Як боролися з похміллям літературні герої: цілющі рецепти

Після свят тема похмілля надзвичайно актуальна. Багато хто з нас бодай раз опинявся в такому становищі, зарікався ніколи більше не пити і втішався тим, що інші люди теж, бувало, мучилися похміллям. Але ще втішніше було б дізнатися, що не тільки реальні люди, а й літературні персонажі були схильні до цієї недуги. Однак, перш ніж перейти до літературних історій, хочеться нагадати, що багато які автори також не були поборниками тверезого способу життя.

Диявольський рецепт: ікра та сосиски

Один із найпопулярніших методів лікування похмілля — це принцип «лікувати подібне подібним». Іншими словами, хильнути зранку чарку горілки. Щоправда, цей метод не дуже люблять лікарі, але вони ж і пити радять помірковано. А після непомірних вливань всі засоби хороші. Принаймні саме так думав герой роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» Стьопа Лиходєєв.

Судячи з того, що вранці він почувався гірше ніж будь-коли, попередній вечір був напрочуд вдалий. Головний біль, споглядання коричнево-зелених кіл перед очима та уривчасті спогади були настільки болісними, що Стьопу не лякав навіть розстріл. Цей кошмар перервав професор магії Воланд, який врятував героя від болісного похмілля, а заразом дав йому кілька цінних порад.

По-перше, професор одразу відкинув пірамідон, який хотів вимагати у хатньої працівниці Груні нещасний Ліходєєв, а по-друге, докорив за те, що після горілки той пив портвейн. Замість пірамідону інфернальний гість запропонував рецепт ефективніший, з чого можна зробити висновок, що похмілля було знайоме і мешканцям потойбічного світу. Для поправки здоров’я Стьопі було запропоновано: ікру, мариновані гриби, сосиски в томаті та крижану горілку.

Обмовимося, що наші можливості все-таки не можна порівняти з потенціалом князя тьми. Тому з цього списку ми виберемо лише те, на що вистачить матеріальних резервів, які залишилися після свят. При цьому варто пам’ятати, що автором «похмільного рецепту» був професійний лікар Михайло Булгаков, а отже, ним можна безпечно користуватися і нам.

Аристократичний рецепт: термоядерна «устриця»

У зарубіжній літературі пальму першості можна віддати героям англійського письменника Пелама Гренвілла Вудхауса Бертраму Вустеру та його камердинеру Реджинальду Дживсу, які добре відомі і у нас у країні.

Незважаючи на легендарну британську стриманість, Берті Вустеру траплялося відчувати на власній шкурі наслідки “енергійних застіль”, коли він “зранку був трохи не тойво”. Від головного болю та інших незабутніх відчуттів аристократа-ледаря рятував Дживс. У його арсеналі безвідмовних засобів була суміш власного винаходу для порятунку страждаючих після веселих гулянок. Щоправда, рецепт Дживса підозріло нагадує традиційний британський коктейль із дивною назвою «Устриця прерій», але він повернув Вустера до життя.

Дживс стверджував, що його суміш “надзвичайно бадьорить”, але нам здається, що назва “шокова терапія” личила б їй набагато більше. Перший же ковток викликав відчуття, «ніби хтось у голові підірвав міну і поліз униз стравоходом з палаючим факелом у руці». Тож цим рецептом можуть скористатися тільки найсміливіші. До складу збадьорливого зілля входить соус «пікан», або вустерський соус, який готують з оцту, цукру і риби, сире яйце і червоний перець. Можна також додати соус «табаско» та сіль. Але перш ніж намагатися полегшити похмільні страждання за рецептом британських аристократів, все ж таки варто добре подумати.

Раніше ми розповідали про катастрофу пароплава «Святослав» та загибель одеських моряків.

Солдатський рецепт: поговорити по душі

Чеський письменник Ярослав Гашек сам був чудовою ілюстрацією «похмільної» теми. Він мало не спився, а врятувало його, як писали у романах, кохання. Заради серця він змушений був стати пристойним чоловіком і навіть влаштуватися редактором журналу «Світ тварин». Щоправда, у читачів неодноразово виникали сумніви у тверезості редактора, оскільки факти з життя братів наших менших у викладі Гашека шокували вчену братію. Редакторська кар’єра письменника закінчилася стрімко — одразу після того, як він повідомив читачам, що археологи знайшли скелет ящера, якого назвали «ідіотозавр».

Найвідоміший герой письменника – бравий солдат Йозеф Швейк, великий шанувальник великопоповицького пива. Не гаяв він і можливості добре закусити смаженими ковбасками та кнедликами. А ще варив потрясний грог за рецептом одного матроса. Після чергового бенкету Швейку доводилося приводити до ладу то офіцерів, у яких він служив денщиком, то фельдкурата Каца. Тому скористаємося рецептом, який пропонував один із командирів бравого солдата — якийсь майор. Він вважав, що найкращі ліки в разі будь-якого похмілля — задушевна розмова. Це допомагало йому «розсіятися» і відволіктися від тортури головного болю. Рецепт, щиро скажемо, так собі, тим більше що Гашек, який сам часто напивався до чортиків і навіть потрапляв за це до поліції, міг би вигадати щось дієвіше. Але, можливо, і ця порада комусь принесе користь.

Що пили класики?

• Оскар Уайльд вважав за краще абсент,
• Вільям Фолкнер – м’ятний джулеп,
• Джейн Остін – французьке вино,
• Скотт Фіцджеральд – джин,
• Джоан Роулінг – джин-тонік,
• Трумен Капоте – коктейль «Викрутка»,
• Едгар По – коктейль “Сазерак”,
• Джон Толкін – пиво,
• Оноре де Бальзак – каву.

Одеський рецепт: де-воляй та кефір

Одеський письменник Юрій Олеша, як відомо, також не відмовляв собі в задоволенні підштовхнути натхнення за допомогою гарної порції алкоголю. Від випитої горілки народжувалися приємні думки та впевненість у тому, що наступний твір матиме неймовірний ефект та успіх. Проте писав Олеша дедалі менше, а пив дедалі більше. У своїй «Книзі прощання» Юрій Карлович залишив спогад про те, як з колегою-письменником Володимиром Бугаєвським наступного після пиятики дня приводився до тями в ресторані готелю «Національ». Бугаєвський вважав за краще випити 150 г коньяку і закусити їх котлетами де-воляй, Олеша ж вибрав кефір, який, як він вважав, допомагав йому в боротьбі з алкоголем. Письменник дуже похвально відгукувався також про молоко, яке йому навіть снилося після особливо тяжкої пиятики.

Чим лікував похмілля Хемінгуей?

Відомий своєю любов’ю до міцних напоїв Ернест Хемінгуей частенько страждав від похмілля, проти якого він мав власний рецепт. Змішати 480 г горілки та 480 г крижаного томатного соку в посудині з льодом. Додати столову ложку вустерського соусу, 45 г лаймового соку, сіль, селери, чорний і кайенський перець.

Рецепти та поради збирала Ірина СОРОКІНА

Раніше ми розповідали, як п’єси Олександра Ланжерона ставили в паризьких театрах.