Новий сенс життя: скрипаль став гончаром та перетворив свій будинок в музей

Праця, боротьба та любов до творення. Саме ці три якості допомогли Богдану Нікіруй почати створювати те, що стало новим сенсом його життя, – зберігати те, що дісталося нам у спадок.

Як скрипаль хотів стати фермером

Він народився у Білгороді-Дністровському в українсько-болгарській родині. Здобув музичну освіту, опанувавши найвитонченіший музичний інструмент – скрипку. І став учасником народного ансамблю «Веселка», який створили його творчі батьки — співачка мати і музикант батько.

Колектив брав участь у різноманітних концертах, фестивалях, творчих перформансах. Однак, коли світ накрила ковідна хвиля і всі масові заходи надовго довелося призупинити, енергійний Богдан замислився, як переналаштувати свою діяльність, щоб залишатися корисним для суспільства. І тоді зіграли мамині гени – він вирішив купити будинок і на городі вирощувати огірки, помідори та інші овочі. Саме цим мамині предки колись заробляли собі на життя.

Купив дім зі швейцарським льохом

Обираючи будинок, звернув увагу на той, у якому був старовинний, збудований ще швейцарцями, льох. У 19 столітті в Шабо розміщувалася швейцарська колонія — про це я обов’язково вам розповім в одному з наступних номерів газети.

У результаті будинок у селі Салгани — між Білгородом-Дністровським та Шабо — був куплений, але початкова мета вирощувати тут помідори та огірки змінилася. Богдан вирішив на мальовничому місці біля Дністровського лиману створити інтерактивний музей – відновити унікальний льох, облаштувати приміщення для майстер-класів та збирати тут речі, що пам’ятають тепло предків.

Діти не знають, що таке плуг

Двір невеликого будинку вже усіяний «тясками» (стискачами) для винограду різних розмірів, плугами, бочками та іншими предметами старовинного побуту. У будинку зараз триває ремонт.

— Тут ми даємо старим речам друге життя, бо кожна з них має свою історію. Молоді люди, на жаль, не зберігають речі своїх бабусь, зроблені їхніми руками. Ми сюди приводимо дітей, організовуємо для них екскурсії, адже вони не знають навіть, що таке плуг. Попереду в нас багато роботи, але на це потрібні гроші. Мій син воює на фронті, і всі кошти здебільшого йдуть туди. Але ми потроху все ж таки створюємо умови для популяризації традицій, — розповідає Богдан Нікіруй.

Гончарству навчають майстри з Полтави

До початку повномасштабної війни до Салганів приїхала родина гончарів із Полтави, щоб влаштувати тут кілька майстер-класів. Так вони тут і лишилися жити та зараз навчають гончарній майстерності всіх охочих.

Отже, чекаємо на весну, щоб знову взяти курс на Салгани та стати гостями справжнього бессарабського хутора, вдосталь насолодитися колоритом, красою та українською народною музикою у виконанні самого господаря Богдана Нікіруй. А він рідко грає один — зазвичай кличе весь народний ансамбль української народної пісні «Веснянка». Тож з ними гостювати можна й не один день.