Одеський будинок з ілюмінаторами: милуємось та сумуємо (фото)

Місце історичне та літературне

Пам’ятник архітектури. У реєстрі значиться як «Будинок прибутковий Агліко». Хто такий Агліко? 1884 року цією ділянкою володів пан Гліко (Агліко). Але до нашого будинку він має мало стосунків.

Саме тут у 1899 році з’явився цей будинок з круглими вікнами, прозваними відразу ж «ілюмінаторами». Будівля будувалася архітектором Поповим як дохідний будинок. Його власником, як і ділянкою, був тоді П. Балашев.

Прибутковий будинок – отже, здавались квартири. Причому квартири найрізноманітніші, в тому числі й далеко не «фешенебельні». Такий висновок робимо ми, вчитавшись у рядки «Гранатового браслета» Олександра Купріна.

Саме в цей будинок «поселив» письменник свого вельми небагатого героя Георгія Желткова: «Кімната була дуже низька, але дуже широка і довга майже квадратної форми.

Два круглі вікна, зовсім схожі на пароплавні ілюмінатори, ледве її освітлювали. Та й уся вона була схожа на кают-компанію вантажного пароплава…». Доповнюють враження й інші рядки з «Гранатового браслета»: «Запльовані сходи пахли мишами, кішками, гасом та пранням… Вони піднялися ще на два марші. На сходовому майданчику було так темно, що Микола Миколайович мав двічі запалювати сірники, доки не розгледів номера квартири…».

З боку провулку ми бачимо будинок чотириповерховим. Але Жовтків жив на шостому.

Потрібно зазирнути у двір, і стає ясно, що є і п’ятий, і шостий поверх. Ось там і розташовувалися дешевші квартири – з низькими стелями.

Вже за радянських часів, як підказує нам ресурс «Домофто», тут мешкали професор-фізіолог О.І. Синельников, професор Н.І. Озолін та багато інших.

Його сьогоднішній день

Ну а реальне життя продовжується, і якщо фасад старого одеського історичного будинку зараз виглядає ще так-сяк, та й вікна-ілюмінатори, на щастя, живі, проблем у нього багато. Обвалюється штукатурка, на фронтон краще не дивитись. А у дворі…

Так, нещодавно тут відреставрували чудові двері. Придивіться, як вона «красується» на тлі обшарпаних стін…

Двір обвішаний застережливими «криками» про те, що тут краще не ходити, тут – не стояти: руйнуються фасад та стіни, є серйозні проблеми з дахом.

Мешканці цього будинку – люди активні. Щодо своїх проблем пишуть багато, аж до Верховної Ради, відеозвернення записують.

А ще старий двір, оспіваний у класиці, зумів зберегти кілька табличок, що збереглися від радянських часів, старі плити та багато архітектурних тонкощів. Так і хочеться стояти тут та вивчати кожну деталь. Заодно замислитись: невже старий двір, куди водять екскурсії, не заслужив хоча б нового асфальту? Або сучасної плитки. Або відновлення тих самих старих плит…

Тут є чим милуватися, але будьте обережні: тут обвалюється фасад, тут обсипається штукатурка. І дуже уважно дивіться під ноги.

Фото авторки