Після закінчення Одеського медичного інституту Олексій Швець за направленням поїхав працювати до села Пасицели, що на Балтщині. Вони з дружиною Людмилою їхали ненадовго. Однак цьогоріч виповнюється тридцять років з тих пір, як подружжя оселилося і працює в селі. Про те, що спонукало медика залишитися жити у чужому селі – читайте в нашому матеріалі.
Про медичну галузь Олексій Швець, який народився і жив у селі Піщана Балтської громади, не мріяв. Однак коли після восьмого класу його товариш зібрався до Уманського медучилища, поїхав з ним і успішно склав іспити. Здобувши фах фельдшера, він відслужив в армії та вступив до Одеського медінституту.
– Наш випуск був дуже сильний – багато однокурсників тепер відомі в Україні фахівці, – згадує Олексій Швець.
Так і став він у своїй родині першим медиком.
Ті часи запам’яталися пану Олексію ще й будівельними загонами, де він освоїв робітничі професії.
– Саме там я навчився працювати з молотком, кельмою. Мені це подобається – моїм улюбленим заняттям після медицини є робота по господарству. Все роблю власними руками. Ще доглядаю кроликів та люблю читати, – розповідає Олексій Леонідович.
До села молоде подружжя приїхало 1995 року – Олексій був призначений на посаду головного лікаря сільської амбулаторії. На той час ці обов’язки виконував стоматолог Сергій Буяновський.
– «Даю тобі два дні, і ти маєш стати головним лікарем», – сказав при зустрічі Сергій Дмитрович, – згадує Олексій Швець. – Я спробував заперечити, адже хотів роздивитися, звикнути, але він був категоричним. Так я одразу приступив до роботи.
Спочатку люди придивлялися до нього: хто такий, чи знаючий фахівець. Йшли на прийом, знайомилися і передавали один одному свої враження про лікаря, мовляв, він розбирається, йому можна довіряти.
– Облаштуватися на новому місці допомогли тодішній голова сільради Василь Ткачук та місцеві жителі. Хата, яку виділило село, була, чесно кажучи, ніяка. Але ми взялися, зробили ремонт, а згодом оформили її у приватну власність. Все за рахунок сільської ради, – ділиться спогадами чоловік.
Подружжя і сьогодні проживає у цьому будинку, який зуміли перетворити на затишне родинне гніздечко. Тут підняли на ноги своїх синів, виростили щедрий садок, плекають квітники. Тут і живуть у добросусідстві і злагоді.
– Коли минув рік нашого життя у Пасицелах, дружина сказала, що нікуди звідси їхати не хоче. Наші думки збіглися – я теж не хотів їхати з цього гостинного села, хоча мав досить привабливі пропозиції, – зізнається Олексій Леонідович.
Чи є у лікаря вихідні? Здебільшого – ні. Бо сімейний лікар сьогодні надає медичну допомогу жителям сіл Білине, Пасицели, Акулинівка, Відрада і Байтали. Він не звик відмовляти тим, хто потребує допомоги. А пацієнти у нього – від нуля і понад дев’яносто років.
Свого часу у сімейних лікарів було більше повноважень, каже пан Олексій, а сьогодні багато чого заборонено. Наприклад, лікар міг пролікувати хворого, дати направлення на діагностику. Сьогодні цим можуть займатися тільки в тих лікарнях, які мають договір з НСЗУ.
У сільській амбулаторії є денний стаціонар, однак за призначенням лікування потрібно їхати до міста. З медичною реформою залишилось багато запитань, які поки що не мають відповіді. Правда, під час розмови з жителями села з’ясувалося, що вони задоволені тим, що тепер немає прив’язки до міської чи районної лікарні, і люди мають право обрати лікаря і лікарню, в якій хотіли б поправити здоров’я.
Першого серпня виповнюється тридцять років, як Олексій Швець очолив амбулаторію. Нині лікар загальної практики – сімейний лікар, завідувач Білинської АЗПСМ каже, що жодного разу не засумнівався у своєму виборі і не змінив місце роботи.
– Хворого треба розуміти, співчувати йому. Інколи для того, щоб людина відчула себе краще, достатньо взяти її за руку, сказати заспокійливе слово, – переконаний лікар.
До речі, онлайн-лікування, яке вважається ноу-хау медичної реформи, він категорично не сприймає.
– Можна передати вищій ланці дані хворого, отримати рекомендації щодо діагностики та лікування. Але саме лікування по телефону – це абсурд, – каже Олексій Леонідович.
Лікар впевнений, що у роботі з людьми необхідні й знання психології, бо кожному пацієнту потрібно дати можливість повірити в одужання.
– Він у нас дуже уважний. Завжди цікавиться, як почуваєшся. А як хтось захворіє, то лікар кілька разів на день передзвонить, запитає про самопочуття, дасть пораду. У будь-який час відвідає, щоб проконтролювати стан, а то й крапельницю поставить. Нам повезло із сімейним лікарем, – кажуть пацієнти Олексія Швеця.
Амбулаторію загальної практики сімейної медицини, що знаходиться на території села Білине, реконструювали свого часу за рахунок субвенції з державного бюджету на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості.
Тут є лабораторія, гематологічний та урологічний аналізатори – все обладнання американське. Функціонує денний стаціонар на три ліжка, є кондиціонери, вайфай, душові, новий автомобіль та лікувальне обладнання.
І працює тут дружний колектив – із лікарем трудяться медсестри Мар’яна Лойтаренко, Алла Дубініна, Світлана Гудзун.
Читайте також:
За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у понеділок, 27 квітня 2026 року, в… Read More
Є в Одесі місця, які дивляться на тебе крізь час. І одне з них –… Read More
Негода продовжує випробовувати Одесу на міцність. Станом на вечір неділі, 26 квітня, штормовий вітер повалив… Read More
Потужна негода, що накрила Одесу та область сьогодні вдень, 26 квітня, завдала серйозного удару по… Read More
Сьогоднішня негода, що супроводжується штормовим вітром та пиловою бурею, серйозно ускладнила роботу транспорту в Одесі… Read More
Ворог більше не може мінувати наше море з кораблів, тому робить це з неба –… Read More
