Ми і війна: кому довіряють жителі Одеської області — результати соцопитування (фоторепортаж)

Результати опитування представили: аналітикиня фонду «Демократичні Ініціативи» імені Ілька Кучер Поліна Бондаренко, голова Одеської обласної організації Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» Анатолій Бойко, політолог, директор комунікаційної агенції GN Consulting Олександр Шатхін.

Як жителі Одеської області ставляться до різних соціальних груп

З п’яти запропонованих груп, найтепліше ставиться до українців з західних областей та до ВПО, які, у зв’язку з війною, переїхали жити до Одеської області.

Під час опитування, 49% респондентів зазначили, що росіянам взагалі має бути заборонений в’їзд до України. Втім 26% готові допустити росіян до свого найближчого кола спілкування, що на 7% більше, порівняно з респондентами, які були готові допустити до свого найближчого кола ромів.

Спікери, які представляли результати соцопитування, додали, що абсолютна більшість опитаного населення Одеської області (57%) погоджується, що увесь російський народ відповідальний за війну проти України, а не тільки політичне керівництво держави. Не згодні з цим твердженням 30% опитаних, ще 13% не визначилися з власною позицією щодо цього питання.

Частіше покладають відповідальність за війну проти України на російський народ молодші респонденти: 66% серед респондентів віком від 18 до 29 років, порівняно з 51% серед респондентів старших 60 років. Втім серед усіх категорій відносна більшість погодилася з твердженням про колективну відповідальність.

І ще. Респонденти, які проживають в селищах та селах частіше погоджувалися з твердженням про колективну відповідальність російського народу, ніж населення міст: в середньому 63% порівняно з 55% у містах.

Церковно-релігійні погляди

Більшість опитаних респондентів належать до Православної церкви України — 34%. Другою за популярністю, серед опитаного населення Одеської області, є Українська православна церква Московського патріархату — 7%. Близько 5% опитаних вважають себе просто православними, або належать до інших православних церков. Загалом на православні церкви приходиться 46% респондентів, а загалом до тієї чи іншої релігії належать 50% опитаних. Не сповідують релігійних поглядів 33% респондентів. 17% не забажали відповідати на питання щодо власної релігійної приналежності.

Для порівняння: раніше близько третини жителів області вважали себе парафіянами Української православної церкви Московського Патріархату, тоді як зараз цей показник знизився до 7%. Одночасно з тим, відбулося зростання частки респондентів, які не сповідують релігійних поглядів: у 2022 році таких респондентів було близько 7%, наразі їх частка зросла на 26%.

Довіра до політичних, воєнних інститутів та волонтерів

Довіра до інститутів влади серед респондентів в Одеській області відповідає загальнонаціональним тенденціям. Президенту України довіряє 66% опитаних. Вищий рівень довіри у ЗСУ, їм довіряє 81% респондентів.

Порівняно високим рівнем довіри серед респондентів користуються волонтерські організації (68%).

Підтримка українізації та дерусифікації

З 2021 року частка респондентів у Одеській області, яка послуговується українською мовою вдома зросла з 26% до 42%. Однак абсолютна більшість все ще розмовляє вдома російською — 54%.

На думку респондентів, в Україні порушуються мовні права громадян, які у повсякденному житті переважно спілкуються як українською, так і російською мовою. Про порушення мовних прав україномовних громадян заявило 35% опитаних. З них 21% вважає, що порушення прав відбувається іноді, 10% — оцінює випадки як поодинокі, 4% — вважає, що порушення прав відбувається регулярно. Близько половини опитаних респондентів (49%) вважають, що права україномовних осіб в Україні взагалі не порушуються.

Про порушення мовних прав російськомовних осіб заявило 42% респондентів в Одеській області. З них 22% вважає, що порушення прав відбувається іноді, для 10% респондентів порушення прав російськомовних є регулярним, 10% вважають порушення мовних прав поодинокими випадками. 42% опитаних заперечують порушення прав російськомовних осіб в Україні.

59% опитаних позитивно ставляться до обов’язкового використання української мови у сфері обслуговування. Проти цього виступає 13% респондентів.

Респонденти є розділеними у своєму ставленні до заборони російських артистів і фільмів в Україні: 39% вважає, що заборона  російських артистів і фільмів в Україні є необхідним кроком для захисту держави, у той час як 34% вважають таку заборону помилкою, яка є обмеженням прав громадян.

Попри те, що переважна більшість все ж погоджується з забороною російських артистів і фільмів, відносна більшість респондентів (37%) вважає допустимим виконання у публічному просторі пісень російською мовою. Не погоджується з цим трохи менше респондентів — 30%. Близько 20% опитаних загалом байдуже на те, чи підпадатиме публічне виконання російськомовних пісень під заборону.

Цікаво: серед тих, хто чув про демонтаж пам’ятника Катерині ІІ в Одесі, більшість (36%) ставиться до цього негативно. Чверть (24%) опитаних позитивно зустріли новини про демонтаж пам’ятника. Нейтрально ставляться до знесення Катерини ІІ 26% опитаних.

Яким джерелам інформації довіряють жителі Одеської області?

На відкрите запитання про джерела інформації, які респонденти найчастіше використовують, щоб дізнатися новини про війну, респонденти найчастіше згадували Телеграм-канали («Одесса Инфо», «Хуйовая Одесса»), загальнонаціональні телевізійні канали («1+1», «Інтер», «СТБ», «ICTV», «Україна») та Вайбер-канал «Молния».

На Телеграм-канали приходиться 180 згадок, що більше ніж частота згадок загальнонаціональних телеканалів — 159. Особливістю Телеграм-каналів, так само як і Вайбер-каналів, є їх анонімність. Зосередженість аудиторії навколо анонімних джерел інформації може загрожувати маніпуляціями громадською думкою та дезінформацією. Подекуди такі канали є афільованими з Росією.

Цікаво, що Телеграм-канал «Труха Украина», який має понаде 2 млн підписників, та є найпопулярнішим Телеграм-каналом в українському сегменті Телеграму, не увійшов навіть у топ-10 за частотою згадок наших респондентів. Його згадало, як джерело новин про війну, лише 10 респондентів. Так само респонденти майже не згадували про місцеві ЗМІ.

Вразливість до російської дезінформації

61% респондентів не погодилися з твердженням, що українська влада використовує надані партнерами системи ППО тільки аби захистити Київ, а мешканці Одещини потерпають від обстрілів. Погоджуються з тезою 14% респондентів. Решта не змогли визначитися з власною позицією щодо цього питання.

Російська пропаганда також була спрямована на формування бачення подій часів Революції Гідності. Зокрема події в Одеському будинку профспілок 2 травня 2014 року проросійські медіа використали для залякування місцевого населення «бандерівцями» та українськими націоналістами.

Відносна більшість респондентів (20%) покладає відповідальність за загибель людей у Одеському будинку профспілок на російські спецслужби, правоохоронні органи Одеси (18%) та активістів Одеського Майдану (17%). Трохи рідше респонденти звинувачували активістів антимайдану (11%) та український уряд (9%). В конспірологічну ідею, яку активно поширювала Росія, про втручання західних спецслужб, вірять лише 4% опитаних. Водночас 38% респондентів не змогли визначитися з відповіддю.

Попри те, що результати опитування не свідчать однозначно на користь проукраїнського бачення подій 2 травня 2014 року, однак порівняно з 2021 роком, ситуація дещо покращилася. Зокрема з 25% до 9% знизилася частка респондентів, які звинувачують український уряд. На 4% знизилася частка респондентів, які покладають відповідальність на західні спецслужби і на 9% зросла частка осіб, які вважають винними російські спецслужби.

Ставлення до мобілізаційних заходів та територіальних центрів комплектації

90% респондентів чули від друзів чи знайомих про випадки вручення повісток представниками ТЦК у публічних місцях. Респонденти, які чули від друзів чи знайомих про випадки вручення повісток у публічних місцях, також частіше виявляли недовіру до голів обласних військових адміністрації та ТЦК, однак така тенденція не спостерігалася щодо довіри до ЗСУ.

65% респондентів, які чули від друзів чи знайомих про випадки вручення повісток у публічних місцях, погоджуються, що вручення повісток у публічних місцях є невиправданим та порушує права людей. Серед тих, хто не чув про випадки вручення повісток у публічних місцях, цю тезу підтримує 37%.

Про випадки серед друзів чи знайомих, коли людина вживає заходів, аби не отримати повістку в публічному місці, знають близько 39% респондентів. У той час як 37% не чули про такі випадки серед свого кола знайомих. Майже чверть респондентів (24%) не змогли відповісти на питання.

Абсолютна більшість опитаного населення Одеської області (62%) погоджується, що в цілому, вручення повісток у публічних місцях є невиправданим та порушує права людей. На противагу, 11% респондентів, погодилися, що в цілому, вручення повісток у публічних місцях є законним та виправданим для мобілізації.

Оцінка воєнного становища України та можливих шляхів завершення війни. Вступ до НАТО. Мирні угоди

Респонденти є переважно оптимістичними щодо продовження підтримки України з боку Заходу. 33% опитаних не поділяють думку, що відсутність успіху України на полі бою, протягом найближчих 3-4 місяців, може призвести до суттєвого зниження підтримки з боку Заходу. На противагу, 24% респондентів, передбачають, що відсутність успіху в ході контрнаступу може знизити підтримку Заходу.

Серед опитаних респондентів відсутній консенсус щодо підтримки продовження війни: 37% респондентів хочуть, щоб війна закінчилася найближчим часом «за будь-яку ціну», тоді як 45% готові погодитися з продовженням війни, якщо це необхідно для перемоги.

Як зазначили спікери, дослідження виявило, що більшість респондентів, які готові завершити війну якнайшвидше «за будь-яку ціну», не готові йти на реальні поступки Росії. Таким чином максимальна частка українців, які дійсно готові піти на хоч якісь поступки заради швидкого закінчення війни, становить 8%, а не 30%.

І ще. Ставлення до переговорів про припинення війни серед респондентів є неоднозначним. З одного боку, 33% опитаних погодилися, що країні варто йти на переговори, оскільки Україна зазнала великих втрат і може втратити ще більше людей. Не погодилися з цим твердженням 35%. З іншого, 48% респондентів, водночас, погодилися з тим, що мирні перемовини є неприйнятними, якщо мир не відповідатиме інтересам України. Не згодні з цим твердженням 13% опитаних.

Серед респондентів розділилися думки щодо потенційного впливу тривалості війни на вірогідність завершення війни на умовах України. Відносна більшість опитаних (39%) згодні, що тривалість війни не зменшить шанси на завершення війни на умовах України. Трохи менша частка респондентів (21%), напроти, вважають, що тривалість війни у часі зменшить можливості для держави завершити війну на вигідних умовах.

Більшість респондентів (45%) погоджується, що війна може припинитися лише на умовах України, без жодних поступок РФ. Водночас, 37% респондентів готові піти на певні компроміси заради припинення війни. Піти на будь-які поступки аби війна припинилася, готові 6% опитаних. В контексті компромісів важливо як респонденти реагували на конкретні поступки, які потенційно може вимагати російська сторона від України.

Найменше респонденти готові погодитися на скорочення чисельності ЗСУ (6%) та визнанням територій України, які зараз окуповані, частиною Російської Федерації (8%), навіть якщо в обмін на це Росія припинить вогонь на лінії фронту та припинить ракетні обстріли міст України.

Погодитися на окупацію Криму та ОРДЛО з виведенням російських військ з українських територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року та відновленням лінії розмежування станом на 23 лютого 2022 готові 16%. Проти такої поступки виступає 65% респондентів.

Поступки у культурній та мовній сфері виявилися трохи більш прийнятними для респондентів, ніж територіальні поступки та поступки у сфері обороноздатності власної армії. Погодитися на відмову від політики декомунізації готові 12%, проти такої поступки виступає 42%. Близько 45% респондентів не змогли визначитися з власною позицією щодо поступок РФ у питання декомунізації, в той час як інші запропоновані потенційні поступки не викликали в респондентів таких труднощів. Надати російській мові статус державної вважають прийнятним 15% опитаних, неприйнятним — 61% опитаних.

Найбільш прийнятною поступкою, як за часткою тих, хто згоден піти на таку поступку, так і за часткою тих, хто виступає проти такої поступки, є відмова від вступу України в НАТО. Погодитися на таку умову готові 34% респондентів. Проти такого компромісу виступає 41%. Такі результати можуть вказувати на певний скептицизм респондентів щодо можливого повноцінного вступу України в НАТО, або ж здатності НАТО захистити суверенітет України.

Таким чином, будь-які мирні угоди, які включатимуть якісь з шести вказаних поступок, можуть викликати опір всередині населення Одеської області. Попри наявну певну «втому» від війни та острах респондентів стосовно можливого розвитку подій на полі бою, відносна більшість опитаного населення області не готова йти на компроміси у питаннях територіальної цілісності та суверенітету країни.

Підтримка європейського курсу країни

Більш ніж половина респондентів (52%) вважають, що вступ до Європейського Союзу був би економічно вигідним для України. Не поділяє цю точку зору 19% опитаних, з них сильні переконання у економічній невигідності євроінтеграції для України мають 8%. Не змогли визначитися з власною позицією 29% опитаних.

Схоже, що респонденти з гіршим фінансово-матеріальним становищем, рідше вірили у економічну вигоду для країни вступу до ЄС: 35% серед вкрай бідних респондентів порівняно з 50% серед бідних і 63% серед умовно забезпечених. Однак різниці між групами пов’язана не зі скептицизмом щодо економічної вигоди євроінтеграції, а зі значно більшою невизначеністю щодо власної оцінки економічної вигоди євроінтеграції серед вкрай бідних респондентів — 47%.

Оцінка потенційної економічної вигоди для країни від євроінтеграції була переважно позитивною не залежно від віку респондентів. Серед респондентів пенсійного віку (60 років і старше) 47% погоджуються, що вступ до ЄС є економічно вигідним, в той час як респонденти віком від 18 до 29 підтримують цю тезу на 17% частіше. Однак, ця різниця пов’язана з нижчою часткою респондентів, які визначилися з власною позицією, серед респондентів старших за 60 років.

48% респондентів, водночас, очікують рішучих дій від держави задля прискорення вступу до ЄС…

Фото: Марія Котова