Чи справді Павло Скоропадський «перевернув» український прапор, звідки взялися ці міфи та до чого тут давньокитайське гадання, які справжні витоки українського стягу — розповідаємо в матеріалі.
Ключові моменти:
Про український прапор часто розповідають історії, які звучать переконливо, але мають мало спільного з документами. Одні говорять, що його нібито «перевернув» Павло Скоропадський, інші шукають пояснення у давньокитайській «Книзі змін», а ще одна популярна версія пов’язує синьо-жовті кольори зі шведським королем Карлом XII. Ми звернулися до матеріалів Українського інституту національної пам’яті та історичних джерел, щоб розібратися, де тут факти, а де пізніші легенди.
Одна з найпоширеніших версій стверджує, що за часів Української Центральної Ради український прапор нібито був жовто-синім, а після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського у 1918 році його «перевернули» — синю смугу поставили зверху, а жовту опустили вниз.
Однак документи Української Народної Республіки свідчать про інше.
У січні 1918 року українські урядові документи вже фіксували саме синьо-жовте розташування барв. 27 січня було ухвалено Тимчасовий закон про флот УНР, у якому прапором торговельного флоту визначалося полотнище з блакитною та жовтою смугами. За даними Українського інституту національної пам’яті, верхньою була блакитна смуга, а нижньою — жовта.
Більше того, УІНП наголошує: у 1918 році українські уряди затверджували саме синьо-жовте поєднання. За гетьмана Павла Скоропадського різні службові штандарти формувалися на блакитно-жовтій основі, а 16 липня 1918 року було затверджено військовий прапор Української Держави. За Директорії синьо-жовтий також залишався українським національним прапором.
Водночас є важлива деталь: до офіційного впорядкування символіки у 1918 році траплялися обидва варіанти розташування кольорів. Тому окремі фотографії чи зображення жовто-синіх полотнищ самі по собі не доводять, що існував якийсь офіційний «переворот» прапора.
Отже, твердження про те, що Скоропадський нібито «перевернув» державний прапор, є міфом.
Інша версія переносить історію українського прапора з Європи до Стародавнього Китаю.
Прихильники цієї теорії стверджують, що синій колір над жовтим нібито створює несприятливу комбінацію відповідно до «І Цзин» — китайської «Книги змін». Їй приписують прогноз занепаду, а жовто-синьому розташуванню — навпаки, позитивне значення.
Але до української вексилології ця концепція не має жодного стосунку.
«І Цзин» є давньокитайським текстом, пов’язаним із китайською філософською та ворожильною традицією. Принципи його гексаграм не є правилами створення державних прапорів. Історик-геральдист Андрій Гречило, пояснюючи цей міф, наголошував на відсутності зв’язку китайських вірувань із європейською традицією вексилології.
Тобто український прапор не створювали за фен-шуй, а порядок його кольорів не визначали китайські гексаграми.
Ще одна популярна легенда пов’язує український синьо-жовтий прапор зі Швецією. За цією версією, шведський король Карл XII нібито подарував козакам синьо-жовті кольори.
Проблема цієї історії — у хронології.
Синьо-золоте поєднання використовувалося в символіці руських земель задовго до Північної війни та часів Карла XII. Зокрема, синій і золотий кольори зустрічаються в геральдичній традиції, пов’язаній із руськими землями середньовіччя.
У джерелах про Грюнвальдську битву 1410 року польський хроніст Ян Длугош описував хоругви руських земель: Львівська земля виступала із золотим левом на лазуровому полі, а Перемишльська — із золотим двоголовим орлом на блакитному тлі.
Це ще не був сучасний український державний прапор, але такі свідчення демонструють давність використання синьої та золотої гами в символіці українських земель.
Тому пов’язувати походження українських національних кольорів із подарунком шведського короля немає підстав.
Історія українського прапора не починається ані зі Скоропадського, ані з Української революції 1917–1921 років.
Синій і золотий кольори мають давню традицію в символіці руських земель. Їх можна зустріти в гербах міст, земель і князівських родів. Український інститут національної пам’яті зазначає, що поєднання блакитного тла із золотими елементами простежується в символіці українських населених пунктів ще від часів Русі.
У 1410 році під час Грюнвальдської битви руські землі виступали під власними хоругвами, серед яких були стяги із золотими зображеннями на блакитному тлі. Це важлива частина історії української геральдичної традиції, хоча ототожнювати середньовічні земельні хоругви із сучасним Державним Прапором було б неправильно.
Синьо-жовте поєднання саме як українські національні кольори остаточно утвердилося у XIX столітті, під час європейської «Весни народів». У червні 1848 року синьо-жовтий прапор замайорів над Львівською ратушею. Відтоді національні кольори дедалі активніше використовували українці Галичини, Буковини та Закарпаття.
На початку XX століття синьо-жовті прапори вже стали помітним атрибутом українського національного руху. У 1917 році під ними проходили українські маніфестації, а влітку того ж року під синьо-жовтим стягом на фронт вирушив полк імені гетьмана Богдана Хмельницького.
27 січня 1918 року синьо-жовте полотнище було офіційно закріплене в Тимчасовому законі про флот УНР. Згодом синьо-жовтий прапор використовували Українська Держава, Директорія УНР та Західноукраїнська Народна Республіка.
Читайте також: Прапор України: які кольори правильні?
Після окупації України більшовицькою владою синьо-жовтий стяг опинився під забороною. Його використання стало проявом українського національного спротиву.
Навіть у радянські часи українці ризикували свободою заради права підняти національний прапор. 1 травня 1966 року синьо-жовтий стяг підняли над будівлею Київського інституту народного господарства. За цей вчинок Георгій Москаленко та Віктор Кукса отримали відповідно три та два роки таборів суворого режиму.
Наприкінці 1980-х років прапор почав повертатися у публічний простір. 26 квітня 1989 року він замайорів під час мітингу у Львові. У 1990 році синьо-жовтий стяг з’явився над міськими радами Тернополя, Львова та Києва. 4 вересня 1991 року прапор підняли над Верховною Радою України.
А 28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила синьо-жовтий стяг як Державний Прапор України. Конституція України визначає його як полотнище з двох рівновеликих горизонтальних смуг: синьої вгорі та жовтої внизу.
Таким чином, сучасний український прапор — це не результат випадкового рішення політиків XX століття. Його історія поєднує давню геральдичну традицію руських земель, національне відродження XIX століття, Українську революцію 1917–1921 років, боротьбу проти радянського режиму та відновлення незалежної української держави.
І, мабуть, саме тому навколо нього виникає так багато міфів. Адже синьо-жовтий прапор для українців — це не просто два кольори на полотнищі. Це символ, який пережив втрату державності, заборони та репресії й зрештою повернувся над Україною вже як Державний Прапор.
Раніше ми розповідали що український прапор має несподівану історію: що ми дізналися від одеського історика.
Читайте також: Де, коли і за яких обставин в Одесі вперше підняли український прапорю
Як власнику квартири захистити свої майнові права, якщо повнолітні родичі живуть у помешканні, користуються комунальними… Read More
Одеса зустріне день теплою та сухою погодою, але без вітру не обійдеться. Температура повітря підніметься… Read More
М'ясоїдівська — одна з найвідоміших вулиць Молдаванки, але її історія значно цікавіша за саму назву.… Read More
В Одесі виставили на продаж один із найвідоміших історичних особняків міста. Будівля на Італійському бульварі… Read More
Одесу цієї зими можуть чекати часті відлиги, дощі та мокрий сніг, які перериватимуться короткими хвилями… Read More
На початку вересня гривні виповнюється 30 років. Розповідаємо, чому для української валюти обрали саме цю… Read More
