Флоранський скарб: як одесит знайшов повний глечик давніх монет (фото)

Срібні монети Кримського ханства

Сергій народився у селі Чорна на Окнянщині. І хоч вже давно переселився до Одеси, та з батьківщиною тримає тісний зв’язок. Часто навідується до села, відвідує рідну школу, співпрацює з музеєм. Його пристрастю була і залишається археологія.

До лав Збройних сил Сергій Жосан пішов з перших днів повномасштабного вторгнення.

Йшов останній день відпустки воїна. Був теплий весняний день. Військовому хотілося побути на самоті: тільки він і тихий плин Ягорлика.

— Відпустка військовослужбовця — на те й відпустка, щоб «відпустило», — каже Сергій.

Тож і вирішив піти на безлюдний берег річки Ягорлик. Взяв із собою і металодетектор. Пішов берегом річки, за давньою звичкою, дослухаючись до надр землі.

Скарб лежав у горщику, на глибині сорок сантиметрів. Зверху був прикритий вапняковою плитою квадратної форми, приблизно 20 на 20 сантиметрів.

— Його було знайдено випадково, при обстеженні берегу річки Ягорлик біля села Флора, — розповідає Сергій. — Назва «Флоранський скарб» від назви села і пішла.

Він налічує 140 срібних монет (акче), які карбувалися в Криму у 1480-х роках, за часів правління хана Менглі Гірея І. Це монети Кримського ханства.

Зараз монети проходять детальне вивчення та опис.

— Це не перший, і, я впевнений, не останній скарб, знайдений на нашій чарівній Окнянщині, — каже Сергій. — У серпні 2019 року у двох кілометрах від села Ілля було знайдено монети середини XVII століття. На полі, на глибині приблизно 50 сантиметрів, було знайдено 152 мідні монети Речі Посполитої — так звані соліди, які карбувалися з 1659 по 1668 рік на монетних дворах Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Нині монети Іллійського скарбу знаходяться у фондах археологічної виставки Чорнянського ліцею, де їх може побачити кожен охочий.

А Флоранський скарб Сергій передасть до Подільського краєзнавчого музею.

— Було б неправильно, якби монети покинули район, в якому були знайдені, — вважає Сергій.

Дивні люди — археологи

– Я навчався на історико-філологічному факультеті Південноукраїнського університету у чудових викладачів, таких як Андрій Добролюбський, Андрій Красножон, Володимир Чумак. Археологів часто плутають із шукачами скарбів, адже і ті, й інші лопатять землю. Однак археологи докопуються до вісток із стародавніх світів заради пізнання та збагачення історії, таємниць стародавніх цивілізацій, культури різних епох, — розповідає Сергій Жосан.

Він каже, що не зважає, коли інколи його не розуміють навіть добрі знайомі і кажуть, що археологи — дивні люди: як можна працювати не заради власної вигоди?

Сергій переконаний, що земля зберігає ще силу-силенну таємниць стародавніх народів і цивілізацій нашої планети.

Поїздка до загадкового «Карталу»

Спогади несуть його дорогами розкопок поблизу села Орлівка Ренійської громади. Саме тут знаходиться городище «Картал» — відома археологічна пам’ятка.

Ці експедиції під керівництвом тодішнього директора Одеського археологічного музею Ігоря Бруяко були плідними для студентів. Тоді вони знайшли кераміку, прикраси, фрагменти зброї і з’ясовували, до якої епохи вони належать.

– В Орлівці ми жили у будинку куратора курсу Олени Секерської. То було прекрасне літо: тонни піднятої землі, дунайські канали, вечірні багаття, смачна місцева бринза і прекрасні дівчата, які, крім румунської, іншої мови не знали. Але ми були юними, щасливими, одержимими археологією, і чудово розуміли одне одного.

Зі студентських літ і донині 33-річний Сергій Жосан любить працювати з книгами та документами.

– У студентські роки безліч часу проводив в Одеській науковій бібліотеці, де можна було «заховатись від соціуму», відпочити душею, — згадує Сергій.

Чим цінна знахідка?

Після закінчення магістратури Сергій Жосан виконував обов’язки директора школи села Тригради Окнянської громади.

Робота в школі аж ніяк не завадила йому зібрати чималий фонд знахідок на території громади. На даний час вони експонуються в історичному класі його рідної Чорнянської школи.

Вже понад п’ятнадцять років Сергій активно вивчає історію рідного краю. До повномасштабної війни він часто їздив у різні архіви, оскільки історичні події розкидали відомості про його край мало не по всіх архівах України.

Він автор багатьох статей, книг «Революційний рух та громадянська війна на Окнянщині у 1917-1921 роках», «100 років Дубівській трагедії. 1920-2020» та «Стародавня історія Окнянщини».

— Скарб може знайти і тракторист. Задача археолога – встановити, до якої культури він належить, у чому його унікальність. Оце і буде той скарб, заради якого працюють археологи. Бо знахідка – це всього лише знахідка. Цінна її історія. І такий скарб зветься – відкриття, — посміхається Сергій Жосан.

P.S. Поки матеріал готувався до друку, Сергій Жосан повернувся з відпустки до своєї частини. І знову разом з побратимами захищає країну від російської навали. А після визволення України мріє повернутися до улюбленої справи — вивчення рідного краю. І ця мрія додає сил воїну на полі бою.

Довідка «ОЖ»

Городище «Картал» — багатошарове місце декількох поселень, історія деяких з них походить ще з часів енеоліту. Це пам’ятка археології національного значення періоду існування Стародавнього Риму (комплекси трьох великих культурно-хронологічних періодів ранньої залізної доби). Поселення Картал утворилося у VI-VIII століттях до нашої ери. Городище розташоване на «Кам’яній горі». Пам’ятка історії зазнала пошкодження в результаті розробки кам’яного кар’єру.