Картини одеситки про війну викликали жах у глядачів у Франції (фоторепортаж)

Емоції від картин Ірини Сушельницької не можна назвати позитивними: жах, смуток, страх, скорбота та розпач. Усі разом це породжує відчуття наближення апокаліпсису. І ще вражає свідомість того, наскільки протилежними можуть бути прояви homo sapiens: з одного боку Людина, яка створює «розумне, добре, вічне», з іншого – особина з загону приматів, що розмахує ядерною палицею разом зі своїми міньйонами.

На картинах одеситки глядач бачить постаті людей та їхні обличчя, черепа, соняшники, що зів’яли, на чорному тлі – все це своєрідні коди, які в сукупності і створюють ці емоції, зображені в назвах картин: “Біль втрати”, “Дух часу”, “Несломлені”, “Крик”, “Відчай”, “Плач”, “Втома”, “Жах”, “Мольба”.

– Це не абстрактні почуття, це мої власні відчуття, які народжувалися щоразу, коли над Одесою лунав сигнал повітряної тривоги, – розповіла телефоном із Одеси Ірина. – Моя майстерня знаходиться на 12-му поверсі і мені майже щодня, особливо на початку війни, доводилося відчайдушно бігти вниз до найближчого бомбосховища. Було страшно, душа стогнала, жах затьмарював свідомість, і я молилася, щоб цей кошмар швидше закінчився. їх олівцем у блокноті. А потім уже потім за допомогою аерографа переносила ці начерки на картину, сукупність яких і створили цю експозицію під назвою Голос війни.

Десятки тисяч студентів із багатьох країн світу навчаються в одинадцяти інститутах Сорбони. Щодня вони проходять вестибюлем головної будівлі університету, в якій і розміщується місцева арт-галерея. Саме вони разом із викладачами, а також паризькі діячі культури та мистецтва прийшли на урочисте відкриття виставки Ірини Сушельницької.

– Війна в Україні поступово сходить з перших шпальт французьких газет та репортажів на телебаченні, – сказала, відкриваючи виставку, її куратор Варвара Карпетченкова. – А ми у своїй галереї вкотре хочемо показати, що війна триває, що український народ зазнає найбільших страждань у своєму житті.

Варвара родом з Одеси і лише кілька років живе та навчається у Парижі. У Південній Пальмірі в неї залишилися улюблені отець Андрій, бабуся Тетяна та дід Геннадій. Вона постійно з ними на зв’язку та для неї страждання та біль рідної країни дуже близькі. Тому вона останнім часом провела вже другу виставку українських митців та збирається продовжувати цю тему.

Підтверджує плани Варвари та директор арт-галереї, професор Ян Тома.

– Ми бачимо наскільки зріс за останні півроку інтерес французів до України, її народу, культури та історії вашої країни, – каже пан Тома. – Тому нас пов’язують з вашою країною довгострокові плани, які будуть продовжені і після закінчення війни, яка, ми впевнені , завершиться перемогою України Навіть поверховий погляд на мистецтво та живопис ваших діячів говорить про те, як багато у вас самобутніх та цікавих художників, які не лише покажуть свої роботи, а й внесуть значний імпульс у розвиток французької творчої думки. Ми сподіваємось на створення спільних арт-проектів з українськими художниками.

Також оптимістично налаштована на розвиток співпраці з Україною та президент університету Сорбонна пані Крістін Нео-Ледук.

– Сьогодні у нашому університеті навчаються 87 студентів з України, – сказала вона у своїй промові на відкритті. – Кількість українців обов’язково зростатиме. Ми створюємо для них спеціальні програми, які полегшать їм вивчення французької мови та подальше навчання у Сорбонні. Ці проекти обов’язково сприятимуть подальшому розвитку співпраці між Францією та Україною у різних сферах економіки та соціального життя.

Вітала відкриття виставки в Сорбонні та преподавець Національного кораблебудівного університету, член ротарі-клубу «Миколаїв» Тетяна Чичкалюк. У своєму зверненні до гостей виставки вона наголосила на значущості допомоги Франції та, конкретно, університету Сорбони на підтримці України проти російської агресії.

Картини Ірини Сушельницької на виставці “Голос війни” в арт-галереї Сорбони:

Олександр ФЕДОРОВ, член Міжнародної федерації журналістів. Париж