти. Дуже важливо людині, яка звільнилася зі служби, не залишатися наодинці зі своїми проблемами, а долучатися до об’єднань побратимів. Зокрема, до Всеукраїнської профспілки захисників в Одеській області.

Найскладніше, на мою думку, доводиться хлопцям та дівчатам із ампутаціями кінцівок – знайти роботу їм надзвичайно важко. Хоча я й знаю одного чоловіка, який на протезі працює у м’ясопереробному цеху, але це скоріше виняток із правила. Питання працевлаштування людей з інвалідністю так, щоб вони повноцінно почувалися в суспільстві, досі залишається відкритим.

Криза спецпідприємств: чому в Одесі майже не залишилося місць для працевлаштування людей з інвалідністю

Андрій зачепив одну з найгостріших проблем сьогодення. Люди, які повертаються з фронту після важких поранень та ампутацій, за ідеєю мають працевлаштовуватися на спеціалізованих підприємствах.

До повномасштабного вторгнення таких підприємств в Україні було 332, нині ж залишилося менше ніж 90. В Одесі функціонує лише одне подібне підприємство громадської організації осіб з інвалідністю — меблева фабрика «Елкон-Дізайн». Її керівництво планувало додатково працевлаштувати сотню людей з інвалідністю, проте через фінансові труднощі підприємство опинилося на межі банкрутства.

Як зазначають в Одеській міській організації роботодавців, причин такого стану кілька:

1. За законодавством, працівник з інвалідністю має працювати 4 години на день, але заробітну плату йому потрібно виплачувати за повний робочий день.
2. Підприємство зобов’язане забезпечувати повний соціальний пакет.

Виконання цих вимог можливе лише за умови державної підтримки та пільг. Донедавна спеціалізованим підприємствам повертали податок на додану вартість (ПДВ) за придбання сировини та продаж готової продукції. Проте згодом ці пільги скасували, прирівнявши такі виробництва до звичайного бізнесу. Робота за новими правилами виявилася майже неможливою: важкий тягар соціального забезпечення та фінансових зобов’язань поставив спеціалізовані підприємства в умови, за яких працювати далі неможливо.

Що має змінити держава: чому ветеранам необхідні нові програми підтримки та пільги

Одеська міська організація роботодавців увійшла до Об’єднання організацій роботодавців України, яке звернулося до Кабінету міністрів із вимогою розробити державну програму створення малого бізнесу, орієнтованого на працевлаштування ветеранів, що повертаються з фронту. Без цього неможливо уявити повноцінну реабілітацію та повернення колишніх військових до мирного життя.

На думку представників об’єднання, це мають бути підприємства з чіткими державними гарантіями та податковими пільгами, які дозволять людям гідно заробляти на життя. Держава зобов’язана забезпечити підтримку тим, хто віддав своє здоров’я заради її збереження, адже борги перед захисниками мають бути повернені.

Раніше ми розповідали як в Одесі працює Veterans HUB, чим допомагає захисникам та їхнім родинам.

Читайте також: «Нас бояться брати на роботу»: як ветерани Одещини повертаються до мирного життя