Чого тільки часом не побачиш на одеських вулицях! То таку пташину годівницю вивісять на дереві, що хочеться вивчати й вивчати, то оголошеньку якусь зобразять, не відразу й зрозумієш, що мається на увазі, то арт-об'єкт встановлять мальовничо-загадковий...
На старенькій Молдаванці (вулиця Садиківська) натрапили ми на казкову міні-полянку, точніше палісадник. А там оселилися дерев’яні герої, дуже (і не дуже) одеські – якийсь бородатий чоловічок, на лісовичка схожий, але тільки з якорем. Руки простягнув, а в долонях у нього монети. Праворуч – гілка з птахами, ліворуч – голуб, видно, що з характером, тримається гордо, з іншими пташками у спілкування не вступає. Ну ось як повз пройти?..
Поки я фотографувала цю вуличну дивину, ззаду мене відчинилися двері і пролунав собачий гавкіт. Пса відразу закликав «до порядку» його господар – літній одесит. Мені пощастило: саме він і виявився автором цієї своєрідної інсталяції. Звати одесита Петро Глєбов, йому 84 роки.
– Ви скульптор? Художник?
– Ні, я будівельником все життя пропрацював. А це так, захоплення. Я ось раніше на цій же вулиці мешкав, тільки в іншому номері. Завжди у вільний час з дерева любив вирізати. Тільки все, що ви знімаєте, я не просто так тут встановив…
Як виявилося, на цій старій вулиці трапилася проблема із каналізаційною трубою. Сусіди всі не могли потрібну суму на ремонт зібрати.
– Ось тоді я й установив цього суб’єкта з простягнутими руками. Заради хохми, звичайно. Каналізацію давно полагодили, а він усе з простягнутими долонями стоїть…
– А хто це?
– А хто як хоче, так і називає. Просто Хтось. Люди повз проходять, обов’язково зупиняються. Усміхаються. І якби ви тільки знали, як мені це приємно. Стоять перехожі, вивчають та посміхаються. Якщо я можу своїми роботами посмішку у людини викликати, значить, не дарма живу, правда?
Поговорили, з роботами познайомилася, я збиралася далі йти. Але мій співрозмовник раптом запитав:
– А ви впевнені, що всіх, кого я тут вирізав із дерева, ви побачили, вивчили та сфотографували?
Ага, зрозуміла: тут і своя майстерня загадка десь є. Довелося ще одного героя пошукати. Знайшла. Трохи далі: це був чортик. Кумедний такий, зубастий, веселий.
– Цього персонажа далеко не всі помічають. А даремно. Хто побачить – тому удача, – підказав мені його автор.
До фотозвіту додаю, звісно, і веселого Чорта. На удачу!
Читайте також:
Марія Котова
Фото автора
28 лютого 1909 року в офіційних «Известиях Одесской городской думы» з’явилося повідомлення про перейменування Ново-Рибної… Read More
Психоневрологічний заклад «Острів Надії» у Білгород-Дністровському так і не відкрив двері для пацієнтів, а обласний… Read More
Вранці Одесу огорне туман, а вдень на горизонті з’являться перші весняні промені. Водії, не втрачайте… Read More
Створення гармонійного простору нагадує роботу художника: стіни є тлом, а меблі — головними мазками. Правильно… Read More
Удар Ірану по ОАЕ, паніка в Дубаї, скасовані рейси й укриття для дипломатів — світ… Read More
Нещодавно на Одещині завершився обласний конкурс «Учитель року-2026». За його результатами, у наступний етап пройшли… Read More
