Енергетична незалежність Півдня України: як Одеса і Миколаїв борються за світло, тепло та стабільність

Ключові моменти:

• Одеса та Миколаївська область регулярно страждають від атак на енергетичну інфраструктуру, але вибудовують стійкість: резервні джерела енергії, сонячні станції, децентралізація теплопостачання;

• У закладах соціальної сфери обох регіонів встановлено когенераційні установки, генератори, модульні котельні та акумуляторні системи;

• Активно впроваджуються сонячні електростанції: лише в Миколаївській області – вже у 31 закладі, зокрема в лікарнях;

• Розвивається альтернативна енергетика на біопаливі, особливо в малих громадах;

• ОСББ в Одесі забезпечило автономне опалення та електропостачання для мешканців, об’єднавши зусилля на рівні будинку;

• Міжнародна підтримка (USAID, GIZ, JICA, Greenpeace та інші) допомагає відновлювати й модернізувати системи теплопостачання та енергозабезпечення;

• Експерти наголошують: енергостійкість неможлива без системної державної політики та масштабних інвестицій — йдеться про мільярди доларів.

Електроенергія в Україні – звідки вона береться?

– За останні пару років в Україні активно почали встановлюватися когенераційні установки, – розповідає професор Геннадій Баласанян, завідувач кафедри теплових електростанцій та енергозберігаючих технологій ОНУ «Одеська Політехніка». – Такі автономні системи були і раніше, але масово проєкти реалізувалися лише зараз. На жаль, велика кількість вітряків та сонячних панелей наразі – на окупованій території Херсонщини та Запоріжжя. Проте ті, що лишилися, роблять великий внесок в загальну систему енергетики країни.

За словами науковця, у відсотковому відношенні ситуація із джерелами електроенергії наразі така:

• 60% електроенергії – атомні електростанції;
• 15% – імпорт електрики із західних країн;
• 10-15% дають теплові електростанції;
• 5-10% – альтернативні джерела енергії (когенераційні установки, гідроелектростанції, фотоелектричні сонячні електропідстанції).

Втім, загальна статистика не відображає регіональні труднощі. Як з ними справляються окремі регіони – залежить не лише від ресурсів, а й від організації на місцях. Розглянемо приклад Миколаївської області.

Чи готова Миколаївщина до блекауту?

За час повномасштабної війни у Миколаївській області зафіксували 1285 пошкоджень об’єктів розподілу електроенергії, з яких 99% вдалося відновити, повідомили в Миколаївській ОВА. Проте особливо вразливими залишаються громади поблизу узбережжя, такі як Очаківська чи Куцурубська. Вони досі досяжні для ворожої артилерії та FPV-дронів, і тому – у постійному ризику залишитися без світла, тепла та зв’язку.

Щоб вистояти, область впроваджує резервні сценарії. Ключові електропідстанції укріпили інженерним захистом І рівня. А усі заклади соціальної сфери – лікарні, школи, водоканали – вже мають генератори, кажуть в ОВА. За офіційними даними, їх понад 3,2 тисячі.

В ОВА кажуть, що обсяги місцевої генерації значно перевищують внутрішнє споживання. Фактично Миколаївська область – постачальник електроенергії для інших регіонів. У теорії це додає стабільності, але в реальності – не скасовує уразливість мереж до нових ударів і не гарантує захисту у разі повторного масованого обстрілу.

Одеса: виклики та локальні рішення

В Одесі ситуація схожа – пошкоджена інфраструктура, дефіцит ресурсів та ускладнений доступ до обладнання. І це стосується не тільки електроенергії – складнощі виникають і в системі теплопостачання, що в умовах блекаутів додає ще один рівень напруги. За словами Анни Позднякової, директорки КП «Теплопостачання міста Одеси», головні проблеми – це зношеність тепломереж, застаріле обладнання та відсутність автоматизованого управління. Крім того, чинні тарифи не стимулюють інвестиції в оновлення системи, тому перехід до енергоефективного теплопостачання відбувається повільно.

Централізоване теплопостачання вразливе до ракетних обстрілів, відключень електроенергії та руйнування елементів логістики. Тому Одеса активно працює над резерв забезпечити інфраструктурні об’єкти резервними джерелами тепла. Зокрема, у межах проєктів енергетичної стійкості на критичних обʼєктах (лікарні, котельні) встановлюють малі когенераційні установки, генератори та резервні дизельні або газові котли. Для окремих мікрорайонів розроблено сценарії децентралізації теплопостачання. Модульні котельні є в резерві, але їх планують використовувати лише для лікарень у разі потреби.

Повністю покладатися на джерела енергії, що працюють на дизелі чи газі, не завжди доцільно. Вони залежні від стабільного постачання пального, тому в умовах логістичних збоїв чи браку коштів стають вразливими. Це спонукає Одесу та Миколаїв активніше вивчати можливості сонячної енергії.

Ставка на сонце – сонячні електростанції на варті здоровʼя

В обох регіонах масово впроваджують сонячні електростанції (далі – СЕС). В Одесі прикладом енергетичної стійкості на практиці став кейс дитячої поліклініки №6, також відомої як Compass. У ніч на 19 лютого 2025 року вона зазнала пошкоджень під час дронової атаки. Було зруйновано лабораторію, вибито більшість вікон і дверей, пошкоджено перекриття та частину обладнання. Попри це, медзаклад не зупинив роботу. Причина – гібридна сонячна електростанція, завчасно встановлена за підтримки GIZ (Німеччина). Саме вона стала запорукою енергетичної незалежності закладу ще під час блекаутів 2022-2024 років.

– Ми змогли забезпечити збереження холодового ланцюга для вакцин, безперебійну роботу критичного обладнання, опалення, воду, звʼязок. І навіть зарядку гаджетів для пацієнтів. Запустили символічну акцію «Заряджайся разом із Compass», – розповідає директор поліклініки Сергій Горіщак.

У Миколаївській області сонячна енергетика також розвивається. Сонячні електростанції з’явилися у 31 закладі, з яких 24 – медичні. Їх протягом останніх трьох років встановлюють за підтримки донорів, каже позаштатний радник очільника Миколаївської ОВА з питань енергоефективності Дмитро Колосовський. У планах обласної влади забезпечити сонячними електростанціями кожну лікарню в області.

Частина таких станцій – із системами накопичення енергії, пояснив він. Вони дозволяють лікарням не залежати від затримки запуску дизель-генераторів у критичних ситуаціях.

– Якщо у генератора є затримка від 10 секунд до декількох хвилин, поки він вимкнеться і дасть електроенергію, то саме ці сонячні системи вмикаються за мілісекунди. Це особливо важливо для операційної. Лікарі під час операції могли навіть не помітити, як відбувається процес перемикання, – пояснив Дмитро Колосовський.

Але не всюди можна поставити сонячні панелі, не скрізь вони ефективні. У таких випадках регіони шукають інші варіанти – зокрема біопаливо місцевого виробництва.

Альтернативна енергія: де шукати додаткові джерела тепла?

Щоб не залишитися без світла через постійні обстріли, у Миколаївській області не лише відновлюють енергетичну інфраструктуру, а й роблять її стійкішою за підтримки міжнародних партнерів. Йдеться про паливні брикети, виготовлені зі соломи (злакових культур) або з лушпиння насіння соняшника. Наприклад, «паливні брикети Nestro із соломи» продаються в Первомайську за приблизно 5 000  гривень за тонну.

– У нас є певна кількість твердого альтернативного виду палива, яка виробляється в Миколаївській області. Тобто краще купувати це паливо у місцевих фермерів, щоб гроші залишились в області. Під час цих декількох років багато котелень було поставлено за рахунок донорів, – пояснив Дмитро Колосовський.

На практиці це означає встановлення твердопаливних котелень у закладах, які раніше були залежні від електроопалення, пояснив радник. Один із прикладів – місто Первомайськ, де майже всі школи, дитячі садочки та лікарні забезпечені теплом навіть на випадок відключень.

Фактично це відновлюване паливо з аграрних відходів. Вони – екологічні та економні, однак є фермерські господарства, які відмовились від цієї ідеї через нерентабельність. Про це розповів Вадим Коренда, директор компанії «Люкс-Ойл», яка працювала у Софіївці. Раніше це паливо користувалося попитом не тільки серед софіївчан, яким воно компенсувало відсутність газопосточання, але й продавалися в цілому по Україні. Але врешті-решт підприємцю довелося відмовитися від його виробництва.

– Як світло стало коштувати 10-11 гривень, ми вже не виробляли це паливо. Зарплати стали вище, електроенергія подорожчала, запчастини вдвічі подорожчали. Робити в мінус я ж не буду, – пояснив Вадим Коренда.

Альтернативна енергетика може бути не лише державною чи комерційною ініціативою. У деяких випадках її створюють самі мешканці, як, наприклад, в одеському ОСББ.

Як згуртованість мешканців ОСББ забезпечила автономне тепло

В Одесі прикладом локального самоврядування стало ОСББ «Одеса-Тополина-10». Десятиповерхівка, збудована понад 20 років тому, під час блекаутів отримала власну систему резервного енергоживлення для котельні.

На одному зібранні мешканці ОСББ вирішили придбати трифазний 10-кіловатний інвертор і три акумулятори по 5 кВТ до нього. Відтоді система забезпечує роботу котельні без електрики до 8 годин.

– Генератори шумні, особливо вночі. А ця система – тиха та ефективна. Працює котельня, ліфт, можна зарядити телефони чи павербанки, – розповідає голова ОСББ Володимир Ткаченко.

Мешканцям це обійшлося в 40 грн з квадратного метру. Рішення виявилось практичним і вигідним для 90 квартир. Але не все можна зробити власними силами. В такому випадку на перший план виходить міжнародна підтримка.

Міжнародна підтримка – хто допомагає?

Одеса активно залучає міжнародну допомогу для підвищення стійкості та енергоефективності теплопостачання, розповідає Анна Позднякова. Місту допомагають:

• Агентство США з міжнародного розвитку USAID  – надали труби, генератори, автомобілі для аварійного реагування;
• Програма Розвитку ООН – 9 когенераційних машин (4 вже змонтовані);
• Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ – 7 когенераційних установок (2 вже працюють);
• Японське агентство міжнародного співробітництва JICA – спецтехніка та автокран.

За останні роки міжнародні партнери передали Миколаївщині обладнання та матеріалів на 773,7 млн грн, повідомили в Миколаївській ОВА. Допомога використовувалась для ремонту пошкоджених ліній, захисту енергообʼєктів, розвитку резервної генерації та швидкого реагування на атаки. Серед партнерів:

• USAID;
• американська консалтингова та інженерна фірма Tetra Tech;
• Управління ООН з обслуговування проєктів UNOPS;
• Міжнародна організація з міграції;
• Міжнародний Червоний Хрест;
• компанія SIEMENS;
• Данія (донор Фонду відновлення енергетики України).

Окрема історія повʼязана з міжнародною екологічною організацією Greenpeace. Вони встановили гібридну сонячну електростанцію в сімейній амбулаторії №5 під Миколаєвом, що входить до «Центру первинної медико-санітарної допомоги №6». З початку повномасштабної війни амбулаторія у Великій Коренисі не припиняла роботу ні на день – тут надавали медичну і гуманітарну допомогу.

Найважчим був період блекаутів восени та взимку 2022-2023 років. У медзакладі зберігаються вакцини та ліки, які потребують постійного охолодження, тож персоналу доводилося по кілька разів на добу возити їх до інших амбулаторій із працюючими холодильниками. Це було виснажливо через велику відстань до міста – близько 25 кілометрів.

– Зараз ми стали енергетично незалежними. Через російські обстріли в Україні можуть бути і блекаути, і аварійні відключення, а сонячні панелі дуже полегшують амбулаторії життя. Ми працюємо і з літніми людьми, і з дітками, вакцинуємо їх, і тепер наші ліки та вакцини у безпеці, – розповіла медсестра сімейної амбулаторії Лілія Неточій.

Зовнішні інвестиції та внутрішня мобілізація – це добре. Але чи можна покладатися тільки на них у довгостроковій перспективі? Експерти кажуть «ні».

Чи можна обійтися без допомоги держави?

Незважаючи на всі зусилля, місцеві ресурси та донорська підтримка не можуть замінити системну політику. Олег Попенко, голова спілки споживачів комунальних послуг, вважає, що без державної підтримки неможливо реалізувати масштабні проєкти. Наприклад, для проведення заходів тільки по термомодернізації багатоквартирних будинків в Україні потрібно близько 100 мільярдів доларів. А якщо говорити про водоканали, то необхідно близько 15-20 мільярдів. Тому гранти можуть відіграти велику роль для малих громад, а в масштабах держави потрібно доробляти законодавство та перераховувати вартість електроенергії.

Європа вже це зрозуміла: енергоефективність – друга за пріоритетом у бюджеті ЄС. В Україні, за словами Попенко, – далеко не в першій десятці. Навіть з огляду на війну, це дуже погано.

Стійкість починається знизу, але тримається на державі

Блекаути стали буденністю, але до них можна підготуватись. Генератори, акумулятори, сонячні панелі вже сьогодні здатні не тільки забезпечити критичну інфраструктуру, а й мешканців будинків світлом і теплом. Альтернативна енергетика – це реальні рішення, які зміцнюють нас тут і зараз.

Південь України демонструє, що енергетична незалежність можлива за конкретних дій. Але навіть найкращі місцеві ініціативи та міжнародна підтримка не замінять системної політики. Лише державна участь, законодавчі зміни та масштабне фінансування допоможе Україні вибудувати стійку енергетичну інфраструктуру.

Над матеріалом працювали Юлія БОЙЧЕНКО та Олена КУДРЯШОВА

Матеріал підготовлений в межах проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Проєкт фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)