Одеса на воєнному становищі, день 70-й: Міський сад у квітуче-тривожних переливах

Чому він мені здався ще красивішим, ніж минулого року?.. Навіть класичні «свічки» каштанів представилися чимосьсь неймовірним. Знамените юдине дерево, що розпускається, так і манить до себе: помилуйтеся, мовляв, мною, я — знаменитість. Так, знаменитість ось-ось розпуститься на повну силу, хоча юдине дерево є у нас далеко не тільки в Міському саду.

Звучить музика: один музикант розташувався у самому Горсаду, інший намагається поряд — на Дерибасівській. Деякі лавки в огорожі: їх пофарбували.

Не стримуючись б’є фонтан і лунає дитячий сміх. Ідилія, яка в душі все одно множиться на тривогу, що вже стала звичною. Те саме — і в Літньому театрі. І так радісно спостерігати, як катаються біля входу до театру на гойдалці дівчата. І як у самому Горсаду сидять за столиками одесити, хай їх і небагато.

Молода жінка проглядає стрічки новин у мобільному телефоні. Дві літні одеситки неподалік обговорюють останні трагічні одеські події. Одній з них явно хочеться скоріше додому, весь час запитує: «А ми почуємо повітряну тривогу?».

Друга ж, навпаки, вважає, що вдома сидіти не можна, треба більше повітрям дихати. Заодно скаржиться:

— Коліна щось крутить. Гроза буде.

Перша злякано:

— Не треба грози! Почне грім гриміти. А коли гримить, я не виношу. Сил уже немає.

Я пройшла вже кілька кварталів, коли зрозуміла, що бабусині коліна таки мали рацію: згустилися хмари і загриміло.

Ймовірно, грім викликав переляк не лише у літньої одеситки, яка відпочивала з подругою у Міськсаду. Одеські телеграм-канали стали навперебій заспокоювати: «Не напружуємось — це звучать травневі грози з громом!».

Просто травневий грім. Втім, уже сімдесятий день все дуже не просто.

Читайте також:

• Одеса на воєнному становищі: як рекламники підтримують українських воїнів (фоторепортаж);
• Одеса на воєнному становищі, день 67-й: Новий базар та його першотравневі ціни

Фото Марії Котової