Другий шанс для Тарутинського степу: унікальний заповідник відновлюється після розорення

Унікальний степ хотіли знищити

Дикий Тарутинський степ розкинувся на понад п’ять тисяч гектарів. Ця територія насичена унікальною флорою та фауною. Тут живуть тхори, лісові коти, бабаки, лисиці, рідкісні кулани та сайгаки, лані. Це те, що треба берегти і захищати.

Однак на цінні землі в якийсь момент поклали око люди, які не переймаються долею національного багатства, а прагнуть привласнити все задля особистого збагачення. І почали ці «великі комбінатори» розорювати заповідні землі, причому офіційно, маючи дозволи. Як це стало можливим?

Збитків завдано – на мільярди

Річ у тому, що раніше на території заповідника розташовувався військовий полігон площею 24 тисячі гектарів. Його ліквідували у 2004 році, і майже всю територію колишнього полігону місцева влада передала під оранку.

Частину полігону все ж встигли розорати, але, щоб урятувати цей унікальний куточок дикої природи, у 2012 році, внаслідок тривалої, копіткої роботи екологів та природоохоронців, тут створили ландшафтний заповідник місцевого значення.

На початку жовтня 2016 року члени одеської організації «Центр регіональних досліджень» зафіксували, що заказник, попри його статус, продовжують розорювати. Як виявилось, місцеві підрозділи Міністерства оборони України уклали незаконні договори оренди з фермерами.

Тоді активісти зупинили роботу тракторів. Але, на жаль, техніка встигла знищити більше тисячі гектарів степу. До того ж цілинні землі постраждали не лише від оранки, але й від застосування гербіцидів, якими «господарі» знищували залишки червонокнижних трав, які вважали надокучливим бур’яном.

У зв’язку з цим в Україні розпочалася масштабна природоохоронна кампанія, до якої приєдналися політики, громадськість, іноземні організації та ЗМІ. Учасники засудили дії Міністерства оборони, а екологи оцінили збитки, що зазнав заповідник, — понад 12 мільярдів гривень.

Поки юристи боролися за скасування всіх незаконних договорів, укладених з місцевими фермерами про господарську діяльність на природоохоронних землях, екологи взялися за відновлення степового багатства.

Природа справляється на відмінно

Програму відновлення пошкодженого степу розробили спеціалісти біосферного заповідника «Асканія-Нова». Спочатку до Тарутинського степу завезли 20 куланів та 8 європейських ланей. Це було першим кроком на шляху до повернення тварин у дельту Дунаю, де їхні популяції жили ще 200 років тому.

Крім того, у 2020 році на непошкоджених ділянках Тарутинського степу зібрали насіння степових рослин та засіяли ними 250 гектарів розораних ділянок. Деякі ділянки залишили незасіяними, щоб понівечена земля відпочила. І вона дійсно потроху почала повертатися до дикого стану, заростаючи ковилою.

За експертними оцінками, для досягнення стабільного результату потрібен час — від п’яти до десяти років. На початкових етапах відновлення потребує великих зусиль та постійного контролю. Після цього, згідно з принципами ревайлдингу – прогресивного підходу до збереження природи, що передбачає повернення природних систем до стану, коли природа може дбати про себе сама., природі буде надано можливість самостійно завершити процес відновлення.

Сьогодні громадська організація «Ревайлдинг Україна» продовжує працювати над відновленням екосистеми степу: вони завозять тварин, спостерігають за ними. За словами активістів, попри тривалий та складний процес відновлення, вже є результат. Незайманий степ цього року вразив своєю різнобарвною ковдрою з квітів, що свідчить про успішність обраної методики. Отже, сподіваємось, що й далі результати відновлення дикого степу вражатимуть.

Цікаві факти

2022 року саме у Тарутинському степу вперше за останні 200 років на території Європи народився дикий кулан.

А торік екоактивістам удалося сфотографувати лісового кота. Цей вид занесено до Червоної книги України. Фахівці підкреслили, що рідкісний лісовий кіт почав повертатися до Придунав’я. Цей вид поширений у Карпатах, Закарпатті, невеликі популяції збереглися на Одещині, Волині та Буковині. Загалом у країні є близько 400-500 особин лісового кота. Він більший за домашнього і має міцніше тіло, коротший пухнастий хвіст і характерне забарвлення хутра.