Чому Фонтанка під Одесою отримала таку назву і які таємниці приховує її історія

Ключові моменти:

• Назву Фонтанці подарувало унікальне джерело прісної води.
• Історія села почалася задовго до офіційної дати заснування.
• Фонтанка пережила війни, голод і перетворилася на радгосп-мільйонер.
• Сьогодні головною загрозою для села залишаються зсуви узбережжя.

Цей матеріал підготовлено за мотивами нового випуску проєкту «Легенди Одещини», у якому журналістка Ірина Полякова досліджує минуле населених пунктів Одещини, спираючись на історичні джерела, архівні матеріали та краєзнавчі дослідження. Цього разу у центрі уваги — Фонтанка, село біля Одеси, історія якого виявилася значно багатшою, ніж можна припустити на перший погляд.

Фонтанка народилася завдяки воді

На карті Одещини Фонтанка офіційно залишається селом. Проте сьогодні тут сусідять елітні котеджі, багатоповерхові житлові комплекси, один із найбільших торгово-розважальних центрів півдня України та мальовничі морські схили. Саме тому, як зазначає ведуча проєкту Ірина Полякова, Фонтанку можна назвати місцем контрастів, де сучасність постійно переплітається з історією.

Втім головне багатство цієї місцевості з’явилося задовго до будівництва доріг і будинків. Саме прісна вода дала життя майбутньому поселенню.

«Історія Фонтанки почалася з найціннішого для причорноморського степу — води», — говорить Ірина Полякова.

Колись просто зі схилу над морем тут било потужне природне джерело. Для степового узбережжя, де вода завжди була особливою цінністю, воно стало справжнім природним дивом. Саме від цього джерела й походить назва Фонтанки.

Первісне джерело давно зникло через численні зсуви берегів, однак водоносний горизонт продовжує існувати й сьогодні. Його нагадуванням став майже шестиметровий водоспад, який і зараз можна побачити у Фонтанці.

Цікавий факт: у першій письмовій згадці середини XIX століття населений пункт записали як «Фонталка». Лише згодом назва набула сучасного звучання.

Бельгійський професор, який допоміг народитися Фонтанці

Хоча офіційною датою заснування села вважають 1892 рік, освоєння цієї території почалося значно раніше.

Однією з ключових постатей став бельгійський лікар Віктор Енно, якого запросили до Одеси працювати над розвитком Куяльницького курорту. Під час епідемії чуми 1837 року він керував однією з карантинних зон міста та заслужив повагу одеситів.

Згодом саме через родинні зв’язки дружини Енно отримав великі земельні володіння біля сучасної Фонтанки. Саме на цих землях почали виникати перші хутори, а вже наприкінці XIX століття сюди переселилися десятки селянських родин із Київщини, які й заклали основу сучасного населеного пункту.

На початку свого існування Фонтанка була зовсім невеликою. До революції тут налічувалося лише кілька десятків дворів, однак вигідне розташування біля Одеси поступово визначило її майбутній розвиток.

Фонтанка пережила війни й стала радгоспом-мільйонером

Вигідне розташування біля Одеси не раз визначало долю Фонтанки. Під час революційних подій та Громадянської війни через село проходили війська різних армій. Близькість до стратегічної дороги перетворила його на своєрідний коридор, яким безперервно рухалися військові колони. Для місцевих жителів це означало постійні реквізиції, небезпеку та невизначеність.

Ще одним тяжким випробуванням став Голодомор. Вижити багатьом родинам допомогло море. Люди ловили рибу, збирали мідії та водорості, завдяки чому мали шанс пережити найважчі роки.

«Саме море стало для багатьох мешканців Фонтанки справжнім порятунком», — зазначає Ірина Полякова.

Після Другої світової війни життя почало поступово відновлюватися. Уже наприкінці 1950-х років місцевий колгосп перетворили на великий державний м’ясо-молочний радгосп, до якого приєднали землі сусідніх сіл. За масштабами господарства він став одним із найбільших в області.

Фонтанку почали називати радгоспом-мільйонером. Тут впроваджували сучасні на той час технології, будували нові ферми, механізували виробництво, а досвід місцевих аграріїв вивчали делегації з різних куточків Радянського Союзу. Завдяки державному фінансуванню у селі з’явилися школа, клуб, амбулаторія та інші об’єкти соціальної інфраструктури.

Фонтачний молочний завод

Кіно, мальовничі береги та небезпечні зсуви

Фонтанка відома не лише своєю історією. Високі глинисті схили над морем неодноразово ставали природними декораціями для художніх фільмів. Відсутність сучасної забудови на окремих ділянках узбережжя дозволяла режисерам відтворювати історичні пейзажі без складних декорацій.

Однак саме природа, яка зробила Фонтанку впізнаваною, сьогодні становить найбільшу небезпеку для її мешканців.

Підземні води, що колись дали життя селу, продовжують розмивати глинисті схили. Через це на узбережжі регулярно виникають масштабні зсуви. Вони руйнують дороги, пошкоджують комунікації та поступово наближаються до житлової забудови.

За словами Ірини Полякової, головний парадокс Фонтанки полягає саме в цьому: природне джерело, яке подарувало селу назву й розвиток, сьогодні одночасно створює одну з найбільших загроз для його майбутнього.

Попри це Фонтанка залишається одним із найцікавіших передмість Одеси, де за кілька кілометрів можна побачити і сучасні житлові квартали, і місця, що зберігають пам’ять про понад півтора століття історії.

Що ще ви дізнаєтеся з випуску «Легенд Одещини»

У новому відео на Youtube-каналі «Одеського життя» Ірина Полякова розповідає значно більше цікавих фактів, ніж увійшло до цієї статті. Зокрема, показує маловідомий водоспад Фонтанки, пояснює символіку місцевого герба, розповідає історію Доктора Енно та родини Попандопуло, згадує, які відомі фільми знімали на фонтанських кручах, а також демонструє архівні фотографії, карти й кадри місць, де сьогодні активно руйнується узбережжя.

Перегляньте новий випуск «Легенд Одещини» з Іриною Поляковою, щоб побачити ці локації на власні очі та дізнатися ще більше маловідомих фактів про Фонтанку.