Окупований Маріуполь: фільтраційні центри та страти

Маріуполю загрожує велика епідемічна катастрофа

Тільки факти… Як повідомляє Вадим Бойченко у великому інтерв’ю Youtube-каналу “Латынина-ТВ”, «місто зараз перебуває вже за межею катастрофи».

— Маріуполь на сьогодні майже повністю знищено: пошкоджено 90 відсотків інфраструктури міста.

Мер наводить показове «порівняння в цифрах»:

— За два роки окупації міста під час Другої світової війни німецько-фашистські війська вбили 10 тисяч населення. Тільки за два місяці того пекла, яке влаштувала російська армія, убито 22 тисячі маріупольців. І ця цифра, впевнений, насправді ще страшніша. В окупованому місті «нова влада» все ще продовжує діставати тіла загиблих маріупольців.

Стихійні поховання, братські могили (людей доводилося ховати будь-де — у дворах, скверах, ярах) зараз, коли настало спекотне літо, розмиваються зливами.

— І все це спрямовується у річки… Каналізація та водопостачання не працюють. Система збору сміття теж. Гори сміття, отже, теж гниють. Внаслідок цього Маріуполь зараз стоїть на порозі великої епідемічної катастрофи. У місті стоїть нестерпний «трупний» запах. Спочатку останки змушували прибирати самих мешканців Маріуполя. За це їм давали якусь їжу. Потім вирішили відмовитись від місцевої робочої сили. Це сталося після того, як з’ясувалося, що останків виявляється дедалі більше. Місцеві жителі стають свідками всього цього «жахливого» кошмару. А цього краще уникнути. Тож «трупами займається» так зване “МНС ДНР”… Часто останки складаються в тому, що залишилося від дитячих садків, супермаркетів. Тепер вони стали так званими «місцями-накопичувачами», або просто моргами.

Прибирати ж сміттєві «завали» так зване “МНС” так званої “ДНР”, як і раніше, змушує місцевих жителів.

— Іноді платою за таку роботу стає звичайнісінька вода. Пригнали діжку з водою. Хочеш попити більш-менш безпечної рідини — розбирай… Такий верх цинізму. Так у Маріуполі створюється гетто… Ми повідомляємо про ситуацію, що склалася у всі міжнародні інстанції, просимо створити зелений коридор для мешканців, що залишилися в Маріуполі, щоб врятувати їх життя.

Дітей відвезли, батька розстріляли…

Людей із міста не випускають:

— Маріуполь заблоковано ще із середини квітня. Щоб виїхати за межі міста, потрібно отримати спеціальну перепустку (так само і з в’їздом). А отримати її мешканцю міста практично неможливо. По всьому периметру міста розташовані чотири фільтраційні центри. У них є камери тимчасового утримання. Є й в’язниця. Жителів міста, що залишилися, а це на сьогоднішній день сто двадцять тисяч людей, бояться випускати, як я впевнений, тільки з однієї причини: окупанти їх збираються використовувати як живий щит, коли Маріуполь звільнятимуть ЗСУ.

У такому фільтраційному центрі, як розповідає Вадим Бойченко, опинилася родина з Маріуполя – співробітники української правоохоронної системи (їх посади Бойченко не уточнив).

— Їхніх дітей одразу відвезли у невідомому напрямку. Батьків передали до рук так званого “МДБ ДНР”. Їх «судили і винесли вирок»: чоловіка засудили до розстрілу, його дружину – до десяти років ув’язнення. Вирок вже виконано… Якщо з’ясовується, що та чи інша людина була муніципальним працівником і відмовилася стати колаборантом, то вона відразу опиняється у в’язниці («отримує» зазвичай десять років ув’язнення) з найжахливішими умовами утримання, — розповідає Вадим Бойченко, додаючи, що у в’язниці опинилися і багато волонтерів, які допомагали маріупольцям.

Людей похилого віку після фільтрації намагаються не вивозити за межі так званої ДНР. Якщо під час перебування у фільтраційному центрі з’ясовується, що людина працездатного віку нічим не завинила перед новими господарями, та ще й має якусь спеціальність, то їй можуть запропонувати роботу десь у глибинці країни-окупанта. Обіцяють пристойні умови утримання та навіть високі зарплати.

— Таких людей вивозять із довідкою «переселенця», яка і є їхнім єдиним документом… Ми іноді отримуємо від них звістки: ні умов, ні зарплат. Просять допомогти вибратися тепер уже із тієї самої глибинки.

Крадімо-компенсуємо

Ні електрики, ні газопостачання у місті, як і раніше, немає. Пересуватися містом звичайним маріупольцям не так і просто: людина, опинившись на вулиці, повинна мати при собі відповідну довідку, отриману від нових «господарів міста». У самому місті багато блокпостів:

— Окупанти бояться, що не всі Азовці пішли з міста. Вони їх дуже бояться і в кожному маріупольці бачать «Азовця».

І ще. Навіть у майже повністю знищеному місті окупанти все одно примудряються поживитись. Не гидують нічим — викручують навіть розетки та вимикачі, не кажучи вже про щось «цінніше». Ну а якщо якимось дивом збереглася будівля школи або хоча б частина, якщо вціліли інтерактивні дошки та інше сучасне шкільне приладдя, то це теж розкрадається і вивозиться в т.зв. ДНР і там «вручається» як подарунки місцевим школам. Збереглося десь якесь медичне обладнання — це теж одразу ж вивозиться з міста туди… Особлива «забава» — вимазати стіни розграбованої квартири фекаліями.

Особлива історія – компенсація за зруйноване житло

— Жителів Маріуполя, які залишилися без житла, змушують написати заяву, в якій стверджується, що його «будинок був зруйнований ЗСУ». Тільки тоді він отримує… ні, не компенсацію, звісно, ​​а лише «право на компенсацію зруйнованого житла» у майбутньому. І є люди, зазвичай, це літні жителі, які «ведуться» на цей гачок.

Окупанти, як розповідає Вадим Бойченко, дуже добре розуміють, наскільки важлива пропаганда. Їжа та вода — величезний дефіцит, а ось «правильні» газети з’явилися.

— Їх практично одразу почали завозити до Маріуполя після того, як місто було окуповане. І роздають їх безкоштоно. А ще містом постійно їздить «телевізор», тобто гучномовець з пересувним екраном, який активно накачує людей необхідною окупантам інформацією. Жодної іншої інформації у мешканців Маріуполя зараз немає. Щоправда, на щастя, нещодавно з’явився телефонний зв’язок… Нам вдається зв’язатися з людьми. Переконався: маріупольці дуже сподіваються на визволення, повернення під український прапор. І, до речі, показник: дев’ятого травня, коли окупанти влаштували в Маріуполі день перемоги, до них приєдналися лише одиниці.

Читайте також:

Вирватися з пекла: історія біженки з Маріуполя

Фото — з відкритих джерел