Про маршрутки і дороги

Авторська колонка журналіста з міста Чернівці Віталія Олійника

Про маршрутки і дороги

Перше моє знайомство з Одесою почалось із проїзду в маршрутці. За ці кілька днів довелось часто ними користуватись. Спочатку було дивним і незрозумілим, чому пасажири розраховуються в кінці поїздки. Крім того, перед виходом кажуть водію назву зупинки, де планують зійти. Пізніше побачив, що маршрутки в Одесі зупиняються не лише на встановлених для цього зупинках, а там, де заманеться пасажирам. Через це мені спочатку було важко зрозуміти, де потрібно стояти, щоб сісти на маршрутку. Люди до зупинок не доходять, а зупиняють маршрутки будь-де, як таксі.

Дивним також було те, що після оплати проїзду водій не видає квиток. В моєму місті, у Чернівцях, інколи теж так роблять. Але в нас це скоріше вийняток, з яким борються самі пасажири, скаржачись на водіїв. По-перше, кількість проданих квитків повинна слугувати показником прибутковості пасажирських перевезень. Завтра перевізники можуть сказати, що потрібно підвищити вартість проїзду, бо цей бізнес став не вигідним. І як довести протилежне, якщо ніхто не знає, скільки людей за день перевозить той чи інший маршрут? По-друге, у квитку закладено вартість страхування. Якщо раптом, не дай Бог, станеться аварія і пасажири зазнають травм, ніхто з них не зможе ні довести, що їхав тією маршруткою, ні отримати компенсацію. Адже в них не було квитків.

Іншу незручність я теж відчув вже у перший день перебування. У Чернівцях я звик переходити дорогу лише у встановлених для цього місцях — на світлофорах або звичайних переходах із «зеброю». Тут же світлофорів обмаль, а пішохідні переходи знаходяться один від одного на великій відстані. Коли я вперше зійшов з маршрутки, то не мав великого вибору — довго йти до переходу, або порушувати правила дорожнього руху і перебігати дорогу у невстановленому для цього місці. Побачив, що інші перебігають, то і сам так зробив. Знаю, що пішоходи є такими ж учасниками дорожнього руху, як і водії. Вони так само повинні дотримуватись правил, а за їх порушення повинні отримувати покарання. У нас за таке можна отримати чималий штраф. Але перш ніж штрафувати, варто було б облаштувати потрібну кількість переходів. У чинних «Правилах розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту» чітко вказано граничні межі розміщення пішохідних переходів до зупинок. В центральній частині міста вони повинні знаходитись на відстані не більше 250 метрів від зупинки. Якщо ж зупинки знаходяться біля перехресть, відстань до пішохідного переходу не повинна перевищувати 15 метрів.

Одеса — це курортне місто. Його щороку відвідує десятки тисяч туристів. А зручність під час руху на дорозі — це перше, на що звертає увагу будь-який турист.