Ключові моменти:

• Жнива-2026 фермери називають найдорожчими за 15 років.
• Вартість пального й добрив різко зросла
• Малі господарства залишаються без державних компенсацій
• Через війну дрібні фермери дедалі частіше входять до агрохолдингів

Щоб побачити, як цього року проходять жнива на півдні Одещини, журналістка Юлія Валієва побувала у Буджаку, відвідала фермерські господарства, поспілкувалася з аграріями, керівниками підприємств і жителями сіл. Репортаж ґрунтується на особистих спостереженнях, свідченнях учасників жнив та фактах, зібраних безпосередньо на місці.

З одним комбайнером урожай не збереш

На полях колишньої Тарутинщини завершується збір врожаю пшениці, ячменю, гороху, ріпаку. Попри війну, брак робочих рук, непомірно високі ціни на пальне та добрива, спеку, аграрії півдня Одещини розпочали збирати врожай одними з перших в країні. За словами сільгоспвиробників, цьогорічні жнива – це найдорожчий збір врожаю за останні п’ятнадцять років. Чи справді ситуація настільки критична, як із неї виходять фермери та чи вигідно невеликим сільгосппідприємствам долучатися до холдингів – про це розмова з аграріями півдня Одещини.

У фермерському господарстві, що знаходиться на території села Іванчанка Надрічненського старостату, жнива розпочалися з молебна в полі, який тут ведуть молдавською – в Іванчанці мешкають переважно молдавани. Його очолює Михайло Балан, який понад тридцять років працює на землі: 13 років він керував сільгосппідприємством «Лоза ВА» (с.Надрічне), а згодом подався у фермери.

– У мене небагато землі – близько трьохсот гектарів, здебільшого обробляю орендовану землю. Я тут знаю кожен клаптик. Цього року ми отримали непоганий врожай озимих – врятували весняні дощі. По ячменю і пшениці врожай склав десь 50 центнерів з гектара, – розповідає Михайло Васильович. – Маємо невеликий склад для зберігання зерна, з техніки – комбайн, трактор, вантажну машину.

Жнива проводять власним комбайном, на якому працює досвідчений комбайнер Михайло Передєлко – він і механізатор, і водій.

– Але з одним комбайнером, навіть універсальним, урожай не збереш. Підтвердити критичність свого господарства я не можу, як і більшість дрібних фермерів, через малу площу землі. Та й рівень середньої зарплати у 20 тисяч гривень ми не витягуємо цілий рік, тільки під час польових робіт. Тому дійшло до того, що цьогоріч мені довелося залучати водія із Західної України – наші хлопці не ризикують сідати за кермо, навіть щоб до елеватора в Соборне доїхати, – каже фермер.

«Здав зерно – розрахувався, і знову вліз у борги»

Крім браку робочих рук, різко виросли ціни на паливо, добрива, насіння. Водночас ціни на зерно впали.

– Мене врятувало те, що за рахунок врожаю минулого року я придбав паливо та добрива. Соляру купував ще за старою ціною – по 47 гривень за літр (зараз 65 гривень), а добрива – по 27, зараз їхня ціна 43-47 гривень за кілограм, – каже Михайло Балан. – Але, якщо ціни на зерно будуть такими, як зараз, то ми навряд чи вийдемо на рентабельність.

На сьогодні пшеницю приймають по 6,80-7 гривень за кілограм. Минулого року під час жнив ціна була вісім гривень. Ціна на ріпак – 18500 за тонну готівкою або 25 тисяч безготівково.

– Проблема в тому, що більшість малих фермерських господарств працюють без ПДВ (податку на додану вартість). Лише потужні сільгосппідприємства отримують ПДВ, тому в них і пшеницю приймають по десять гривень. Те ж паливо вони купують у великих обсягах, і їм повертається ПДВ. Малі фермери такої можливості не мають, – зазначає аграрій. – Виходить, держава не зацікавлена в розвитку дрібного фермерства – жодна компенсація для нас не передбачена. А головне – немає доступного кредитування під урожай: на відміну від холдингів, ми не маємо землі під заставу, адже взяли її в оренду у людей. Чесно кажучи, під час війни я працюю в боргах. Здав зерно – розрахувався, потім знову вліз. Добре, що з друзями-фермерами виручаємо один одного грошима, технікою і людьми. Інакше ніяк. Знаєте, що мені цікаво? Чи є у Верховній Раді хоча б один депутат-фермер? Напевне, ні, бо щось на користь малих фермерів жодних програм не приймається.

Здивувати може хіба що соняшник

У господарстві Михайла Балана засіяли пізні культури – соняшник, льон, кукурудзу. Спека зараз неймовірна, дощів майже немає, отже чи є сподівання на гарний урожай?

– Вже бачу, що врожайність кукурудзи та льону буде низькою – недостатньо вологи. Соняшник, якщо підуть дощі, ще може здивувати. Прогнозовані ціни по цим культурам теж невтішні. За кукурудзу пропонуватимуть, як і за пшеницю, льон коштуватиме 13-16 тисяч за тонну, по соняшнику побачимо у вересні, але експерти кажуть, що цьогоріч очікується рекордний світовий врожай соняшника, отже ціна буде низькою, – підсумовує пан Михайло.

Але головне для фермера – своєчасно розрахуватися з людьми.

– Оплата за кожний гектар буде гідною. Звичайно, дамо пшеницю, ячмінь, кукурудзу, олію чи насіння соняшника – хто як захоче. Для селян це можливість тримати птицю, худобу, а отже, виживати в ці тяжкі часи. Також розраховуюсь і готівкою, за бажанням, – каже Михайло Балан. – І ми обов’язково накриємо стіл після завершення жнив. Як би там не було, ми вдячні землі. І що б там не сталося, усе одно ми сіяли і сіяти будемо.

Холдинги проти фермерів: Чи виживуть малі фермерські господарства у нинішніх умовах?

Про це поговорили із Василем Узуном, заслуженим працівником сільського господарства України, керівником сільгосппідприємства «Прогрес», село Вознесенка Буджацької громади.

– Що вам сказати – ми не витримали викликів п’яти років війни і зараз завершуємо процес переходу в агрохолдинг «ТарутинеАгроГруп». До нього в Буджацькій громаді вже приєдналися сільгосппідприємства «Дружба» (с. Новодолинське) і «Сонячний агро» (с. Миколаївка), отже, це мої останні жнива. Збирання врожаю пшениці, ячменю на наших полях вже майже завершено. Середня врожайність – 50 центнерів з гектара, і це непогано. На підході ріпак, потім підуть кукурудза, соняшник. По кукурудзі та соняшнику очікування кепські, потрібні дощі.

– Не шкодуєте, адже ви сорок років очолювали «Прогрес»?

– Шкодую, а що вдієш? Треба думати не тільки про себе, а й про людей. Завдяки агрохолдингу наші механізатори, комбайнери отримали бронювання. У них виросла зарплата – під час польових робіт отримують по 50-60 тисяч. Тут добре розраховуються з людьми – на кожен гектар дають тонну зерна або гроші. Якщо людина опинилася в складних життєвих обставинах, дають кошти наперед, на п’ять-десять років, без процентів. Вважаю, нам пощастило, що ми увійшли в цей холдинг. Інакше б не вижили. Через війну в селі чоловіків залишилося обмаль, робочих рук не вистачає, паливо, добрива подорожчали, компенсацій від держави ніяких, тому для нас це найкращий вихід.

– На вашу думку, фермерство виживе в таких умовах?

– Навряд чи. Якщо нічого не зміниться, малі фермерські господарства просто не потягнуть таке навантаження. Зараз вони ще якось виживають, бо багато хто працює «по-чорному» – не показують реальну площу, яку обробляють.

Дивіться хоча б по ціні на зерно: до війни пшениця коштувала приблизно 5-5,50 гривні за кіло і з тих пір виросла лише на гривню (!), а паливо, добрива піднялися в ціні у сотні разів. З іншого боку, розумію зернотрейдерів – завтра щось прилетить на елеватор, і зерно не доїде до покупця, та й порти через постійні бомбардування працюють не на повну потужність або не працюють зовсім. Тому, гадаю, поки не закінчиться війна, підвищення цін можна не чекати.

– Колись ви очолювали Тарутинську районну спілку аграріїв. Чи є зараз якась громадська організація, яка б захищала права фермерів?

– Немає. Хоча така організація потрібна. Пам’ятаю, ми й до міністра сільського господарства дійшли, коли виборювали компенсацію за неврожай. А зараз я навіть не знаю прізвище міністра і хто очолює департамент аграрної політики в Одеській облдержадміністрації. Якось так сталося, що вони самі по собі, і ми самі по собі. Сподіваюсь, коли війна закінчиться, держава все ж зверне увагу на аграріїв, бо саме ми здійснюємо продовольчу безпеку держави.

Довідка «ОЖ»

Цьогоріч у Буджацькій та Бессарабській громадах сільгоспвиробники розраховуються з пайовиками так: від 750 кілограмів зерна до однієї тони за гектар землі. Також останнім часом намітилась тенденція продажу землі. Ті, хто виїхав за кордон і не збирається повертатися, продають свою землю дистанційно, незважаючи на те, що ціна зараз низька – 1000-1200 доларів за гектар.

Раніше ми розповідали про Секрети виноробства Бессарабії, хто такий винний Геракл та що таке караси.

Читайте також: Кабачки по 80 гривень шокують покупців, а фермери рахують збитки: що відбувається з овочами на Одещині